Постанова від 06.08.2020 по справі 757/20613/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8426/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/20613/19-ц

06 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Гаращенка Д.Р.

- Борисової О.В.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буши Андрія Володимировича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бусик О.Л., про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0401 га, за кадастровим номером 8000000000:82:298:0018, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва та на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену в державному реєстрі прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. 18.05.2018 року за р.№26210250.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 .

28 листопада 2019 року представником позивача адвокатом Буша Андрієм Володимировичем подано до суду заяву про зміну предмету позову в якій він просив суд:

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену в державному реєстрі приватним нотаріусом Київського міського округу нотаріального округу Клітко В.В. 06.02.2019 року за р.№30165308;

скасувати державну реєстрацію прав власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0401 га, за кадастровим номером 8000000000:82:298:0018, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва та об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену в державному реєстрі приватним нотаріусом Київського міського округу нотаріального округу Клітко В.В. 06.02.2019 року за р.№30165549;

визнати будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 самочинним;

зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які здійснили самочинне будівництво, провести перебудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до норм та вимог чинного законодавства України.

14 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Буша Андрієм Володимировичем подано до суду заяву про забезпечення позову способом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:298:0018, що належить на праві власності ОСОБА_4 та на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .

Заяву обґрунтовував тим, що відповідачі та третя особа вже тричі відчужували спірні будинок та земельну ділянку. Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до чергового відчуження вказаного нерухомого майна, що перешкоджатиме або зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року в задоволенні заяви представника позивача Буши Андрія Володимировича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 30.01.2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буша Андрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову є незаконною, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, не надав оцінки доводам заявника про те, що з часу звернення до суду з даним позовом змінилося 4 власники спірного будинку, що призводить до затягування судового процесу, робить неможливим притягнення забудовників житлового будинку до відповідальності та виконання рішення суду в майбутньому.

Посилається також на те, що позивачу стало відомо про намір чергового продажу спірного житлового будинку, що підтверджується фото та відомостями з Інтернет сайту. Вказане свідчить про існування реальної загрози відчуження житлового будинку, що є предметом цього спору, робить неможливим витребування доказів, які можуть спростувати чи підтвердити, що будівництво є самочинним та вирішити спір по суті.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буша Андрій Володимирович підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Буша Андрієм Володимировичем було подано до суду заяву про забезпечення позову способом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:298:0018, що належить на праві власності ОСОБА_4 та на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 .

Вказана заява вмотивована тим, що відповідачі та третя особа в процесі розгляду справи вже тричі відчужували спірні будинок та земельну ділянку, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до чергового відчуження нерухомого майна, що перешкоджатиме або зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача Буши Андрія Володимировича про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що зазначені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами та відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у даній справі способом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:298:0018 та на розташований на ній будинок, що належать на праві власності ОСОБА_4 , з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Також згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та на будинок , визнання будівництва самочинним та зобов`язання провести перебудову, тобто, з позовом немайнового характеру. А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що забезпечення вказаного позову способом накладення арешту на майно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами немайнового характеру.

Колегія суддів враховує також, що в заяві про забезпечення позову представник позивача вказував, що будинок та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:298:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на які він просив накласти арешт, належать на праві власності ОСОБА_4 . Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В заяві про зміну предмету спор, поданій до суду 28.11.2019 року, представник позивача також вказав ОСОБА_4 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто, в порядку забезпечення позову може бути накладено арешт на майно, що належить виключно відповідачу у справі. Законом не передбачено можливості забезпечення позову способом накладення арешту на майно, що належить на праві власності третій особі у справі.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність у справі доказів на підтвердження доводів представника позивача про те, що незастосування вказаних в заяві заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид забезпечення позову, який буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буши Андрія Володимировича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буши Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2020 року.

Головуючий: Судді: