Рішення

від 03.08.2020 по справі 921/389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/389/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства Захід Агро Корм , смт.Гусятин Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Західні товтри , м.Тернопіль

про стягнення 31330,90грн,

за участю представників:

позивача: Бандура І.С., заступник директора, довіреність №б/н від 14.07.2020;

Скурський Т.А., довіреність №б/н від 14.07.2020.

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Приватне підприємство Захід Агро Корм , смт.Гусятин Тернопільської області, звернулося 11.06.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№448) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Західні товтри , м.Тернопіль, про стягнення 31330,90грн, в тому числі: 11150,04грн основного боргу, 2410,54грн пені, нарахованої за період з 03.08.2019 по 26.05.2020 та 17770,32грн - 10% штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки №78 від 02.05.2019 в частині здійснення розрахунків за відпущений товар (біопрепарат Біомаг Соя (3л, 2+1) ).

Згідно поданої заяви №16 від 24.06.2020 про усунення недоліків позовної заяви (вх.№4029 від 25.06.2020) та письмових пояснень без номеру від 29.07.2020 (вх.№4967 від 30.07.2020) позивачем зазначено, що за усною домовленістю між сторонами поставку товару 02.05.20219 згідно накладної №154 здійснено без попередньої оплати товару.

Також, позивачем додатково подано уточнений розрахунок суми пені та нарахованих штрафних санкцій за кожен місяць прострочки в оплаті товару, що становить 17770,32грн (а.с.63-35).

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 16.06.2020 позовну заяву ПП Захід Агро Корм залишено без руху з підстав, визначених ч.1, п.п.3, 5, 7, 9, 10 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164, ч.1 ст.172, п.1 ст.174 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання додаткових доказів, відзиву на позов, відповіді на відзив, тощо.

Розгляд справи призначено у судовому засідання на 21.07.2020, котре у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи та необхідністю отримання у позивача пояснень з приводу поставки товару, відкладалося на 03.08.2020.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили позов підприємства задовольнити.

Уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю Західні товтри в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини суду не повідомив.

Водночас, наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення 8-го відділення поштового зв`язку м.Тернополя №4600806788394 від 30.07.2020 про вручення поштового відправлення №4602509290924 від 30.06.2020, яким направлялася відповідачу ухвала суду від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі свідчить, що товариству відомо про розгляд судом даного господарського спору.

Відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України ).

Учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №910/15330/19, від 31.03.2020 у справі №910/11383/19).

З огляду на отримання відповідачем 30.07.2020 ухвали суду від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі, мав цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки йому було відомо про дане судове провадження де він виступає відповідачем та добросовісно користуватися належними процесуальними правами, неухильно виконувати процесуальні обов`язки, втім не скористався ними, тому суд звертає увагу що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку господарським судом, в межах наданих йому повноважень, були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, тому є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд судом справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні 03.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02.05.2019 між Приватним підприємством Захід Агро Корм як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Західні товтри як Покупцем укладено договір поставки №78 (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця біопрепарати для рослинництва, корми та кормові добавки (товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п.1.1, 2.1, 5.1.1, 5.2.1, 5.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору товар поставляється Покупцю окремими партіями, протягом терміну дії даного договору, на підставі отриманих від покупця письмових заявок.

Заявки на товар можуть подаватися в усній формі, шляхом телефонних переговорів, в такому випадку отримання рахунку від постачальника свідчить про прийняття до виконання заявки постачальником.

У відповідності до п.3.2 договору кожна партія товару вказується у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника в яких зазначається: найменування товару, асортимент, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, вартість за одиницю товару та загальна вартість товару.

Партія товару, що узгоджена сторонами до постачання, повинна бути поставлена в термін 10 календарних днів з моменту отримання та прийняття до виконання відповідної заявки покупця. (п.3.3 договору).

Згідно п.3.4 договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється відповідними видатковими накладними.

У відповідності до п.4.1 договору Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару.

Факт отримання товару покупцем від постачальника та підписання відповідних накладних, свідчить про досягнення згоди сторін щодо найменування товару, асортименту, одиниці виміру кількості товару, загальної кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості товару. (п.4.2 договору).

У відповідності до п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 договору Покупець зобов`язався оплатити вартість товару за узгодженими умовами, а саме шляхом часткової попередньої оплати не менше 40% вартості відповідної партії товару. У випадку внесення 40% передоплати та після оплати товару в розмірі 60% в термін до 90 днів після дати відвантаження відсотки не нараховуються. У випадку 40% передоплати та після оплати в розмірі 60% в термін від 90 до 180 днів після дати відвантаження нарахування 5% на суму боргу, за період прострочки, за кожний місяць. У випадку 40% передоплати та після оплати в розмірі 60% в термін більше 180 днів після дати відвантаження нарахування 10% на суму боргу, за кожний місяць та пеня за прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Покупець здійснює оплату за товар в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.4.3.5 договору).

Згідно п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2019. При цьому передбачено можливість його пролонгації за умови відсутності заяви про його розірвання за місяць до закінчення строку дії договору

Як вбачається з видаткової накладної №154 від 02.05.2019 та товарно-транспортної накладної №Р154 від 02.05.20219 Приватним підприємством Захід Агро Корм передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Західні товтри біопрепарат Біомаг Соя (3л, 2+1) вартістю 11150,04грн з ПДВ.

Видаткова накладна підписана представниками сторін, скріплена відтисками печаток юридичних осіб. Факт отримання товару відповідачем не заперечується у встановленому порядку.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив розрахунку за переданий у його власність товар позивач 27.05.2020 (згідно фіскального чеку на поштове відправлення №4820102290200) звернувся до відповідача з вимогою №10 від 26.05.2020 погасити борг, а також сплатити нараховані пеню та штраф. Дану претензію відповідачем залишено без задоволення та відповіді.

Наведене послугувало підставою для звернення за судовим захистом майнових прав позивача шляхом примусового стягнення з відповідача 1150,04грн боргу, 2410,54грн пені та 17770,32грн штрафних санкцій.

Оцінюючи доводи позивача на предмет їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступних мотивів.

Як видно з матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем як Покупцем, умов договору в частині дотримання строку оплати отриманого у власність товару згідно договору поставки товару №78 від 02.05.2019.

Господарський суд відзначає, що викладені умови договору, права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормами статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, у разі якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи свідчать, що сторони договору при вчиненні дій по поставці товару умови договору змінили, оскільки товар був відпущений без попередньої оплати (п.4.3 договору).

Між тим, позивач не отримавши суми попередньої оплати свої зобов`язання по договору виконав в повній мірі, поставивши 02.05.2019 товар на суму 11150,04грн, що свідчить про виконання ним зустрічного зобов`язання.

Положеннями статті 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання; при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, виконання Постачальником (позивачем у справі) свого договірного обов`язку з поставки товару та його прийняття відповідачем без зауважень, в розумінні статті 538, статті 692 Цивільного кодексу України, свідчить про виникнення у ТОВ Західні товтри обов`язку здійснити оплату поставленої партії товару 02.05.2019 в строк, відповідно до ст.692 ЦК України, тобто до 03.05.2019.

Однак, відповідач порушив свої договірні зобов`язання, не провівши оплати за отриманий товар, внаслідок чого його заборгованість за договором №78 02.05.2019 становить 11150,04грн .

Надіслана 27.05.2019 на адресу відповідача вимога з пропозицією в десятиденний термін сплатити суму заборгованості товариством залишена без відповіді та задоволення.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання з оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.ст.527, 538, 692 ЦК України та ст.193 ГК України.

За встановлених обставин вимоги позивача про порушення його майнових прав на 11150,04грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право приватного підприємства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 11150,04грн боргу.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану з 03.08.2019 по 26.05.2020 на суму простроченого платежу, в розмірі 2410,54грн та 17770,32грн штрафних санкцій за серпень 2019 року - травень 2020 року.

Розглядаючи дані вимоги, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Аналогічні положення викладені у п.6.1 договору поставки від 02.05.2019.

Водночас, відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку.

Належне виконання грошових зобов`язань Покупцем забезпечено сторонами згідно п.4.3.3 договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені суд враховує, що позивачем нараховано пеню в розмірі 2410,54грн за період з 03.08.2019 по 26.05.2020, тобто з порушенням шестимісячного строку нарахування пені. Також, позивачем невірно визначено дату виникнення грошового зобов`язання з оплати товару, оскільки в даному випадку строк оплати товару у відповідача виник з 02.05.2019, тобто після підписання ним товарно-розпорядчих документів (ст.692 Цивільного кодексу України), а не з урахуванням п.4.3.3 договору, оскільки, як вказано вище, умови договору сторонами були змінені, а товар відпущений без попередньої оплати. Таким чином, прострочення платежу має місце з 03.05.2019.

Суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки розміру пені, вважає правомірними, такими, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та п.п.4.3.3, 6.1 договору вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1892,45грн , нараховані за 182 дні за період з 03.05.2019 по 31.10.2019 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати та з урахуванням кінцевого строку оплати товару, котрі підлягають до задоволення (розрахунок суду додається). Вимоги в частині стягнення 518,09грн пені до задоволення не підлягають у зв`язку з невірним їх нарахуванням.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18).

Виходячи із системного аналізу ст.549 ЦК України, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними , а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, проте є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов`язання понад встановлений сторонами зобов`язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов`язання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - не залежить.

Заявлені вимоги у розмірі 17770,32грн позивачем нараховано в розмірі 10% на суму боргу 11150,04грн, котра щомісячно збільшена на 10% за період з березня 2019 року по травень 2020 року (10 місяців). Дані вимоги позивачем сформульовані як штрафні санкції за порушення умов договору поставки (а.с.3, 18). Однак, суд звертає увагу, що умовами договору сторонами не обумовлено розмір неустойки у вигляді штрафу, який сплачується Покупцем за порушення строку оплати придбаного товару, адже, виходячи із змісту п.4.3.3 договору від 02.05.2019, сторонами визначено сплату відсотків у розмірі 10%, які нараховуються на суму боргу за кожний місяць. Зазначене визначення не відповідає правовій природі штрафу як одноразової відповідальності за допущене порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Такий правовий висновок щодо застосування положень статей 625 та 1214 ЦК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18).

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення вартості неоплаченого товару, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності.

Втім, вимог про стягнення процентів за користування коштами на підставі статті 625 ЦК України позивачем не заявлено.

За даних обставин, суд доходить висновку, що договором між сторонами, законом або іншим актом цивільного законодавства не передбачено розміру штрафу , який сплачується за порушення господарського зобов`язання, натомість такі відповідачем заявлено у позовній заяві, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача в цій частині позову та відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності у спірних правовідносинах як штрафні санкції .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково, в розмірі 13042,49грн як правомірні, обґрунтовані та документально підтверджені, не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на наявні у справі докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 03.08.2020, відповідно до ст.240 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західні товтри , м.Тернопіль, вул. Смакули 1/137, ідентифікаційний код 40396378) на користь Приватного підприємства Захід Агро Корм , смт.Гусятин Тернопільської області, вул. Привокзальна, 3, ідентифікаційний код 38795039) - 11150,04грн основного боргу, 1892,45грн. пені та 875,02 грн. в повернення сплаченого судового збору.

3 . В решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя Н.О. Андрусик