Ухвала

від 06.08.2020 по справі 420/6210/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6210/18

УХВАЛА

06 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тарасишиної О.М.,

секретаря судового засідання Сидорівського С.А.,

за участю сторін:

представника позивача: Бовра Д.Ю.,

представника відповідача: Бутрик А.О.,

розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 420/6210/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" (місцезнаходження: 65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 68; код ЄДРПОУ 40535834) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17; код ЄДРПОУ 39565551), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 474/12-02 від 03.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім Тексім"; стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" (код ЄДРПОУ 40535834) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2020 року клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 р. повернуто апелянту.

29.07.2020 року (вх. № ЕП/29534/20) представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить встановити, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року по справі № 420/6210/18 в частині скасування рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 474/12-02 від 03.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім , підлягає виконанню шляхом: зобов`язання Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, м. Київ, Львівська площа, 8) (правонаступник ДФС України) внести до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Тексім (код ЄДРПОУ 40535834, 65072, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 68, індивідуальний податковий номер 405358315520), в обґрунтування якої зазначив, що Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року досі не виконано.

Представник позивача підтримав вказану заяву у судовому засіданні.

Представник ГУ ДФС в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення вказаної заяви заперечувала.

Ухвалою від 06.08.2020 року Одеським окружним адміністративним судом призначено розгляд вказаної заяви з повідомленням учасників справи.

В судове засідання з`явились представник позивача та представник ГУ ДФС в Одеській області, інші сторони по справі не з`явились, про дату та час судового засідання сповіщались належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 року (справа №759/1928/13-а).

Як встановлено з матеріалів справи, суд для відновлення права позивача скасував рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 474/12-02 від 03.11.2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім Тексім".

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 по справі 1304/5584/12.

Суд звертає увагу, що Державна податкова служба України (або Державна фіскальна служба України, повноваження якої на сьогодні виконуються Державною податковою службою України відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 682-р Питання Державної податкової служби ) не приймала участь в судовому розгляді даної справи, позовних вимог до неї не заявлялось.

Суд акцентує увагу на тому, що подана заява ТОВ "Торговий Дім Тексім" про встановлення способу і порядку виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року по справі №420/6210/18, за своєю суттю є заявою про залучення іншої сторони у справі - ДПС України, щодо якої позовні вимоги не розглядались та рішення не виносилось. Заміна ж сторони виконавчого провадження передбачена ст.379 КАС України.

Тобто, фактично заявник просить суд встановити зобов`язання по виконанню рішення суду для особи, яка не є учасником справи, не приймала участь у судовому розгляді та щодо якої суд не вирішував питання про її права та обов`язки.

Суд зауважує, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

При цьому, під час розгляду питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України суд не може покласти зобов`язання щодо виконання судового рішення на іншу особу, яка не була учасником справи та щодо якої суд не вирішував питання про її права та обов`язки у спірних правовідносинах. Оскільки саме під час судового розгляду суд надає оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, у тому числі й щодо наявності у особи, до якої звернуті вимоги, вчинити ті чи інші дії, про які просить позивач.

Враховуючи те, що заявник просить змінити спосіб виконання рішення суду шляхом покладення зобов`язання щодо його виконання на іншу особу, яка не була відповідачем у справі, до якої не було заявлено позовних вимог і щодо якої суд не вирішував витання про її права та обов`язки, підстави для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення відсутні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що подана заява ТОВ "Торговий Дім Тексім" про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 420/6210/18 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 420/6210/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тексім" до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України про скасування рішення №474/12-02 від 03.11.2017 року та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.08.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина