Єдиний унікальний номер: 448/332/20
Провадження № 2/448/379/20
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
26.05.2020 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білоуса Ю.Б.,
за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,
учасники справи:
позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не з`явилися,
представник відповідача Дидятицької сільської ради - не з`явився,
представник третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори - не з`явився,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и в:
І. Суть спору
Позивачі 13.03.2020року звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті їхньої матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, а саме: будинок садибного типу з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .
Вказують, що за життя, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , їхня мати склала заповіт, яким усе своє майно заповіла їм (позивачам). Спадщину після смерті матері вони (позивачі) прийняли, оскільки вступили в управління спадковим майном. Проте, до часу смерті, їхня мати - ОСОБА_3 належно не оформила право власності на вищевказаний житловий будинок. Відтак, в позасудовому порядку оформити право власності на вищевказаний житловий будинок позивачі не мають можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушені звертатися до суду із даним позовом.
З огляду на наведене, просять суд визнати за ними право власності по 1/2 частині за кожним на будинок садибного типу з господарськими спорудами
АДРЕСА_1 . Позиція учасників справи
В підготовче засідання позивачі не з`явилися, проте подали заяви, в яких просять суд справу розглянути у їх відсутності та зазначають, що позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача - Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.
Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду копію спадкової справи №201/07, заведеної після смерті ОСОБА_3 , та заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 13.03.2020року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи господарства - робітничий двір, головою якого була ОСОБА_3 (мати позивачів).
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .
Як вбачається із матеріалів спадкової справи №201/07, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі, за життя спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт від 21.04.1994року, яким усе своє майно заповіла дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивачам у справі). При цьому, позивачка ОСОБА_2 у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявила про відмову від спадщини. В свою чергу, позивачка ОСОБА_1 за згодою іншого спадкоємця, яка прийняла спадщину - ОСОБА_2 , була включена в свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи претендували б на таку, немає.
Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернулися до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; копіями свідоцтв про народження позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; довідками, виданими виконавчим комітетом Дидятицької сільської ради №241 від 06.02.2020, №244 від 06.02.2020, №88 від 03.03.2020, №243 від 06.02.2020; копією довідки Самбірського МБТІ №431 від 17.02.2020; копією заповіту ОСОБА_3 від 21.04.1994року; листами Мостиської державної нотаріальної контори вих.№02-14/77 від 02.03.2020 та вих.№02-14/76 від 02.03.2020; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; копією спадкової справи №201/07, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_3 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи.
V. Застосоване судом законодавство
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання цим кодексом чинності, суд вважає, що у даних правовідносинах слід керуватися положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963р.).
Згідно ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.
Відповідно до вимог ст. 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За змістом положень ст.ст.560, 561 цього кодексу спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦПК України встановлено, що:
відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81);
суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду
Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 належне їй право власності на спірний житловий будинок, перейшло за загальними правилами спадкування за заповітом до її дочок - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачів у справі). Однак, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане нерухоме майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачами у порядку спадкування.
Отже, визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами
Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ними.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрало законної сили: ___
Суддя Ю.Б.Білоус
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ;
Позивач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: с.Дидятичі Мостиського району Львівської області; РНОКПП - НОМЕР_2 ;
Відповідач: Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області; місце знаходження: с.Дидятичі, вул.Шкільна, 8а, Мостиського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04371673;
Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.
Повний текст судового рішення складено 26.05.2020року.
Суд | Мостиський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2020 |
Оприлюднено | 10.08.2020 |
Номер документу | 90838989 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Мостиський районний суд Львівської області
Білоус Ю. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні