Рішення

від 07.08.2020 по справі 922/1051/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1051/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Прозорро", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Сервіс", м.Харків про стягнення 155599,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Прозорро" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Сервіс" про стягнення 155599,50 грн., з яких 120597,10 грн. боргу, 1821,16грн. 3% річних, 811,67 грн. інфляційних, 12059,71 грн. штрафу, 20309,86 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

27.04.2020 року позивач - ДП "Прозорро" надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№9776).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1051/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Справа розглядається з урахуванням ч.4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України щодо продовження процесуальних строків через карантин.

18.05.2020 року відповідач надав до суду відзив на позов (вх.№11161), в якому визнавав позовні вимоги в частині стягнення 96726,13 грн. боргу, а в іншій частині вважав їх безпідставними, просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 23870,97 грн., пені у розмірі 20 309,86 грн., суми інфляційних збитків у розмірі 811,67 грн., суми трьох відсотків річних у розмірі 1821,16 грн. та суми штрафу у розмірі 12059,71 грн.

18.06.2020 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю.

Враховуючи надані сторонами документи, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного розгляду справи суду треба встановити строк оплати за спірним договором та дату його розірвання, оскільки сторони не дійшли згоди з цього приводу.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством ПРОЗОРРО (далі - Позивач, Адміністратор) та Товариством з обмеженою відповідальністю КВАДРО-СЕРВІС , Оператором електронного майданчика Tendermaster (далі - Відповідач, Оператор) 01.12.2016 року було укладено договір № 00000116/Г (далі - Договір) про надання доступу до модуля електронного аукціону та бази даних відповідно до Закону України Про публічні закупівлі , Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166 Про затвердження Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків та наказу Мінекономрозвитку України від 24.11.2016 №1960 Про попередню авторизацію електронних майданчиків .

Відповідно до даного Договору Адміністратор надавав доступ Оператору до бази даних та модуля електронного аукціону для забезпечення проведення користувачами процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією та документами в електронному вигляді.

25.05.2018 року між Адміністратором та Оператором було підписано додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору шляхом викладення у новій редакції.

Згідно з пп.3.3.11 Договору передбачено обов`язок Оператора своєчасно здійснювати оплату послуг Адміністратора в порядку, визначеному Договором.

За порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі Подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10% суми заборгованості, що передбачено п.7,4. Договору.

Згідно з п.7.5 Договору сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до підписаної додаткової угоди №2 до Договору обмін та підписання між Позивачем та Відповідачем рахунків та актів відбувався за допомогою засобів системи електронного документообігу Позивача DEALS з одночасним надсиланням актів та підписанням їх і в паперовому варіанті (копія ліцензійного договору № 125 від 15.05.2019 року про передання невиключної ліцензії наявна в матеріалах справи).

Листом від 22.03.2019 року за вих.№206/1023/04 Адміністратор проінформував Оператора (згідно з рішенням Комісії із забезпечення здійснення авторизації електронних майданчиків, підготовки рішень щодо їх підключення/відключення до/від електронної системи закупівель, усунення технічних збоїв в електронній системі закупівель (Далі - Комісія)) про початок процесу відключення електронного майданчика TENDERMASTER відповідно до п.30 Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2016 №166 (Далі - Порядок) та про необхідність Оператору проінформувати Адміністратора офіційним листом про завершення останньої процедури закупівлі, що проводилася за участю авторизованого електронного майданчика Оператора та розпочата до прийняття рішення про відключення.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.03.2019 року №519 Про відключення авторизованого електронного майданчика від електронної системи закупівель було доручено Позивачу відключити авторизований електронний майданчик Відповідача TENDERMASTER від електронної системи закупівель.

Згідно з пп. 3.2.1. Договору Адміністратор має право відключати (блокувати доступ) Оператора від ЕСЗ у разі прийняття рішення про відключення майданчика Уповноваженим органом, яке приймається на підставі рішення комісії, з одночасним повідомленням про це Оператора, а також у разі негативних результатів додаткового тестування майданчика на відповідність вимогам, установленим Порядком (у разі прийняття комісією рішення про проведення такого тестування).

04.04.2019 року за вих.№206/1141/04 Адміністратором направлено інформаційний лист Оператору, в якому мова йшла про те, що на виконання наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №519 від 27.03.2019 року 02.04.2019 року Адміністратором було заблоковано можливість щодо створення нових об`єктів з електронного майданчика TENDERMASTER Оператора. Можливість завершувати розпочаті до прийняття рішення про відключення процедури закупівлі, що проводилися за участю авторизованого електронного майданчика, залишилася.

24.05.2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер фіскального чеку: 0105421083394) на адресу Відповідача Позивачем було надіслано претензію від 17.05.2019 року за вих. № 206/1606/10 на суму 58745,12 грн., виставлену по несплаті рахунків по Договору, з урахуванням штрафних санкцій, яку отримано Відповідачем 27.05.2019 року, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

07.06.2019 року за вх.№206-1719 Адміністратором було отримано від Оператора відповідь на претензію (вих. від 05.06.2019 № 01-05), в якій сума боргу Оператором визнана частково в сумі 35946,52 грн.

Оператор у своїй відповіді вважає, що з 27.03.2019 року Адміністратор не надавав послуги Оператору за умовами Договору на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 519 від 27.03.2019 року, тому Оператор не повинен сплачувати з 01 квітня 2019 року рахунок №10 від 01.04.2019 року (20000,00грн.), а також пеню з цієї суми у розмірі 798,60 грн. та штраф - 2 000,00 грн.

Пунктом 11.3. вказаного Договору встановлено, що цей Договір може бути розірвано шляхом односторонньої відмови від виконання цього Договору на вимогу Оператора, за умови попереднього (за 30 календарних днів) письмового повідомлення про таке припинення, але в будь-якому випадку не раніше прийняття рішення Уповноваженим органом про відключення Оператора від ЕСЗ (електронної системи закупівель).

Рішення про відключення Відповідача від ЕСЗ (електронної системи закупівель) було прийнято 27.03.2019 року згідно із Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.03.2019 року № 519, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, згідно із умовами зазначеного пункту 11.3. Договору, після 27.03.2019 року Відповідач (Оператор) мав повне право на одностороннє розірвання Договору в порядку пункту 11.3. цього Договору, за умови письмового повідомлення Позивача за 30 календарних днів.

05.06.2019 року, на підставі вказаного пункту 11.3. Договору, Відповідач надіслав на адресу Позивача письмову Заяву (вих.№ 02-05 від 05.06.2019 р.), в якій Відповідач повідомив Позивача про припинення Договору на підставі пункту 11.3. Договору (копія цієї заяви міститься в матеріалах справи). Ця заява була отримана Позивачем 07.06.2019 року, що зазначено ним в позові.

Таким чином, виходячи із положень пункту 11.3. Договору, цей Договір припинив свою дію через 30 календарних днів з дати отримання Позивачем вказаної заяви від Відповідача, тобто, Договір припинив свою дію на підставі пункту 11.3. цього Договору на вимогу Відповідача з 08.07.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим .

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що право Відповідача на одностороннє розірвання Договору було встановлено цим Договором, то Відповідач правомірно скористався ним та розірвав Договір, в порядку, що передбачений таким Договором, та у повній відповідності до положень наведених законодавчих норм.

Згідно із ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У зв`язку із чим, оплата послуг Позивача за Договором повинна нараховуватись до 08.07.2019 року (до дати розірвання Договору), а саме:

1) Рахунок № 34 від 31.03.2019 р. (оплата послуг за березень - 32 210 грн.);

2) Рахунок № 10 від 01.04.2019 р. (оплата послуг за квітень - 20 000 грн.);

3) Рахунок № 11 від 02.05.2019 р. (оплата послуг за травень - 20 000 грн.);

4) Рахунок № 12 від 03.06.2019 р. (оплата послуг за червень - 20 000 грн.);

5) Рахунок № 10 від 01.07.2019 р. (оплата послуг за липень - 4516,13 грн.; пропорційно за 7 днів у зв`язку із розірванням Договору 08.07.2019 р.).

Всього у розмірі 96 726,13 грн.

Сума основного боргу у розмірі 96726,13 грн. також визнається відповідачем як вартість послуг, що не була оплачена та була нарахована до 08.07.2019 року (до дати припинення Договору), а всі суми, що нараховані після цієї дати є безпідставними адже вони нараховані вже після припинення дії Договору, коли всі зобов`язання Сторін за Договором вже повністю припинились.

Однак, у поданій позовній заяві Позивач зазначає, що Відповідач не мав права відмовлятись від Договору на підставі пункту 11.3. цього Договору по причині того, що Відповідач на той час мав незавершені процедури закупівлі.

Пунктом 11.3. Договору передбачено, що при відмові Оператора від Договору процес технічного відключення майданчика від ЕСЗ (електронної системи закупівель) відбувається відповідно до Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2016 р. № 166 (далі - Порядок ). Так, пункт 54 вказаного Порядку визначає обов`язки оператора під час відключення електронного майданчика.

Процес відключення майданчика від ЕСЗ (електронної системи закупівель) відбувається згідно із вказаним Порядком та ніяк не пов`язаний із датою припинення Договору та наявність незавершених процедур закупівель ніяким чином не впливає на право Відповідача відмовитись від цього Договору в порядку, що передбачений цим Договором, а твердження Позивача про інше на думку відповідача є повністю безпідставними та такими, що суперечать умовам пункту 11.3. Договору та ст.629, ч.1, ч.3 ст.651, ч.2 ст.653 ЦК України, ч.1 ст.188 ГК України.

Після відмови Відповідача від Договору на підставі п.11.3. цього Договору, процес відключення майданчика Відповідача завершився у встановленому законом порядку, що підтверджується самим Позивачем у поданій ним позовній заяві, а й отже, Відповідач виконав належним чином всі покладені на нього обов`язки оператора, що визначені наведеним Порядком та були необхідними для здійснення технічного відключення його майданчика від ЕСЗ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження Позивача про те, що Договір був розірваний пізніше в односторонньому порядку за ініціативою Позивача з 14.08.2019 року є безпідставними, адже на той час цей Договір вже був розірваний з 08.07.2019 року за ініціативою Відповідача в порядку п. 11.3. цього Договору.

Таким чином, суд розраховує заборгованість за надані послуги до 08.07.2019 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з 07.06.2019 року у позивача було 30 днів для процесу технічного відключення майданчика від ЕСЗ у відповідності до Порядку, чим останній не скористався, а розпочав процес відключення після розірвання договору.

Відповідач не згоден із нарахуванням заявлених Позивачем сум пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3 % річних, виходячи із наступного:

Відповідач вважає, що строки оплати послуг Позивача за Договором є невстановленими.

Так, у пункті 4.1.6. Договору зазначено, що оплата послуг здійснюється до шостого числа кожного поточного місяця, а у пункті 4.1.8. цього Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється наступним чином: 50 відсотків - до 14-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, у якому фактично надавалися послуги, інші 50 відсотків - до 19-го числа.

Отже, пункт 4.1.6. протирічить пункту 4.1.8. Договору.

Таким чином, в укладеному Договорі на думку відповідача Сторони не визначили чіткі строки оплати послуг, у зв`язку із чим зобов`язання Відповідача по оплаті вартості послуг є зобов`язанням із невизначеним строком виконання, до якого підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Однак, Відповідач ніколи не отримував від Позивача вимог про оплату заборгованості в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим строк оплати вказаних послуг для Відповідача на його думку ще не настав і, відповідно, прострочення у виконанні цих зобов`язань також не відбулося, і штрафні санкції, які передбачені за прострочення виконання прийнятих зобов`язань, а також 3 % річних та інфляційні нарахування, нараховуються Позивачем у поданій позовній заяві повністю безпідставно.

Суд не погоджується з цим твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Спірний договір дає змогу відповідачу оплатити надані послуги як до 6-го числа кожного поточного місяця (п.4.1.6.), так й оплатити частинами по 50% - до 14-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, у якому фактично надавалися послуги, інші 50% - до 19-го числа. Тобто останньою датою оплати є 19 число.

Тобто, строк оплати в договорі визначений, у зв`язку з чим, положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України в цьому випадку не застосовуються.

Таким чином, Рахунок № 34 від 31.03.2019 року (оплата послуг за березень - 32210,00 грн.) мав бути сплачений відповідачем у розмірі 50% до 14.04.2019р. та останні 50% у сумі 16105,00 грн. до 19.04.2019р. та аналогічно інші рахунки:

- Рахунок №10 від 01.04.2019 року (оплата послуг за квітень - 20000,00 грн.) -10000,00 грн. до 14.05.2019р. та 10000 грн. до 19.05.2019р.,

- Рахунок №11 від 02.05.2019 року (оплата послуг за травень - 20000,00 грн.) - 10000 грн. до 14.06.2019р. та 10000 грн. до 19.06.2019р.,

- Рахунок №12 від 03.06.2019 р. (оплата послуг за червень - 20000,00 грн.) 10000 грн. до 14.07.2019р. та 10000 грн. до 19.07.2019р.,

- Рахунок №10 від 01.07.2019 року (оплата послуг за липень - 4516,13 грн.; пропорційно за 7 днів, у зв`язку із розірванням Договору 08.07.2019 р.) - 2258,06 грн. до 14.08.2019 р. та 2258,06 грн. до 19.08.2019р.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 96726,13 грн., а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

В частині стягнення 23870,97 грн. боргу слід відмовити, у зв`язку з розірванням відповідачем договору з 08.07.2019 року.

Сторони у договорі погодили нарахування пені та 10% штрафу (п.7.4. та п.7.5).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В частині 2 статті 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши періоди нарахування та розрахунки позивача по нарахуванню пені, 10% штрафу, 3% річних та інфляційних, з урахуванням часткового стягнення суми основного боргу, дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України в частині стягнення 14053,41грн. пені, 9672,61 грн. 10% штрафу, 1249,66 грн. 3% річних, 629,09 грн. інфляційних.

В частині стягнення 6256,45 грн. пені, 2387,10 грн. 10% штрафу, 571,50 грн. річних, 182,58 грн. інфляційних суд відмовляє через помилковість розрахунку та періодів нарахування.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином судовий збір у розмірі 1834,96 грн. покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта залишається за позивачем, у зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Сервіс" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Маліновського,3; код ЄДРПОУ 22608469) на користь Державного підприємства "Прозорро" (адреса: 01601, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.22; код ЄДРПОУ 02426097) 96726,13 грн. боргу, 1249,66 грн. 3%річних, 629,09 грн. інфляційних, 9672,61 грн. 10% штрафу, 14053,41 грн. пені, 1834,96 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт