Рішення

від 07.08.2020 по справі 925/1462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1462/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства «Славутич-тара» до товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» про стягнення 883665 грн. 76 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство «Славутич-тара» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № КВ 01/01/2019-15 від 01.01.2019 року, 669875 грн. 19 коп. борг, 5797 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 4376 грн. 23 коп. 3% річних, 43762 грн. 25 коп. 30% річних, 47424 грн. 33 коп. пені, 1597322 грн. 19 коп. неустойки, 30000 грн. збитків, що разом складає 2398557 грн. 88 коп., та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1462/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2020 року.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року, за клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено на 13.02.2020 року.

Відповідач в особі свого представника 12.02.2020 року подав відзив на позовну заяву (вх. № 2312/20, т.с. № 1 а.с. 140-143), в якому заперечував проти позову в частині вимог про стягнення штрафу, пені, процентів річних з мотивів неправильності проведення позивачем їх розрахунків, просив надати час для мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року, за клопотанням представника позивача (вх. № 2353/20 від 13.02.2020 року) у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання внаслідок участі в іншому судовому процесі в м. Києві, відкладено підготовче засідання на 05.03.2020 року, продовжено строк вирішення спору у підготовчому засіданні на тридцять днів.

Позивач в особі свого представника подав 17.02.2020 року уточнену позовну заяву (вх. № 2534/20, т.1 а.с. 159-216), яка є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в ній остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь 669875 грн. 19 коп. основного боргу, 4809 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 8664 грн. 84 коп. 3% річних, 86648 грн. 38 коп. 30% річних, 83668 грн. 24 коп. пені, 30000 грн. збитків, що разом становить 883665 грн. 76 коп., та відшкодувати судові витрати: 35978 грн. 37 коп. судового збору та 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

28.02.2020 року засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від представника відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх. № 3267/20, т. 1 а.с. 223).

Ухвалою суду від 02.03.2020 року задоволено клопотання представника відповідача (вх. № 3267/20 від 28.02.2020 року), забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 10 год. 00 хв. 05.03. 2020 року, в режимі відеоконференції у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва.

Відповідач в особі свого представника подав 04.03.2020 року клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3518/20, т. 1 а.с. 227).

Представник позивача подав суду 05.03.2020 року клопотання про приєднання доказів (вх. № 2558/20, т. 1 а.с. 229-230).

Ухвалою суду від 05.03.2020 року прийнято до провадження заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2534/20 від 17.02.2020 року), відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, підготовче провадження у справі № 925/1462/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2020 року.

Ухвалами суду від 02.04.2020 року, від 14.05.2020 року, за клопотаннями представника відповідача, у зв`язку з введенням карантину розгляд справи по суті відкладено на 28.05.2020 року.

Представник позивача подав суду 28.05.2020 року клопотання про приєднання доказів (вх. № 8017/20, т. 2 а.с. 8-10), зокрема платіжного доручення про сплату позивачем 30000 грн. за послуги адвоката.

В судовому засіданні 28.05.2020 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві і заяві про зменшення розміру позовних вимог, підтримав і просив суд їх задовольнити повністю та відшкодувати понесені судові витрати. Відповідач письмовий відзив на уточнену позовну заяву не подав, явку свого представника повторно не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 28.05.2020 року було оголошено перерву до 29.05.2020 року, в яке сторони явку своїх представників не забезпечили.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані представниками сторін заяви по суті справи та з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.01.2019 року позивач - приватне підприємство "Славутич-тара", як продавець, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнобайпродсервіс", як покупець, уклали договір купівлі-продажу № КВ 01/01/2019-15 (далі - Договір, а.с. 50), відповідно до умов п. 1.1. якого, згідно з ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України продавець зобов`язався передати у власність іншій стороні дробину пивну і/або пивні дріжджі, далі за текстом товар, а покупець зобов`язався прийняти його та оплатити за нього певну грошову суму на умовах, обумовленим цим договором.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - конкретне найменування товару, його номенклатура, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість обумовлюються сторонами додатково шляхом підписання видаткових накладних до цього договору на кожну окрему поставку. При цьому, належним чином оформлені сторонами видаткові накладні сторони розцінюють в якості специфікацій до цього договору, які є його невід`ємними частинами;

п. 2.1. - товар за цим договором поставляється на наступних умовах , згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року: EXW франко завод , FCA франко перевізник ;

п. 2.3 - зобов`язання продавця з передачі товару вважаються сторонами виконаними належним чином в момент надання товару в розпорядження на складі продавця або іншому, додатково узгодженому сторонами місці, підтвердженням чому є відмітка покупця про отримання товару у видатковій накладній;

п. 2.4. - одночасно з товаром продавець передає покупцеві документи, що стосуються товару, а саме: видаткову накладну, рахунок;

п. 2.5. - термін передачі товару за цим договором обумовлюється сторонами додатково шляхом підписання видаткових накладних на кожну окрему партію товару;

п. 3.1. - оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця не пізніше наступного дня після поставки товару, а у разі, коли наступний день припадає на святковий або неробочий - в день поставки товару;

п. 4.1. - у разі невиконання/неналежного виконання однією із сторін будь-якої з умов цього договору протилежна сторона має право вимагати від винної сторони відшкодування всіх понесених фінансових витрат (в т.ч. упущеної вигоди і неодержаного доходу), які прямо чи опосередковано пов`язані з виконанням цього договору;

п. 4.3. - покупець, який порушив свої зобов`язання по оплаті товару в обумовлені договором строки, або має обґрунтовані припущення про можливу затримку/несплаті товару, зобов`язаний негайно сповістити про це продавця. В іншому випадку, покупець сплачує продавцю погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у сумі 1000 (однієї тисячі) гривень за кожен випадок порушення. При цьому продавець звільняється повністю від необхідності попередження виникнення збитків шляхом здійснення будь-яких дій;

п. 4.4. - у разі несплати вартості товару в термін обумовлений цим договором, покупець на першу вимогу продавця виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 3 % від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення і відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 %;

п. 4.5. - накладення на винну сторону відповідальності відповідно до цього договору не звільняє сторону від подальшого виконання умов цього договору;

п. 6.4. - цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє безстроково, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із видаткових накладних: № 2446 від 29.06.2019 року на суму з ПДВ 24645 грн. 06 коп., № 2521 від 04.07.2019 року на суму з ПДВ 17484 грн. 05 коп., № 2542 від 06.07.2019 року на суму з ПДВ 15965 грн. 04 коп., № 2611 від 10.07.2019 року на суму з ПДВ 22289 грн. 05 коп., № 2731 від 16.07.2019 року на суму з ПДВ 48670 грн. 13 коп., № 2794 від 24.07.2019 року на суму з ПДВ 12183 грн. 04 коп., № 2935 від 03.08.2019 року на суму з ПДВ 17484 грн. 05 коп., № 2991 від 07.08.2019 року на суму з ПДВ 9455 грн. 03 коп., № 3056 від 12.08.2019 року на суму з ПДВ 18569 грн. 05 коп., № 3118 від 16.08.2019 року на суму з ПДВ 18569 грн. 05 коп., № 3178 від 21.08.2019 року на суму з ПДВ 20367 грн. 05 коп., № 3243 від 28.08.2019 року на суму з ПДВ 15841 грн. 04 коп., № 3282 від 31.08.2019 року на суму з ПДВ 17670 грн. 05 коп., № 3325 від 03.09.2019 року на суму з ПДВ 18445 грн. 04 коп., № 3355 від 05.09.2019 року на суму з ПДВ 25079 грн. 06 коп., № 3379 від 07.08.2019 року на суму з ПДВ 7223 грн. 02 коп., № 3427 від 11.09.2019 року на суму з ПДВ 21297 грн. 06 коп., № 3474 від 14.09.2019 року на суму з ПДВ 20987 грн. 05 коп., №3495 від 16.09.2019 року на суму з ПДВ 22475 грн. 06 коп., №3530 від 18.09.2019 року на суму з ПДВ 26350грн. 07 коп., № 3539 від 19.09.2019 року на суму з ПДВ 21793 грн. 06 коп., № 3560 від 21.09.2019 року на суму з ПДВ 29698 грн. 08 коп., № 3588 від 24.09.2019 року на суму з ПДВ 27218 грн. 08 коп., № 3606 від 25.09.2019 року на суму з ПДВ 37882 грн. 09 коп., № 3655 від 02.10.2019 року на суму з ПДВ 15500 грн. 04 коп., № 3713 від 07.10.2019 року на суму з ПДВ 33635 грн. 09 коп., № 3770 від 11.10.2019 року на суму з ПДВ 25730 грн. 06 коп., № 3811 від 15.10.2019 року на суму з ПДВ 35185 грн. 09 коп., № 3837 від 18.10.2019 року на суму з ПДВ 23327 грн. 56 коп., № 3881 від 23.10.2019 року на суму з ПДВ 23560 грн. 06 коп. (т. с. № 1 а.с. 52-80) та відповідних товаро-транспортних накладних (т. с. № 1 а.с. 81-103) вбачається, що позивач поставив відповідачу товар - дробину пивну на суму 674587 грн. 26 коп., який відповідач отримав без зауважень та оплатив частково на суму 4712 грн. 07 коп. за товар отриманий за видатковою накладною № 2446 від 29.06.2019 року, борг становить 669875 грн. 19 коп.

02.10.2019 року сторонами погоджено та підписано акт звірки взаємних розрахунків № ПР-838 за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року на суму 512 927 грн. 29 коп. (т. 1 а.с. 51).

У зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за отриманий товар, 26.10.2019 року позивач поштою направив відповідачу претензію № б/н від 25.10.2019 року про сплату 1819278 грн. 58 коп. боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, 30 % річних, пені, погоджених сторонами збитків на виконання договору купівлі-продажу № КВ 01/01/2019-15 від 01.01.2019 року (т. 1 а.с. 21-47, докази направлення т. 1 а.с. 48-49). Претензія позивача відповідачем залишена без відповіді і виконання.

Борг в сумі 669875 грн. 19 коп. за товар відповідач не сплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за поставлений товар - дробину пивну, позивач нарахував відповідачу 4809 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 8664 грн. 84 коп. 3% річних, 86648 грн. 38 коп. 30% річних, 83668 грн. 24 коп. пені, 30000 грн. збитків. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу № КВ 01/01/2019-15 від 01.01.2019 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. п. 3.1. Договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця не пізніше наступного дня після поставки товару, а у разі, коли наступний день припадає на святковий або неробочий - в день поставки товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар за Договором був отриманий на суму 674587 грн. 26 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 2446 від 29.06.2019 року, № 2521 від 04.07.2019 року, № 2542 від 06.07.2019 року, № 2611 від 10.07.2019 року, № 2731 від 16.07.2019, № 2794 від 24.07.2019 року, № 2935 від 03.08.2019 року, № 2991 від 07.08.2019 року, № 3056 від 12.08.2019 року, № 3118 від 16.08.2019 року, № 3178 від 21.08.2019 року, № 3243 від 28.08.2019 року, № 3282 від 31.08.2019 року, № 3325 від 03.09.2019 року, № 3355 від 05.09.2019 року, № 3379 від 07.08.2019 року, № 3427 від 11.09.2019 року, № 3474 від 14.09.2019 року, №3495 від 16.09.2019 року, №3530 від 18.09.2019 року, № 3539 від 19.09.2019 року, № 3560 від 21.09.2019 року, № 3588 від 24.09.2019 року, № 3606 від 25.09.2019 року, № 3655 від 02.10.2019 року, № 3713 від 07.10.2019 року, № 3770 від 11.10.2019 року, № 3811 від 15.10.2019 року, № 3837 від 18.10.2019 року, № 3881 від 23.10.2019 року, борг в сумі 512927 грн. 29 коп. відображений в акті звірки взаємних розрахунків № Пр-838 від 02.10.2019 року за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року між сторонами, що підписаний обома сторонами, наявність заявленої суми боргу в розмірі 669875 грн. 19 коп. не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Доказів в підтвердження оплати цього боргу відповідач не надав.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 669875 грн. 19 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 4809 грн. 11 коп., 3% річних в сумі 8664 грн. 84 коп., на підставі п. 4.4. Договору - 30% річних за користування коштами в сумі 86648 грн. 38 коп., 83668 грн. 24 коп. пені на підставі п. 4.3. Договору - збитків у сумі 30000 грн.

За видатковою накладною № 2446 від 29.06.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з липня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 78 грн. 41 коп., 3 % річних за період з 01.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 366 грн. 81 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 01.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3668 грн. 06 коп., пені за період з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року у сумі 3246 грн. 62 коп.

За видатковою накладною № 2521 від 04.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з липня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 68 грн. 78 коп., 3 % річних за період з 06.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 314 грн. 56 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 06.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3145 грн. 56 коп., пені за період з 06.07.2019 року по 05.01.2020 року у сумі 2828 грн. 41 коп.

За видатковою накладною № 2542 від 06.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з липня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 62 грн. 80 коп., 3 % річних за період з 08.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 284 грн. 60 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 08.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2846 грн. 03 коп., пені за період з 08.07.2019 року по 07.01.2020 року у сумі 2575 грн. 61 коп.

За видатковою накладною № 2611 від 10.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з липня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 87 грн. 68 коп., 3 % річних за період з 12.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 390 грн. 01 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 12.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3900 грн. 11 коп., пені за період з 12.07.2019 року по 11.01.2020 року у сумі 3576 грн. 13 коп.

За видатковою накладною № 2731 від 16.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 486 грн. 49 коп., 3 % річних за період з 18.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 827 грн. 77 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 18.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 8277 грн. 75 коп., пені за період з 18.07.2019 року по 17.01.2020 року у сумі 7745 грн. 64 коп.

За видатковою накладною № 2794 від 24.07.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 121 грн. 76 коп., 3 % річних за період з 26.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 199 грн. 16 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 26.07.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 1991 грн. 58 коп., пені за період з 26.07.2019 року по 25.01.2020 року у сумі 1919 грн. 30 коп.

За видатковою накладною № 2935 від 03.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 174 грн. 73 коп., 3 % річних за період з 05.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 271 грн. 44 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 05.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2714 грн. 44 коп., пені за період з 05.08.2019 року по 04.02.2020 року у сумі 2708 грн. 58 коп.

За видатковою накладною № 2991 від 07.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 94 грн. 49 коп., 3 % річних за період з 09.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 143 грн. 68 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 09.08.2019 року по 08.02.2020 року у сумі 1436 грн. 83 коп., пені за період з 09.08.2019 року по 08.02.2020 року у сумі 1452 грн. 25 коп.

За видатковою накладною № 3056 від 12.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 185 грн. 58 коп., 3 % річних за період з 14.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 274 грн. 55 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 14.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2745 грн. 53 коп., пені за період з 14.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2776 грн. 80 коп.

За видатковою накладною № 3118 від 16.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 242 грн. 01 коп., 3 % річних за період з 18.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 268 грн. 45 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 18.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2684 грн. 48 коп., пені за період з 18.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2707 грн. 61 коп.

За видатковою накладною № 3178 від 21.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 265 грн. 44 коп., 3 % річних за період з 23.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 286 грн. 07 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 23.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2860 грн. 72 коп., пені за період з 23.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2874 грн. 93 коп.

За видатковою накладною № 3243 від 28.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 206 грн. 46 коп., 3 % річних за період з 30.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 213 грн. 39 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 30.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2133 грн. 86 коп., пені за період з 30.08.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2132 грн. 76 коп.

За видатковою накладною № 3282 від 31.08.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 230 грн. 29 коп., 3 % річних за період з 02.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 233 грн. 37 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 02.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2336 грн. 67 коп., пені за період з 02.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2329 грн. 63 коп.

За видатковою накладною № 3325 від 03.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 240 грн. 39 коп., 3 % річних за період з 05.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 239 грн. 37 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 05.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2393 грн. 67 коп., пені за період з 05.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2380 грн. 26 коп.

За видатковою накладною № 3355 від 05.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 326 грн. 85 коп., 3 % річних за період з 07.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 321 грн. 34 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 07.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3213 грн. 36 коп., пені за період з 07.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3190 грн. 32 коп.

За видатковою накладною № 3379 від 07.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 94 грн. 14 коп., 3 % річних за період з 09.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 91 грн. 36 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 09.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 913 грн. 61 коп., пені за період з 09.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3190 грн. 32 коп.

За видатковою накладною № 3427 від 11.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 277 грн. 56 коп., 3 % річних за період з 13.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 262 грн. 38 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 13.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2623 грн. 75 коп., пені за період з 13.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2593 грн. 68 коп.

За видатковою накладною № 3474 від 14.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 125 грн. 73 коп., 3 % річних за період з 16.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 253 грн. 38 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 16.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2533 грн. 81 коп., пені за період з 16.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2499 грн.

За видатковою накладною № 3495 від 16.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 134 грн. 65 коп., 3 % річних за період з 18.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 267 грн. 65 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 18.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2676 грн. 52 коп., пені за період з 18.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2635 грн. 55 коп.

За видатковою накладною № 3530 від 18.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 157 грн. 86 коп., 3 % річних за період з 20.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 309 грн. 47 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 20.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3094 грн. 67 коп., пені за період з 20.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3042 грн. 30 коп.

За видатковою накладною № 3539 від 19.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 130 грн. 56 коп., 3 % річних за період з 21.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 254 грн. 16 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 21.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2541 грн. 56 коп., пені за період з 21.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2496 грн. 46 коп.

За видатковою накладною № 3560 від 21.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 177 грн. 92 коп., 3 % річних за період з 23.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 341 грн. 46 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 23.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3414 грн. 65 коп., пені за період з 23.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3348 грн. 30 коп.

За видатковою накладною № 3588 від 24.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 163 грн. 06 коп., 3 % річних за період з 26.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 306 грн. 24 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 26.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3062 грн. 39 коп., пені за період з 26.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2994 грн. 87 коп.

За видатковою накладною № 3606 від 25.09.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 226 грн. 95 коп., 3 % річних за період з 27.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 423 грн. 11 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 27.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 4231 грн. 09 коп., пені за період з 27.09.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 4134 грн. 01 коп.

За видатковою накладною № 3655 від 02.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 92 грн. 86 коп., 3 % річних за період з 04.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 164 грн. 20 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 04.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 1642 грн. 04 коп., пені за період з 04.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 1593 грн. 40 коп.

За видатковою накладною № 3713 від 07.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 201 грн. 51 коп., 3 % річних за період з 09.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 342 грн. 50 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 09.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3424 грн. 99 коп., пені за період з 09.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3305 грн. 63 коп.

За видатковою накладною № 3770 від 11.10.2019 року позивач нарахував: інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у сумі 154 грн. 15 коп., 3 % річних за період з 13.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 253 грн. 54 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 13.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2535 грн. 45 коп., пені за період з 13.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2435 грн. 68 коп.

За видатковою накладною № 3811 від 15.10.2019 року позивач нарахував: 3 % річних за період з 17.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 335 грн. 15 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 17.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3351 грн. 47 коп., пені за період з 17.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 3203 грн. 47 коп.

За видатковою накладною № 3837 від 18.10.2019 року позивач нарахував: 3 % річних за період з 20.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 216 грн. 45 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 20.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2164 грн. 49 коп., пені за період з 20.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2060 грн. 61 коп.

За видатковою накладною № 3881 від 23.10.2019 року позивач нарахував: 3 % річних за період з 25.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 208 грн. 92 коп., 30 % річних за користування коштами за період з 25.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 2089 грн. 24 коп., пені за період з 25.10.2019 року по 09.02.2020 року у сумі 27832 грн. 87 коп.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4. Договору, сторони домовились, що у разі несплати вартості товару в термін обумовлений цим договором, покупець на першу вимогу продавця виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 3 % від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення і відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 %.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 6 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено господарським судам питання, пов`язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами. Відповідно до п.п. 6.1.-6.3 розділу 6 цієї постанови, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки у Договорі сторони передбачили розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), судом встановлено наявність порушення відповідачем грошового зобов`язання, то позивач вправі звернутися до відповідача з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за вказані періоди позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимога позивача і в цій частині позову також підлягає задоволенню.

З підстав несвоєчасної оплати за отриманий товар, за що п. 4.4. Договору передбачена відповідальність, позивач також заявив до стягнення з відповідача 83668 грн. 24 коп. пені.

Так, згідно з п. 4.4. Договору, у разі несплати вартості товару в термін обумовлений цим договором, покупець на першу вимогу продавця виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 3 % від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення. Фактично розрахунок розміру пені позивачем проведено у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення

Крім того, сторони домовились, що покупець, який порушив свої зобов`язання по оплаті товару в обумовлені договором строки, або має обґрунтовані припущення про можливу затримку/несплаті товару, зобов`язаний негайно сповістити про це продавця. В іншому випадку, покупець сплачує продавцю погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у сумі 1 000 (однієї тисячі) гривень за кожен випадок порушення. При цьому продавець звільняється повністю від необхідності попередження виникнення збитків шляхом здійснення будь-яких дій (п. 4.3. Договору).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Заявлені позивачем 30000 грн. збитків передбачених п. 4.3. Договору фактично є штрафом за невиконання грошового зобов`язання за поставками товару, на підставі вищевказаних 30 видаткових накладних.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені та штрафу суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені та штрафу відповідає умовам Договору та обставинам справи.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення штрафу і пені відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п.п. 4.3, 4.4. Договору, нормам ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч. 6 ст. 232 ГК України, спірні суми штрафу і пені нараховані відповідно до умов договору купівлі-продажу № КВ01/01/2019-15 від 01.01.2019 року, на фактичні суми боргу, їх суд вважає правильними. Відтак вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені, штрафів суд оцінює критично, оскільки всі вимоги уточненої позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору купівлі-продажу № КВ01/01/2019-15 від 01.01.2019 року та узгоджуються з нормами діючого законодавства України, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованою і відхиляє.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач договірні зобов`язання щодо порядку та строків розрахунків за поставлений товар виконав з порушенням умов Договору в цій частині, прострочив їх оплату та здійснив розрахунок не у повному обсязі, тому позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольнив повністю з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн., представник позивача адвокат Козир С.В. надав суду: копію договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1-05/12-2018 від 05.12.2018 року, укладеного позивачем з адвокатом Козир С.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2559/10 від 15.04.2004 року; копію додаткової угоди № 5 від 02.01.2019 року до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1-05/12-2018 від 05.12.2018 року; копію платіжного доручення № 15356 від 15.01.2020 року на суму 30000 грн., сплачених позивачем адвокату Козирю С.В. за консультаційні та юридичні послуги, зг. рах. № 2 від 14.01.2002 року.

Судом враховано, що між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Козирем Сергієм Володимировичем, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1-05/12-2018 від 05.12.2018 року, в якому сторони погодили наступне:

п. 1.1. - у порядку та на умовах , що визначені цим договором. Адвокат за завданням клієнта зобов`язується здійснювати консультації, захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на підставі заявки на отримання юридичних послуг, підписаної сторонами;

п. 4.1. - надання адвокатом послуг в межах договору може здійснюватись на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, або за завданням клієнта;

п. 5.1. - вартість послуг (гонорар) адвоката визначається у фіксованому розмірі і становить суму , що узгоджується сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами;

п. 5.2. - оплата послуг (гонорар) адвоката за цим договором здійснюється у формі 100 % попередньої оплати, шляхом перерахування клієнтом безготівкових коштів у національній валюті України на рахунок адвоката протягом 3 операційних (банківських) днів з моменту узгодження його розміру.

Пунктами 1, 2 додаткової угоди № 5 від 02.01.2019 року до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 1-05/12-2018 від 05.12.2018 року, сторони погодили участь адвоката у справі № 925/1462/19 та гонорар адвоката з урахуванням витрат на відрядження у розмірі 30000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 13254 грн. 99 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн., а разом 43254 грн. 99 коп.

Платіжним дорученням № 14990 від 04.12.2019 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 35978,38 грн. (т. 1 а.с. 20).

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак, приймаючи до уваги, що розмір позовних вимог позивачем було зменшено за його заявою, переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайпродсервіс", код ЄДРПОУ 35675002, місцезнаходження: 19900, Черкаська обл., Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Шевченка, буд. 274, корп. 5 на користь приватного підприємства "Славутич-тара", код ЄДРПОУ 33652465, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 187, кв. 33 - 669875 грн. 19 коп. основного боргу, 4809 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 8664 грн. 84 коп. 3 % річних, 86648 грн. 38 коп. 30% річних, 83668 грн. 24 коп. пені, 30000 грн. штрафу, 43254 грн. 99 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Грачов