Рішення

від 05.08.2020 по справі 926/712/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

05 серпня 2020 року Справа № 926/712/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М за участю помічниці судді Попової К.Г., що виконує повноваження секретаря судового засідання розглянувши справу №926/712/20

За позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д)

До відповідача Фермерського господарства РИТМ-АГРО (60309, с.Маршинці, Новоселицький район Чернівецької області)

Про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року в сумі 12211,06 грн

За участю представників:

Від позивача - Зюлковська Л.В. -представник (дов. №1903-К-О від 27.04.2020р.)

Від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулося до Фермерського господарства РИТМ-АГРО про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року в сумі 12211,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22.04.2015 року між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ФГ РИТМ-АГРО , укладено договір фінансового лізингу № DNH2LNI358, за умовами якого останній зобов`язаний був, зокрема, сплатити винагороду за користування майном у розмірі та порядку сплати відповідно до пункту 2.4 договору.

30.03.2020 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи Господарського суду Чернівецької області.

Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.05.2020 року, у зазначеній ухвалі судом запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року у зв`язку із нез`явленням представника відповідача та клопотанням представника позивача про перенесення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину, розгляд справи відкладено на 27.05.2020 року.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року у зв`язку із нез`явленням представників сторін та у зв`язку із запровадженням на території України карантину, розгляд справи відкладено на 23.06.2020 року.

Судове засідання 23.06.2020 року не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року судове засідання призначено на 13.07.2020 року, про що сторони повідомлені належним чином.

У зв`язку з продовженням карантинних обмежень ухвалою суду від 13.07.2020 року розгляд справи відкладено на 05.08.2020 року, при цьому представник відповідача повідомлений про розгляд справи шляхом офіційного виклику на сайті Господарського суду Чернівецької області.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: (60309, с.Маршинці, Новоселицький район Чернівецької області), яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, та отримана відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід зазначити, що під час введення карантину явку учасників справи не було визначено обов`язковою.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, своїх пояснень, чи будь-яких клопотань.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання будь - якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні, 05.08.2020 року, представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

22.04.2015 року між Приватним акціонерним товариством комерційним банком ПРИВАТБАНК (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК ) (лізингодавцем) та Фермерським господарством РИТМ-АГРО (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу DNH2LNI3585 (далі - договір).

Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що банк здійснює придбання у власність у ТОВ ПРИВАТ ЛІЗИНГ (продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - Лізингу) майно відповідно до специфікації, наведеної в додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 1.2 цього договору вартість майна становить 126661,46 грн, ПДВ 25332,29 грн, усього до оплати 151993,75 грн.

У п. 2.1 цього договору зазначено, що вартість майна, що зазначена у п.1.2 договору, співвідноситься з курсом продажу євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України станом на останній робочий день, що передував: даті укладення договору; даті підписання графіку внесення лізингових платежів - додаток №2 до договору(визначення суми платежів), який укладається в день підписання акту прийому-передачі майна - додаток №4 до договору. Загальна сума цього договору рівна вартості майна згідно з п.1.2 цього договору та складається з: суми авансового платежу згідно з п.1.4 цього договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна 121595,00 грн, що відповідає еквіваленту 5000,00 євро (по курсу 24,319 гривень за 1 євро) на дату підписання графіку внесення лізингових платежів, зазначеного в додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку №2.1, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу (п. 2.2 договору фінансового лізингу).

Підпунктами 2.3.1, 2.3.2, пункту 2.3 цього договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, відкритий згідно п.1.5 цього договору, згідно графіку внесення лізингових платежів, зазначеного в додатку №2.1, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу: винагороду за відкриття рахунку у розмірі 0 (нуль) грн у день укладення даного договору фінансового лізингу; винагороду за отримане в лізинг майно у розмірі 16% річних від суми залишку невиплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, і 360 днів у році;

У пункті 2.4 цього договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, відкритий згідно з п.1.5 цього договору, згідно з додатком №2, також винагороду за користування майном у розмірі, згідно з формулою, наведеною у цьому пункті договору, який визначає, у тому числі всі складові цієї формули.

Винагорода за користування майном розраховується на дату, передбачену п.11.1 цього договору для остаточного погашення заборгованості за даним договором у день дострокового повного погашення зобов`язань за цим договором або у день повного фактичного виконання зобов`язань за цим договором.

У випадку дострокового повного погашення зобов`язань за договором подальший розрахунок винагороди за користування майном відбувається згідно із зазначеною формулою, де подальші обороти після повного погашення зобов`язань розглядаються як початкові, n та i отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування майном здійснюється в українській гривні. Сума винагороди за користування майном сплачується у строк, зазначений у п.11.1 цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

Пунктами 7.2.11, 7.2.12, 7.2.15 цього договору встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний: зробити авансовий платіж в рахунок оплати майна відповідно до п. 1.4. Договору; не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору; виплачувати лізингові платежі, що враховують: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна, проценти (комісії) за отримане в лізинг майно, а також інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором та передбачені даним договором, згідно додатку №2 та не пізніше дати, зазначеної в додатку №2, на рахунок, зазначений у п.1.5 цього договору.

Згідно з п.11.1 цього договору строк лізингу встановлений з дати підписання договору до 25.09.2017 року. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п.10.1-10.4.2 цього договору.

У додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року зазначено, що графік лізингових платежів складається з:

1.Графіку відшкодування вартості майна.

2.Винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку згідно п.2.3.1 договору.

3.Винагороди за отримане в лізинг майно у розмірі та порядку згідно п.2.3.2 договору.

4.Винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.3 договору.

5.Винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно п.2.4 договору.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року №DNH2LNI3585 Фермерське господарство РИТМ-АГРО перерахувало ПАТ КБ Приватбанк грошові кошти щодо погашення лізингових платежів в повному обсязі та 16.09.2016 року достроково погасило суму лізингових платежів, що підтверджено позивачем у своєму розрахунку та у відповідності до виписки по рахунку.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 ГК України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладений договір фінансового лізингу № DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року.

Згідно зі статтею 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність. Отже, договір лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договору оренди та купівлі-продажу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2018 року у справі №910/19197/17 дійшов висновку, що застосована законодавцем конструкція можуть включати , а не можуть лише включати чи можуть включати виключно , як і зазначення в п. г даної норми загальної фрази інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу , свідчить, що даний склад лізингових платежів становить приблизний характер і є загальним орієнтиром для сторін договору фінансового лізингу. Повний та чіткий склад лізингових платежів, з врахуванням наведених положень ст.ст.6, 627, 628 ЦК України, сторони договору визначають та погоджують вільно, самостійно та на власний розсуд безпосередньо в договорі.

Відповідно до пункту 2.4 договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року №DNH2LNI3585 лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, відкритий згідно з п.1.5 цього договору, згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку №2.1, також винагороду за користування майном у розмірі, згідно з формулою, наведеною у цьому пункті договору, в якому визначено, всі складові цієї формули. Винагорода за користування майном розраховується на дату, передбачену п.11.1 цього договору для остаточного погашення заборгованості за даним договором у день дострокового повного погашення зобов`язань за цим договором або у день повного фактичного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку дострокового повного погашення зобов`язань за договором подальший розрахунок винагороди за користування майном відбувається згідно із зазначеною формулою, де подальші обороти після повного погашення зобов`язань розглядаються як початкові, n та i отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування майном здійснюється в українській гривні. Сума винагороди за користування майном сплачується у строк, встановлений п.11.1 цього договору, або у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

Судом встановлено, що відповідач виконав умови п.1.2 договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року №DNH2LNI3585 та сплатив позивачеві лізингові платежі передбачені договором.

Проте, у додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI3585 від 22.04.20015 року зазначено, що графік лізингових платежів складається з: графіку відшкодування вартості майна; винагороди за відкриття рахунку у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.1 договору; винагороди за отримане в лізинг майно у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.2 договору; винагороди за моніторинг операції фінансового лізингу у розмірі та порядку сплати згідно п.2.3.3 договору; винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно п.2.4 договору.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем винагороди за користування майном у розмірі та порядку згідно п.2.4 договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року № DNH2LNI3585.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності заявленого до стягнення розміру винагороди.

При цьому, суд врахував, що кожна складова формули визначена та розшифрована безпосередньо у пункті 2.4 договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року № DNH2LNI3585.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку про обгрунтованість твердження позивача щодо наявності у відповідача заборгованості з винагороди за користування майном на підставі п.2.4 договору фінансового лізингу від 22.04.2015 року № DNH2LNI3585 саме у розмірі 12211,06 грн, а отже вимоги про його стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з винагороди за користування майном на підставі п.2.4 договору фінансового лізингу №DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року в сумі 12211,06 грн.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 222, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Фермерського господарства РИТМ-АГРО (60309, с.Маршинці, Новоселицький район Чернівецької області, код ЄДРПОУ 33971106) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року в сумі 12211,06 грн - задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства РИТМ-АГРО (60309, с.Маршинці, Новоселицький район Чернівецької області, код ЄДРПОУ 33971106) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу №DNH2LNI3585 від 22.04.2015 року в сумі 12211,06 грн та 2102,00 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресую: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2020 року

Суддя С.М. Гушилик