Постанова

від 07.08.2020 по справі 917/2571/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/2571/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль"

на ухвалу Господарського суду Полтавської області

(суддя Киричук О.А.)

від 26.11.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ільїн О.В., судді - Россолов В.В., Хачатрян В.С.)

від 19.02.2020

за заявою Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль"

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату

у справі за позовом Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль"

до Виробничого дачно-будівельного кооперативу "Еталон"

за участю Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про стягнення 690 933,00 грн.

1. Короткий зміст заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату.

1.1. 05.11.2019 Приватне підприємство будівельної компанії "Асоль" (надалі - ПП "Асоль") звернулось із заявою, в якій просило:

1) поновити пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016, виданого судом на виконання рішення від 04.01.2016 у справі №917/2571/15;

2) видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 у справі №917/2571/15 про стягнення з Кооперативу "Еталон" на користь ПП "Асоль" 370808,00 грн основного боргу, 295163,80 грн інфляційних втрат, 25660,41 грн 3% річних, 23909,31 грн пені, 10733,13 грн судового збору.

1.2. Заявник, посилаючись на підпункт 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, мотивував свою заяву тим, що 22.10.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження виявив, що 30.03.2017 була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII), яку він не отримував, а відповідно до листа в.о. начальника Полтавського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 29.10.2019 № 19496 виконавчий лист був втрачений при поштовій пересилці.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату у справі № 917/2571/15.

2.2. Суд першої інстанції, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 60/258-10, виходив з того, що стягувач із заявою про видачу дублікату виконавчого листа звернувся поза межами строку пред`явлення до виконання, і відсутні поважні причин пропуску цього строку, оскільки заявник не надав доказів того, що в період з 2016 року до 2019 (до подання заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження) він вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу господарського суду, а також не надав належних доказів, що зазначений наказ був втрачений виконавчою службою чи поштою (лист від 29.10.2019 № 19496 був відхилений судом як неналежний).

2.3. Суд відмовив заявнику у видачі дублікату наказу, оскільки було відмовлено у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, а відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України суд може видати дублікат виконавчого документу, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа.

2.4. 19.02.2020 року Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою залишив ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 без змін, погодившись з мотивами суду першої інстанції, що причини, за яких стягувач не мав можливості тривалий час звернутися до місцевого господарського суду з заявою, не обґрунтовані і не підтверджені належними доказами.

2.5. Вирішуючи питання щодо строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд апеляційної інстанції враховував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 05.03.2020 ПП "Асоль" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 917/2571/15 та прийняти нове, яким поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 у справі № 917/2571/15 та задовольнити заяву про видачу дублікату наказу.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норми статті 12, пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII, порушенням норми підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України та неврахуванням висновку про застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15.

3.3. Скаржник стверджує, що згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та статтею 12 Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII строк пред`явлення виконавчих документів до виконання становить три роки з дня прийняття постанови повернення виконавчого документа стягувачу, тобто, до 31.03.2020. Тому підстави для відмови у видачі його дублікату відсутні, оскільки він звернувся із заявою 05.11.2019.

3.4. Кооператив "Еталон" ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі отримав 04.05.2020, відзив на касаційну скаргу не подав, заяв щодо продовження процесуального строку, встановленого судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, не подавав. Відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині відмови видачі дубліката наказу, оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287, пункту 22 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання не підлягає касаційному оскарженню.

4.3. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

4.4. Тобто обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

4.5. На момент видачі наказу (22.01.2016) та на час відкриття виконавчого провадження № 50117441 (постанова від 18.02.2016) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон від 21.04.1999 року № 606-XIV), який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 1 статті 22, пункт 1 частини 1 статі 23).

4.6. Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон від 02.06.2016 N 1404-VIII.

4.7. Згідно з пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а згідно з частиною 1 статті 12 - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

4.8. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що унеможливлює видачу дублікату наказу, та відмову у видачі дубліката наказу господарського суду, у постанові зазначив, що ним враховуються висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.05.2018 року у справі №5016/1149/2011(17/6), зокрема, щодо застосування положень Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII та принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58 Конституція України).

4.9. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив описку у номері справи (правильно №5016/149/2011(17/6)).

4.10. Суд апеляційної помилково враховував цей висновок, оскільки не звернув уваги на те, що у цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у видачі дублікату наказу господарського суду, оскільки на момент набрання чинності Законом від 02.06.2016 N 1404-VIII строк пред`явлення наказу до виконання вже закінчився, а положення пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (щодо продовження строку пред`явлення виконавчих документів до виконання) не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (пункти 4.2.6 -4.2.7).

4.11. Натомість у справі, що розглядається, на момент набрання чинності Законом від 02.06.2016 N 1404-VIII (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 ще не закінчився (був встановлений до 22.01.2017; перервався пред`явленням до виконання 09.02.2016), а тому, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини 1 статті 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимоги щодо збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.

4.12. Отже висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 року у справі №5016/149/2011(17/6), не могли бути підставою для відмови у видачі дублікату наказу у цій справі, оскільки таких висновків суд дійшов за інших обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору у справі.

4.13. Згідно з пунктом 1 частини 4, частиною 5 статті 12 Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

4.14. Відповідно до частини 5 статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

4.15. Суди обох інстанцій установили, що 30.03.2017 державний виконавець прийняв постанову про повернення стягувачу виконавчого документа. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII підставою для повернення виконавчого документа є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

4.16. Таким чином, у даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа у справі № 917/2571/15 до виконання перервався у зв`язку зі зверненням стягувача 09.02.2016 до органу ДВС для його примусового виконання. Після повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 30.03.2017 (дата винесення постанови), і становить три роки.

4.17. Стягувач із заявою про видачу дублікату наказу звернувся до суду 05.11.2019, тобто в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання.

4.18. Висновки судів попередніх інстанцій, що стягувач звернувся із заявою після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ґрунтуються на неправильному застосуванні положень статті 12, пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII від 02.06.2016 та зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15 (п. 4.12); від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15.

4.19. У пункті 48 постанови від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

4.20. Оскільки за змістом частини 6 статті 12 Закону від 02.06.2016 N 1404-VIII питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання вирішується лише у разі, коли стягувач пропустив строк, тоді як у даному випадку строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, Верховний Суд вважає, що відповідно до підпункту 19.4. пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для відмови у видачі дублікату наказу, навіть незважаючи на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку, яка не підлягає касаційному оскарженню.

4.21. Щодо висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 60/258-10 та на які послався суд першої інстанції, то такі висновки не застосовані до спірних правовідносин, оскільки у справі № 60/258-10 строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплинув до дати набрання чинності Законом від 02.06.2016 N 1404-VIII, а саме - 24.11.2013, і в цій справі, на відміну від справи, що переглядається, питання переривання перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не розглядалось.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Частинами 1-3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанції не застосували норми статті 12, пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII від 02.06.2016, які підлягають застосуванню; не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15 (пункти 4.12) та від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15 (пункт 33); неправильно врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постановах від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6) від 04.04.2018 у справі № 60/258-10, що стосуються правовідносин, які не є подібними; порушили норми підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення в частині відмови у видачі дубліката наказу підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення заяви.

5.4. Зважаючи на виключну компетенцію суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, щодо видачі дубліката наказу суду на примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору, суд касаційної інстанції доручає Господарському суду Полтавської області видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 № 917/2571/15 на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.01.2016 у справі № 917/2571/15 (аналогійний висновок сформульований у пункті 37 постанови Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15).

5.5. Ухвала про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання зазначена у пункті 22 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, тобто належить до тих ухвал, які не можна оскаржити у касаційному порядку, тому в цій частині постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 917/2571/15 та ухвала Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 не є предметом касаційного перегляду, а касаційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317, підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 917/2571/15 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 скасувати в частині відмови у видачі дубліката наказу та прийняти у цій частині нове рішення.

Заяву Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль" про видачу дубліката наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 № 917/2571/15 на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.01.2016 у справі № 917/2571/15 задовольнити.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 22.01.2016 № 917/2571/15 на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.01.2016 у справі № 917/2571/15.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства будівельної компанії "Асоль" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 917/2571/15 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко