Рішення

від 07.08.2020 по справі 620/1974/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1974/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає в невиплаті 06.11.2019 позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за ранг, починаючи з 01.05.2016; зобов`язання відповідача обчислити та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за ранг, починаючи з 01.05.2016, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.11.2019 відповідачем було проведено виплату заборгованості з надбавки за ранг державного службовця, починаючи з 01.05.2016. Вважає, має право на компенсацію втрати частини доходів, оскільки така компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання рішення суду.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підставою для обчислення компенсації є нарахований, але не виплачений грошовий дохід за відповідний місяць. За вказаний період належний позивачу грошовий дохід нараховувався та виплачувався своєчасно за відповідний місяць і не було жодної затримки з його виплати. Вказує, що при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 620/2258/19 відсутні підстави для застосування Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив державну службу в Управлінні державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області, зокрема, на посадах начальника відділу бюджетних надходжень, видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів, начальника відділу видатків та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів, начальника відділу надходжень та видатків, що підтверджується наказами від 16.07.2014 № 11-ОС, від 13.08.2014 № 13-ОС, від 18.05.2016 № 10-ОС (а.с. 14-17).

Наказом Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області від 12.12.2018 № 17-ОС позивача було звільнено з 29.12.2018 (а.с. 18).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 620/2258/19 відповідачем 06.11.2019 було перераховано заробіток позивача з 01.05.2016 по 28.12.2018, виходячи з його права на 6 ранг державного службовця з врахуванням раніше виплаченого розміру, та перераховано ОСОБА_1 9627,82 грн. (після відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору), що підтверджується листом № 01-48-08/505 від 15.11.2019 та платіжним дорученням № 218 від 05.11.2019 (а.с. 3, 21).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно статей 3, 4 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, зазначені вище правові норми Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

У пункті 4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як встановлено судом, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 620/2258/19 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 30.10.2019.

Спірні ж правовідносини, які склались у цій справі, виникли у сфері оплати праці і стосуються виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

При цьому, з огляду на зміст позову, предметом спору є стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за ранг, починаючи з 01.05.2016.

Положення Закону та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верхового Суду України, зокрема, у постановах від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11, від 07.11.2012 у справі № 6-131цс12, від 18.11.2014 № 21-518а14, від 11.07.2017 № 21-2003а16.

Разом з тим, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Оскільки присуджена виплата за ранг державного службовця за судовим рішенням від 30.09.2019 у справі № 620/2258/19, яка набрала законної сили 30.10.2019 (тобто, з цієї дати виник обов`язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 06.11.2019, то має місце затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми менше одного місяця.

Аналогічний правовий підхід щодо набуття права на компенсацію після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі такого рішення, викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 817/621/18, від 07.05.2020 у справі № 420/703/19.

Отже в даному випадку відсутні правові підстави для виплати компенсації за втрату частини доходу, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням) проведено без затримки у один місяць.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області (вул. Партизанська, буд. 2-А, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 37888512) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.08.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна