Ухвала від 17.06.2020 по справі 921/527/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/527/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянувши матеріали скарги б/н від 02.04.2020 (вх №2458 від 07.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на бездіяльність / дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича

у справі №921/527/19

за позовом Дочірнього підприємства "Хольмер - Україна", вул.Яблунська, 144, м.Буча, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 6 885 078,16 грн.

за участю приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича

За участю учасників судового процесу:

від скаржника (боржника): Бойчук В.І. - адвокат (довіреність б/н від 08.01.2020).

від стягувача: не з`явився.

приватний виконавець: Варивода Д.В. ( посвідчення №0216 від 11.09.2018).

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Дочірнього підприємства "Хольмер - Україна", м. Буча, Київська область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", м.Тернопіль про стягнення заборгованості у розмірі 6 885 078,16 грн, з яких 6 583 232,10 грн основний борг, 91 755,99 грн 3% річних, 210 090,07 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 04.11.2019 заяву Державного підприємства "Хольмер - Україна" про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 210 090,07 грн, задоволено. Спільну заяву (вх. №19907 від 04.11.2019) Дочірнього підприємства "Хольмер - Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про затвердження мирової угоди, задоволено. Затверджено мирову угоду від 30.10.2019 у справі №921/527/19, укладену між Дочірнім підприємством "Хольмер - Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес". Закрито провадження у справі №921/527/19.

07 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність/ дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. у справі №921/527/19 ( вх. № 2458), в якій скаржник просить:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа - ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19, стягувачу; невиключення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників; невчинення дій спрямованих на скасування арешту коштів боржника;

- зобов"язати приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників; скасувати накладений постановою від 24.03.2020 арешт з коштів боржника;

- визнати протиправними дії приватного виконавця Вариводи Д.В. щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця згідно Постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.03.2020.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 09.04.2020 прийнято скаргу б/н від 02.04.2020 (вх. №2458 від 07.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на бездіяльність/дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича у справі №921/527/19 до розгляду та призначено її розгляд на 16.04.2020.

Ухвалами суду від 15.04.2020, від 07.05.2020 та від 28.05.2020 розгляд скарги відкладався відповідно на 07.05.2020, на 28.05.2020 та на 09.06.2020 з підстав, викладених у них.

У судовому засіданні 09.06.2020 оголошувалась перерва до 17.06.2020, про що відображено у протоколі судового засідання від 09.06.2020.

Представник скаржника в судове засідання 17.06.2020 з"явився, скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в ній, просить задоволити.

Приватний виконавець Варивода В.Д. в судовому засіданні заперечив проти скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу (вх. №2567 від 15.04.2020).

Стягувач в судове засідання не з"явився. Однак, 16.04.2020 подав до суду письмові пояснення (вх. № 2570) щодо скарги, в яких заперечує з підстав, викладених в них та просить суд відмовити у скарзі.

Згідно до частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 стаття 342 ГПК України).

Суд зазначає, що стягувач скористався своїм процесуальним правом, надавши письмові пояснення (вх. № 2570 від 16.04.2020) щодо скарги.

Як передбачено частиною 1 статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частини 1 статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Враховуючи наведені у скарзі обставини, суд приходить до висновку, що скарга подана з дотриманням встановлених строків.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 24.04.2020.

22.04.2020 Уряд ухвалив рішення, яким загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 24 квітня включно, продовжено - до 11 травня 2020 року включно.

Рішенням Уряду від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22 травня 2020 року та послаблено деякі карантинні обмеження, також від 20.05.2020 за №392 продовжено карантин до 22.06.2020.

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної скарги судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд скарги упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду скарги, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї скарги.

Розглянувши скаргу, суд встановив наступне:

Ухвалою суду від 04.11.2019 заяву Державного підприємства "Хольмер - Україна" про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 210 090,07 грн, задоволено. Спільну заяву (вх. №19907 від 04.11.2019) Дочірнього підприємства "Хольмер - Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про затвердження мирової угоди, задоволено. Затверджено мирову угоду від 30.10.2019 у справі №921/527/19, укладену між Дочірнім підприємством "Хольмер - Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес". Закрито провадження у справі №921/527/19.

У зв"язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" ухвали суду від 04.11.2019 зокрема умов мирової угоди від 30.10.2019 у справі №921/527/19, затвердженої Господарським судом Тернопільської області, Дочірнє підприємство "Хольмер - Україна" звернулося із заявою до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19.

23 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. відкрито виконавче провадження №61063159 з примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19.

24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес".

Також, 24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основної винагороди у розмірі 2065,45 Євро.

Скаржник зазначає, що 23.03.2020, 25.03.2020, 26.03.2020, 27.03.2020, 30.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" проведено оплату боргу відповідно до умов мирової угоди та виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19, про що свідчать платіжні доручення №820, №874, №889, №№903, №907, №908.

Як стверджує скаржник, незважаючи на повідомлення та надання підтверджуючих документів про сплату заборгованості, у зв`язку із якою відкрито виконавче провадження, всупереч п.8 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. не винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу; невиключено відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників; невчинено дій спрямованих на скасування арешту коштів боржника.

ТОВ "Агробізнес" вважає, що такі дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича, які полягають у арешті коштів боржника, суперечить законодавству та є протиправними, як і бездіяльність, яка полягає у невинесенні постанови про повернення виконавчого документа та невиключення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників.

Скаржник вважає, що бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича є неправомірною та суперечить нормам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси стягувача.

Проаналізувавши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, заслухавши заперечення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича та оцінивши письмові заперечення стягувача, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення скарги, з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов"язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 затверджено мирову угоду від 30.10.2019 у справі №921/527/19, укладену між Дочірнім підприємством "Хольмер - Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" пунктом 3 якої сторони домовилися, зокрема Відповідач зобов`язаний сплатити основну заборгованість Відповідача з оплати вартості поставленого товару (згідно п.1 цієї Мирової угоди) та 3 відсотків річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України (згідно п.2 цієї Мирової угоди), у наступні строки та у наступних сумах:

№ п/п Термін сплати Розмір частини платежу основної заборгованості згідно п. 1 Мирової угоди Розмір частини платежу відсотків річних згідно п. 2 Мирової угоди

1. до 22.11.2019 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів не передбачено

2. до 22.12.2019 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

3. до 22.01.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

4. до 22.02.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

5. до 22.03.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

6. до 22.04.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

7. до 22.05.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

8. до 22.06.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 20 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів

9. до 22.07.2020 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) євро 17 євроцентів 314,16 (триста чотирнадцять) євро 16? євроцентів.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У зв"язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" ухвали суду від 04.11.2019 зокрема умов мирової угоди від 30.10.2019 у справі №921/527/19, а саме здійснення платежів у визначені строки, затвердженої Господарським судом Тернопільської області, 20.01.2020 Дочірнє підприємство "Хольмер - Україна" звернулося із заявою (вх. №62 від 23.01.2020) до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19.

Як визначено частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як слідує із матеріалів скарги, 23 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. відкрито виконавче провадження №61063159 з примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19.

Крім того, ДП "Хольмер - Україна" повідомило листом за № 23/01/2020-01 приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводу Дмитра Васильовича про те, що станом на 23.01.2020 на поточний рахунок ДП "Хольмер - Україна" не надходило жодних грошових коштів від боржника.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до вимог статті 56 Закону "Про виконавче провадження" 23.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про арешт майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" та 24.01.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання вимог Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", 23.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основної винагороди у розмірі 7 156,69 Євро та 5163,80 грн.

Як зазначає приватний виконавець, боржником здійснено платежі у розмірі відповідно до умов мирової угоди, затвердженої судом, проте з порушенням строків сплати, що підтверджується платіжними дорученнями (містяться в матеріалах скарги).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження").

07.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зняття арешту з коштів та постанову про зняття арешту з майна.

На підставі постанови про зняття арешту з майна від 07.02.2020, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинено обтяження з реєстраційним номером запису 27415064, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинено обтяження) за №64673570 від 07.02.2020.

Також, 07.02.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено обтяження щодо нерухомого майна ТОВ "Агробізнес", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за № 199490548.

Одночасно, 07.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни (доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження , а саме : замість з періодичними платежами - НІ зазначити з періодичними платежами - ТАК.

24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес".

Також, 24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основної винагороди у розмірі 2065,45 Євро.

Так, 23.03.2020, 25.03.2020, 26.03.2020, 27.03.2020, 30.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" проведено платежі з оплати боргу відповідно до умов мирової угоди та на виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19 , про що свідчать платіжні доручення №820, №874, №889, №№903, №907, №908.

Проте з наведеного випливає, що боржником здійснено платежі з порушенням строків їх сплати, чим порушено умови мирової угоди, яка затверджена судом та норми чинного законодавства України, зокрема статтю 193 ГПК України.

30.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Бездіяльність - це пасивна поведінка суб"єкта владних повноважень, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, в даному випадку не виконання Закону України "Про виконавче провадження" .

Щодо вимоги скарги - визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа - ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19, стягувачу та зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, судом встановлено наступне:

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено чіткий перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу: якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Як слідує із матеріалів скарги, зокрема платіжних доручень, з моменту відкриття виконавчого провадження №61063159, боржник - ТОВ "Агробізнес" порушував строки сплати суми заборгованості визначені Мировою угодою, яка затверджена судом.

Отже, доводи скаржника щодо бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа - ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19, стягувачу та зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, є безпідставними та не відповідають нормам чинного законодавства України, а тому в цій частині вимог скарги слід відмовити.

Щодо вимоги скарги - визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. щодо невиключення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників, судом встановлено наступне:

Як визначено статтею 9 Закону України "Про виконавче провадження" єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

07.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни (доповнення ) в автоматизованій системі виконавчого провадження , а саме : замість з періодичними платежами - НІ зазначити з періодичними платежами - ТАК.

Матеріалами скарги підтверджено, що 23.03.2020, 25.03.2020, 26.03.2020, 27.03.2020, 30.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" проведено платежі з оплати боргу відповідно до умов мирової угоди та на виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19, про що свідчать платіжні доручення №820, №874, №889, №№903, №907, №908.

30.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Дії виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника та проведенні платежі боржником з оплати боргу відповідно до умов мирової угоди підтверджують відсутність заборгованості перед стягувачем станом на 02.04.2020.

Однак як вбачається з інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 02.04.2020 містилася інформація про боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес".

Отже, доводи скаржника щодо визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. щодо невиключення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників обгрунтовані, а тому вимоги скарги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги скарги - зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників, суд зазначає наступне:

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи .

Як вбачається із матеріалів скарги, підтверджено приватним виконавцем Вариводою Д.В. та не заперечено скаржником, під час розгляду скарги виключено відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки відсутній предмет спору, а тому провадження у справі №921/527/19 в частині розгляду скарги щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.

Щодо вимог скарги в частині визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. невчинення дій спрямованих на скасування арешту коштів боржника та зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. скасувати накладений постановою від 24.03.2020 арешт з коштів боржника, суд зазначає наступне:

Згідно вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, 24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес".

Проте, 23.03.2020, 25.03.2020, 26.03.2020, 27.03.2020, 30.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" здійснено оплату боргу з порушенням строків, які викладені умовами мирової угоди та затверджені ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2019 у справі №921/527/19 (платіжні доручення №820, №874; №889; №№903, №907, №908).

За таких обставин та керуючись вимогами статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", 30.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Отже, враховуючи викладене, твердження скаржника щодо протиправної бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д. В. невчинення дій спрямованих на скасування арешту коштів боржника та зобов"язання скасувати накладений постановою від 24.03.2020 арешт з коштів боржника спростовується наведеним, оскільки станом на подання скарги ТОВ "Агробізнес" - 02.04.2020, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. вже винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника , а саме - 30.03.2020, а тому не порушено прав та законних інтересів стягувача. Таким чином, дана вимога в цій частині скарги є необгрутованою та безпідставною, а тому в цій частині вимог скарги слід відмовити.

Щодо вимоги скарги - визнання протиправними дії приватного виконавця Вариводи Д.В. щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця згідно постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.03.2020, суд зазначає наступне:

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З огляду на наведене та враховуючи, що 24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. винесено постанову про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основної винагороди у розмірі 2065,45 Євро, а тому такі дії приватного виконавця є правомірними, а скарга в цій частині є безпідставною та необґрунтованою та в цій частині слід відмовити.

Твердження скаржника про накладення арешту на кошти боржника, зокрема на рахунок ТОВ "Агробізнес" в банківській установі, з якого здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків та який є рахунком зі спеціальним призначенням, спростовується наступним:

Згідно статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 -1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 -1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 -1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 -1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 -1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

При цьому, згідно статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до листа АТ "Державний ощадний банк України " за №46-13/940/9635 від 29.01.2020, останнім на виконання постанови про арешт коштів боржника - ТОВ "Агробізнес" накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника, відкритих у філії ТОУ АТ "Ощадбанк", вказані в даному листі. Також, зазначено, що банківський рахунок ТОВ "Агробізнес" за № UA623385450000026001300306338 відкрито з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов"язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок), видачею грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій ( в тому числі , але не виключно - виплата заробітної плати працівникам та сплата податків.

Отже, приватний виконавець не отримав документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Також АТ "Державний ощадний банк України " не повернув постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, що є підставою вважати , що рахунок скаржника, на який посилається в скарзі не є спеціальним.

Окрім того, скаржником не подано жодного належного доказу, який би доводив обставину , що банківський рахунок на який накладено арешт є спеціальним, що є порушення вимог статті 74 ГПК України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковим до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, від 05.07.2012).

Отже, законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні.

Враховуючи те, що приватний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження.

Разом з тим, порушення зазначених засад є наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення скарги. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича щодо невиключення відомостей боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю " Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників. В частині скарги щодо зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича виключити відомості про боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників, закрити провадження. В решті вимог скарги, відмовити.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу б/н від 02.04.2020 (вх №2458 від 07.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на бездіяльність / дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича у справі №921/527/19 , задоволити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича щодо невиключення відомостей боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю " Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників.

3. В частині скарги щодо зобов"язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича виключити відомості про боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" з Єдиного реєстру боржників, закрити провадження .

4. В решті вимог скарги, відмовити.

5. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Скаржнику (боржнику): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область

Стягувачу (позивачу): Дочірнє підприємство "Хольмер - Україна", вул.Яблунська, 144, м.Буча, Київська область

Приватному виконавцю виконавчого округу Тернопільської області Вариводі Дмитру Васильовичу ( вул. Живова, 32-А, м.Тернопіль).

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена.

Ухвалу підписано "07" серпня 2020 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець