Рішення

від 04.08.2020 по справі 640/13088/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/459

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 640/13088/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом

приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

про визнання протиправними та нечинними додатків до наказу

за участю представника позивача, представника відповідача, представників третьої особи

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" (надалі - позивач), адреса: 04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 1а, до Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 24, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (надалі - третя особа), 04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 15, офіс 406, з урахуванням уточнених позовних вимог, які прийняті до розгляду судом, позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним Зразок бирки вушної для ідентифікації племінних свиней, Зразок бирки вушної для ідентифікації товарних свиней з індивідуальним номером та Зразок бирки вушної для ідентифікації товарних свиней з груповим номером, які затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 травня 2019 року за № 565/33536.

Підставою позову позивач вказує протиправність окремих положень (додатків) нормативно-правового акта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він не погоджується с оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що вказане рішення суб`єкту владних повноважень є протиправним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, позивач зазначає, що запровадження нового розміру бирки вушної для ідентифікації свиней, яке жодним чином не впливає на якість продукції, робить неможливим постачання вітчизняним підприємством такого якісного засобу ідентифікації тварин в Україні.

При цьому, позивач також звертає увагу суду, суб`єкт владних повноважень виконуючи владно управлінські функції, замість сприяння розвитку вітчизняних підприємств, що виготовляють засоби для ідентифікації тварин, продукція яких конкурує з іноземними виробниками, розробляє та змінює власні нормативно-правові акти, що усувають вітчизняні підприємства з внутрішнього ринку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що доводи та аргументи позивача викладені в позовній заяві є необґрунтованими, та в свою чергу зазначає, що наказ Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней , яким внесено Зміни до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, затвердженого наказом Мінагрополітики від 01 грудня 2017 року № 639, розроблений для приведення Порядку № 639 у відповідність з принципами державної регуляторної політики, прийнятий та оприлюднений відповідно до вимог законодавства України, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для прийняття судом рішення щодо протиправності та нечинності окремих положень Порядку № 639 в які були внесені зміни наказом Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243.

Також, відповідач зазначає, що саме такі уповноважені органи, як Мінагрополітики та Держпродспоживслужба є суб`єктами, які визначають організаційні і правові засади ідентифікації та реєстрації тварин з метою одержання оперативної та надійної інформації про поголів`я тварин щодо статі, віку, породи та їх місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні, а отже і до компетенції саме цих органів належить питання визначення відповідності бирок для ідентифікації тварин, вимог до їх якості, що будуть використовуватися в Україні, на відповідність до вимог законодавства ЄС.

В своїх пояснення щодо позовної заяви позивача, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин , посилається на ті самі аргументи та докази які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року замінено відповідача у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

У судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на протиправність та необґрунтованість окремих пунктів оскаржуваного наказу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та посилався на ті докази та аргументи, які були викладені у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що приймаючи оскаржуваний наказ відповідач діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

Представник третьої особи у судових засіданнях підтримав аргументи та доводи на які посилався відповідач.

В судовому засіданні 04.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 22 червня 2019 року в газеті центральних органів влади Урядовий кур`єр було опубліковано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 квітня 2019 року за № 565/33536 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней .

Наказом Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней затверджено Зміни до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, затвердженого наказом Мінагрополітики від 01 грудня 2017 року № 639 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 лютого 2018 року за № 154/31606 (далі - Порядок № 639), зокрема, внесено зміни до Додатків 4, 5 та 9 Порядку № 639.

Додаток 4 до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243) Зразок бирки вушної для ідентифікації товариш свиней з індивідуальним номером , Додаток 5 до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243) Зразок бирки вушної для ідентифікації товарних свиней з індивідуальним номером , а також Додаток 9 до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243) Зразок бирки вушної для ідентифікації товарних свиней з груповим номером .

Позивач вважаючи затвердження у новій редакції Додатку 4, 5, 9 до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней протиправними та нечинними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119 (надалі - Положення № 1119), Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва.

Згідно з пунктом 2 Положення № 1119 Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до абзацу 14 підпункту 21 пункту 4 Положення № 1119 Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює у межах повноважень, передбачених законом, державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин.

Також, відповідно до статті 8 Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику (Міністерство аграрної політики та продовольства України), належать встановлення порядку ідентифікації та реєстрації тварин, порядку оформлення і видачі ідентифікаційних документів, реєстрації господарств, переміщення тварин, тощо.

Згідно підпунктів 21, 25, 26 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, Мінагрополітики, відповідно до покладених на нього завдань здійснює у межах повноважень, передбачених законом, державне управління у сфері ідентифікації та реєстрації тварин і встановлює порядок здійснення ідентифікації та реєстрації тварин; порядок оформлення і видачі ідентифікаційних документів; порядок ведення Єдиного державного реєстру тварин та користування його даними; порядок реєстрації господарств; порядок переміщення тварин; порядок подачі даних для внесення до Єдиного державного реєстру тварин; визначає склад інформації, що подається для внесення до Єдиного державного реєстру тварин.

Разом з тим, згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі, зокрема, ідентифікації та реєстрації тварин.

З матеріалів справи вбачається, що беручи до уваги вищезазначені повноваження, та з метою покращення якості бирок, унеможливлення їх фальсифікації, що відіграє важливу роль у забезпеченні простежуваності за обігом тварин, забезпечення епізоотичного благополуччя, надання достовірної інформації про кількість ідентифікованого та зареєстрованого поголів`я тварин при наданні державної дотації, зменшення додаткових витрат власників на замовлення дублікатів втрачених бирок, Держпродспоживслужбою були запропоновані зміни до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 грудня 2017 року № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2018 року за № 154/31606, в частині вимог до замкового механізму та вигляду зразка бирки для ідентифікації свиней, що передбачає її двохкомпонентність.

В основу обґрунтування для підготовки відповідних змін до законодавства з ідентифікації свиней були покладені звернення власників тварин, в тому числі і асоціації Свинарі України , яка від імені вітчизняних свиногосподарств просила забезпечити вітчизняний ринок доступними якісними бирками європейського зразка для ідентифікації свиней (лист додається), до Третьої особи, у зв`язку з чим було прийнято рішення змінити технічні вимоги до бирок, які обумовлюватимуть їх якість.

Надалі, Держпродспоживслужбою були направлені до Мінагрополітики листом від 26 грудня 2018 року № 11.2.1-3/10070 пропозиції у вигляді проекту наказу разом з відповідними змінами, пояснювальною запискою та порівняльною таблицею.

В свою чергу, Мінагрополітики, керуючись Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року № 883/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (далі - Порядок), опрацювало проект наказу шляхом внутрішнього погодження, що оформлюється візуванням проекту документа посадовими особами суб`єкта нормотворення, які відповідно до своєї компетенції займаються питаннями, порушеними в нормативно-правовому акті.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності вбачається, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Згідно пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724 встановлено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності є Державна регуляторна служба.

Так, Державна регуляторна служба України відповідно до покладених на неї завдань, проводить у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади. У разі виявлення під час експертизи порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 зазначеного Закону приймає рішення про необхідність усунення органом, що прийняв відповідний акт, виявлених порушень принципів державної регуляторної політики.

Тобто, з аналізу викладеного вище вбачається, що саме Державна регуляторна служба України здійснює перевірку дотримання органом, що прийняв відповідний акт вимог статей 4, 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , якими встановлено принципи державної регуляторної політики, зокрема і принцип передбачуваності .

Відповідно до положень статті 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються, зокрема, шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Беручи до уваги частину 1 статті 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та керуючись Порядком, проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней було оприлюднено на офіційному сайті, включено до Плану діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік, шляхом внесення відповідних змін та направлено на погодження із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику листом від 25 березня 2019 року № 37-13-7/8268.

Наявними в матеріалах справи доказами підверджується факт того, що проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження змін до Порядку ідентифікації свиней включено до Плану діяльності Мінагрополітики з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік шляхом внесення відповідних змін та публікації на офіційному сайті Мінагрополітики, що не заперечувалось учасниками справи. Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що з матеріалів справи вбачається, що офіційний сайт Мінагрополітики за посиланням https//minagro.gov.ua заблоковано, у зв`язку із запуском нового сайту, а саме - https://agro.me.gov.ua/ua.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними посилання позивача про те, що зі сторони суб`єкту владних повноважень були допущені порушення, щодо публікації та дотримання вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

При цьому, на думку суду Міністерством при прийнятті оскаржуваного наказу навпаки було в повному обсязі дотримано вищезазначені положення Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , оскільки рішенням Державної регуляторної служби України від 17 квітня 2019 року № 154 було погоджено проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней на підставі статті 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Вказане рішення було прийнято за результатами розгляду проекту наказу, а також аналізу регуляторного впливу, доопрацьованого в робочому порядку, у тому числі за безпосередньої участі ПрАТ КПФ Зоря , на відповідність вимогам статей 4, 5, 8, і 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Між тим, для врахування позицій всіх заінтересованих центральних органів виконавчої влади остаточна редакція проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней була направлена на погодження до Держпродспоживслужби, яка в свою чергу надала Аркуш погодження до проекту наказу від 22 квітня 2019 року.

Після отримання погодження від заінтересованих державних органів, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней було подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України листом Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 37-13-10/11274.

Згідно Порядку, разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього, до Міністерства юстиції України, у встановлені строки, відповідачем було подано:

- оригінал та дві копії рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику про погодження проекту нормативно-правового акта (для регуляторних нормативно-правових актів);

- довідку щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950;

- висновок Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно- правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини;

- висновок про проведення антидискримінаційної експертизи за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 61 Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів ;

- висновок про проведення гендерно-правової експертизи за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку проведення гендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року № 997.

Згідно з наказу Міністерства юстиції України від 31 травня 2019 року № 1670/5, наказ Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2019 року за № 565/33536, лист від 03 червня 2019 року Щодо повернення нормативно- правового акта після державної реєстрації .

Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування у виданні Урядовий кур`єр 22 червня 2019 року № 116 (6479) та у єдиному повному офіційному періодичному виданні нормативно-правових актів України Офіційний вісник України від 02 липня 2019 року № 50.

Посилання позивача про те, що суб`єктом владних повноважень у частині підготовки, розробки, прийняття та оприлюднення Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2019 року № 243 було порушено передбачені чинним законодавством строки, суд вважає необґрунтованими, оскільки, наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом вище обставинами, підтверджується, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України приймаючи оскаржуване рішення діяло на підставі та у межах вимог визначених чинним законодавством України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть наявність порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 810/1354/18.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що наказ Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243 Про затвердження Змін до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней , яким внесено Зміни до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, затвердженого наказом Мінагрополітики від 01 грудня 2017 року № 639, розроблений для приведення Порядку № 639 у відповідність з принципами державної регуляторної політики, був прийнятий та оприлюднений відповідно до вимог законодавства України, що в свою чергу дає підстави для висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності та нечинності окремих положень Порядку № 639 в які були внесені зміни наказом Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243.

Між тим, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов`язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Експертизу проектів нормативно-правових актів, які за предметом правового регулювання належать до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу, здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади, а експертизу проектів нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - відповідні підрозділи органів, які видають акт.

Прийняття проекту нормативно-правового акту підтверджує, що згідно проведених експертиз, дотримано принципи та підходи до наближення законодавства України до acquis Європейського Союзу.

Для забезпечення приблизної адекватності законодавства України і законодавства Європейського Союзу у процесі провадження нормотворчої діяльності враховуються основні положення актів законодавства Європейського Союзу настільки, наскільки це доцільно для України з огляду на економічні, політичні та соціальні наслідки прийняття відповідних правових норм, адаптованих до вимог законодавства ЄЄ.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що однією з цілей державного регулювання було визначено зменшення додаткових витрат власників на замовлення дублікатів втрачених бирок за рахунок забезпечення їх якісною сертифікованою биркою для ідентифікації тварин, не підвищуючи при цьому вартість засобів ідентифікації для тварин.

Також, судом в свою чергу було встановлено, що основоположною підставою для виготовлення бирок нового зразка були численні звернення від господарств України щодо покращення якості бирок (надходять до Державного підприємства Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин від юридичних осіб, що займаються розведенням та утриманням великої рогатої худоби та асоціацій) та містять такі проблеми з використання вушних бирок:

- вушні бирки часто розмикаються та губляться. Дана проблема вирішується саме за рахунок твердого замкового механізму;

- наконечник вхідної частини виготовлений з м`якого пластику, що призводить до його роз`єднання;

- встановлення бирки потребує зусиль, що часто призводить до пробивання штирем аплікатора м`якого пластику біля головки штиря;

- зусилля, яке застосовується при прикріпленні вушної бирки, деформує замковий механізм, що ускладнює з`єднання вхідної та порожнистої частин вушної бирки або призводить до неякісного встановлення. Дана проблема також вирішується саме за рахунок твердого замкового механізму.

У своїх зверненнях власники тварин вимагали забезпечити їх вушними бирками кращої якості, виготовити дублікати втрачених бирок, забезпечити сертифікованими вушними бирками згідно вимог Міжнародного комітету з реєстрації тварин (ІСАЯ). Основною проблемою однокомпонентної бирки (незалежно від виду тварин, оскільки технологія запірного механізму є однаковою) є її часте розмикання, втрата.

Для реалізації поставленої цілі, суб`єктом владних повноважень було обрано механізм збереження та покращення якості виробу, не підвищуючи його собівартість, за рахунок зменшення розміру бирки, який не вплине на візуальну ідентифікацію тварини. Тобто, різниця в коштах, яка залишається при виготовленні бирки меншого зразка та наявність замкового механізму із твердого пластику, забезпечить більшу якість виробу за ті самі кошти.

Запровадження бирок із двох компонентів, м`якого та твердого пластику замкового механізму, зумовлено частими втратами прикріплених бирок та можливістю повторного використання однокомпонентної бирки, що порушує вимоги законодавства та провокує різного виду фальсифікації.

Двокомпонентна бирка є менш травматичною для тварини, ніж однокомпонентна при її закріпленні, а саме - однокомпонентна утворює рвану рану у вусі, через те, що матеріал замкового механізму (вістря та отвір) виготовлені із гнучкого, еластичного матеріалу. При використанні двох компонентів замковий механізм виготовляється із твердого пластику з гострим шипом та нижньої частини замкового механізму. При змиканні такої бирки утворюється проріз у вусі тварини, що загоюється значно швидше, ніж рвана рана.

Також, матеріалами справи підтверджується, що зовнішній вигляд та технічні вимоги до бирки вушної для ідентифікації та реєстрації свиней, які затверджені додатками 4, 5, 9 до Порядку ідентифікації та реєстрації свиней, відповідають продукції низки виробників бирок, сертифікованих ІСАК.

З аналізу вищевикладеного випливає, що наказ Мінагрополітики від 10 травня 2019 року № 243 спрямований на зменшення додаткових витрат власників на замовлення дублікатів втрачених бирок за рахунок забезпечення їх якісною сертифікованою биркою для ідентифікації свиней, не підвищуючи при цьому вартість послуги з ідентифікації та реєстрації тварин, а тому на думку суду, він є таким, що покращує умови для здійснення господарської діяльності, підвищує конкурентоспроможність у галузі виробництва бирок для свиней, а також жодним чином не спрямований на порушення прав окремих суб`єктів господарювання.

Також, суд вважає безпідставними посилання позивача, що приймаючи оскаржуване рішення, уповноважений орган порушив правила конкуренції щодо позивача, оскільки, з аналізу матеріалів справи вбачається, що ні при зверненні, ні на даний час, позивачем не було надано до суду жодного документального та нормативного підтвердження обставин порушення його прав та надання привілейованого становища конкурентам або порушення правил конкуренції взагалі, у зв`язку з прийняттям оскаржуваних положень Порядку № 639.

Між тим, суд зазначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів вбачається, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Водночас, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, однак, на думку суду, дія оскаржуваних додатків до наказу Мінагрополітики № 243 не створює для Позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав.

З наданих пояснень позивача вбачається, що зменшення вхідної частини засобу для ідентифікації свиней на 3 мм (з 31 мм до 28 мм для вхідної частини) дозволить зекономити втричі більше коштів, ніж зменшення порожнистої частини лише на 1 мм (з 32 до 31 мм порожнистої частини), при цьому, зі сторони ПрАТ КПФ Зоря не було надано до суду обґрунтованого доказу на підтвердження вищевказаних тверджень, а саме: висновків експертиз, актів випробувань та обстежень щодо якісних показників та властивостей бирок у зменшеному вигляді та її очевидні переваги у порівняні із затвердженими Мінагрополітики розмірами бирок.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи наявність саме у відповідача компетенції та повноважень на нормативне врегулювання питання щодо відповідних бирок для ідентифікації тварин, їх розмірів та характеристик, за відсутності встановлених фактів суттєвих порушень щодо процедури прийняття оскаржуваного нормативного акту, за відсутності обґрунтованих та підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які могли б довести невідповідність оскаржуваного нормативного акту вищестоящим правовим актам та Законам України, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих, нормативних та правових підстав для його скасування.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено 07.08.2020.