Рішення

від 06.08.2020 по справі 389/1800/20

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.08.2020

Провадження №2/389/381/20

ЄУН 389/1800/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за нею право на земельну частку (пай), із земель колишнього АТ Дружба для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які в силу п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України перейшли до складу земель комунальної власності Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що станом на 1995 рік вона була членом КСП Дружба на території Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та працювала поштаркою в колгоспі, що підтверджує записом у трудовій книжці. В травні 2020 року від землевпорядника Диківської сільської ради позивачка дізналася, про те, що колишні члени КСП, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку мають право на земельну частку (пай) у вказаному КСП. Оскільки позивач була членом КСП, вона має право на отримання земельної частки (паю), однак з невідомих їй причин не була включена до списків членів КСП, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю, що позбавило її на утримання земельної частки (паю).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача надав до суду заяву, в якій підтримав заявлені вимоги та просить справу розглядати у його відсутності.

Представник Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, відповідно до якої не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглядати справу без участі представника сільської ради.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до трудової книжки від 13 лютого 1969 року, ОСОБА_1 з 2 січня 1995 року прийнята за переводом поштаркою до ОС Диківка. Відповідно до виписки з протоколу № 1 засідання уповноважених АТ Дружба від 10.02.1995 ОСОБА_1 зарахована за її заявою в списки колгоспних пенсіонерів, та їй надано право користуватися всіма пільгами пенсіонерів АТ.

Відповідно до листа відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що відповідно до додатку до державного акту на право колективної власності на землю серія КР-3 № 000006 від 27.03.1996 ОСОБА_1 не включена в списки членів КСП ім. Дружба по Диківській сільській раді Знам`янського району Кіровоградської області. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай) не отримувала, в обліку не рахується.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі(на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку(пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку(пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім того, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку(пай).

Право на земельну частку (пай) мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку (пай) здійснюється відповідно до встановленого членства в підприємстві. Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України та згідно з пунктом 3 - 5 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій при передачі земель у колективну власність сільськогосподарським підприємствам місцевими радами на своїй території створюється резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Землі резервного фонду перебувають у постійному користуванні колишніх землекористувачів (сільськогосподарських підприємств) і призначаються для подальшого перерозподілу і використання за цільовим призначенням, для індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства, городництва в межах граничних розмірів, визначених статтями 56, 59 та 67 Земельного кодексу України.

Статтею 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 ( 720/95 ) Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

У п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Разом з тим громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділятися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що при неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є, зокрема орган, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач мала право на земельну частку (пай), як колишній член колективного сільськогосподарського підприємства - колгоспний пенсіонер, при розпаюванні землі її не було включено до списків членів колгоспу які мають право на земельну частку (пай) з невідомих причин, іншим чином вирішити дане питання не представляється позивачеві можливим, тому суд вважає захистити право позивача в судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 273,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) із земель колишнього сільськогосподарського підприємства Дружби , що знаходилося на території Диківської сільської Ради Знам`янського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель комунальної власності Диківської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області.Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Диківська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області розташована в с. Диківка Знам`янського району Кіровоградської області вул. Спичака,1, код ЄДРПОУ 04365253.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області В.В. Український