Рішення

від 07.08.2020 по справі 922/1577/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1577/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) до Приватної виробничо-комерційної фірми "ДНІПРО-ДЕСНА" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, ідентифікаційний код 20280013 ) про стягнення 59 230,12 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної виробничо-комерційної фірми "ДНІПРО-ДЕСНА" про стягнення з останнього інфляційних втрат за період з грудня 2012 по квітень 2020 в розмірі 52541,55 грн та 3% річних за період з 12.12.2012 по 18.05.2020 в розмірі 6688,57 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що відповідач прострочив виконання основного зобов`язання за договором на постачання природного газу № 06/10-879ТЕ-4 від 06.10.2010, у зв`язку з чим виникла прострочена сума заборгованості в розмірі 30000,22 грн, яку було постановлено стягнути з відповідача за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012, проте вказане рішення суду не було виконано та залишок боргу в сумі 30000,22 грн не погашено, а тому позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, які нараховані за період з грудня 2012 по квітень 2020 в розмірі 52541,55 грн. та 3% річних - за період з 12.12.2012 по 18.05.2020 в розмірі 6688,57 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1577/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, проте такий строк автоматично продовжується на строк дії карантину відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

02.06.2020 до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про відкликання позовної заяви за вх.№12377 від 02.06.2020, в якій позивач просить позовну заяву з доданими до неї документами повернути позивачу без порушення провадження згідно з п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Також, позивач просить повернути сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2102,00 грн згідно платіжного доручення № 8749 від 15.05.2020 на підставі п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2020 заяву про відкликання позовної заяви за вх.№12377 від 02.06.2020 залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення сплаченого ним при поданні позову судового збору.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у цій справі від 26.05.2020 була надіслана відповідачу на адресу: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією ж адресою містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухала вручена повноважному представнику відповідача не була та повернута до господарського суду поштовим відділенням із відміткою: "адресат за вказаною адресою відсутній".

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач є повідомленим про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №922/1577/20.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Водночас, слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з змінами відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Поряд з цим, 18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отож, строк для подання відзиву станом на 07.08.2020 закінчився.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань, в т.ч. щодо поновлення (продовження) процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення 37 092 грн. 45 коп. заборгованості згідно договору на постачання природного газу №06/10-879 ТЕ-4 від 06.10.2010 р., укладеного між сторонами. Ціна позову складається з: суми основного боргу у розмірі 31 426 грн. 91 коп., суми пені у розмірі 2 357 грн.96 коп., нарахованої згідно п. 9.3. договору, суми інфляційних втрат у розмірі 1 489 грн. 61 коп. та суми 3% річних у розмірі 1 817 грн. 97 коп., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Підстави з якими Позивач пов`язує свої позовні вимоги - не виконання Відповідачем зобов`язань за Договором на постачання природного газу № 06/10-879 ТЕ-4 від 06.10.2010 р., укладеним між сторонами, щодо оплати поставленого природного газу протягом жовтня - грудня 2010 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Провадження у справі щодо позовних вимог позивача, пов`язаних зі стягненням суми основного боргу у розмірі 1 426 грн. 69 коп. - припинено та вирішено стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Дніпро-Десна" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 30 000 грн. 22 коп. основного боргу, 2 357 грн. 96 коп. - суму пені, 1 489 грн. 61 коп. - суму інфляційних втрат, 1 817 грн. 97 коп. - суму 3 % річних, 1 547 грн. 59 коп. витрат на судовий збір.

У рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012 встановлено, що позивачем здійснене нарахування суми 3 % річних за період з 21.12.2010 р. по 11.12.2012 р. у розмірі 1 817 грн. 97 коп.; суми індексу інфляції за період з січня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 1 489 грн. 61 коп. та пені за період з 11.06.2012 року по 11.12.2012 року у розмірі 2 357 грн. 96 коп.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з грудня 2012 по квітень 2020 в розмірі 52541,55 грн та 3% річних за період з 12.12.2012 по 18.05.2020 в розмірі 6688,57 грн.

Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги у даній справі зазначив, що на момент звернення до суду із даним позовом, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012 відповідачем не виконано в повному обсязі, вказану у рішенні суму основного боргу у розмірі 30 000,22 грн. не сплачено.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "Дніпро-Десна" 3 % річних та інфляційних втрат за подальше невиконання підприємством рішення господарського суду та покладених на нього зобов`язань з погашення заборгованості за поставлений природний газ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таким чином, наявність судового акту про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду тощо, не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.13 у справі № 10/5005/10927/2012 вирішено стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Дніпро-Десна" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 30 000 грн. 22 коп. основного боргу, 2 357 грн. 96 коп. - суму пені, 1 489 грн. 61 коп. - суму інфляційних втрат, 1 817 грн. 97 коп. - суму 3 % річних, 1 547 грн. 59 коп. витрат на судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду справи № 922/1577/19, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012 набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду вказаної справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за наступний період.

З огляду на наведене вбачається, що чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Враховуючи, що станом на дату подання даного позову, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 у справі № 10/5005/10927/2012 не виконано в повному обсязі, основний борг не сплачено, що не спростовано відповідачем, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 59 230,12 грн., у тому числі: 6 688,57 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором № 06/10-879 ТЕ-4 від 06.10.2010 (за період з 12.12.2012 по 18.05.2020) та 52 541,55 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-879 ТЕ-4 (за період з грудня 2012 року по квітень 2020 року включно).

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 230,12 грн., у тому числі: 6 688,57 грн. три проценти річних за прострочення основного боргу за договором № 06/10-879 ТЕ-4 від 06.10.2010 (за період з 12.12.2012 по 18.05.2020); 52 541,55 грн. інфляційних втрат за прострочення основного боргу за договором №06/10-879 ТЕ-4 (за період з грудня 2012 року по квітень 2020 року включно) підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв`язку з чим позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "ДНІПРО-ДЕСНА" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, ідентифікаційний код 20280013) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 59 230,12 грн, зокрема: інфляційні втрати за період з грудня 2012 по квітень 2020 в розмірі 52541,55 грн та 3% річних за період з 12.12.2012 по 18.05.2020 в розмірі 6688,57 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. Судові витрати у справі у вигляді судового збору 2102,00 грн. покласти на відповідача: Приватну виробничо-комерційну фірму "ДНІПРО-ДЕСНА" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, ідентифікаційний код 20280013).

4. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "ДНІПРО-ДЕСНА" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, ідентифікаційний код 20280013) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827).

Відповідач: Приватна виробничо-комерційна фірма "ДНІПРО-ДЕСНА" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.19, приміщення 35, ідентифікаційний код 20280013 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова