Постанова

від 29.07.2020 по справі 440/2766/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.

29 липня 2020 р.Справа № 440/2766/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГУСИНЕ до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

в с т а н о в и л а:

30.07.2019 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю ГУСИНЕ (далі - ТОВ ГУСИНЕ , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступником якого є відповідач Головне управління ДПС у Полтавській області, далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) № 17219-51 від 07.05.2019 року в частині визначення підприємству суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 46.326,66 грн., в тому числі 23.211,02 грн. - основного платежу та 23.211,02 грн. пені.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що податкова вимога є безпідставною, оскільки всі податкові зобов`язання сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що 18.03.2019 року позивачем подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість (реєстраційний № 9049518946) за березень 2016 року, відповідно до якого самостійно нараховано збільшення податкових зобов`язань у розмірі 57.491,00 грн, штрафну санкцію у розмірі 1.839,00 грн. та в автоматичному режимі нарахована пеня за період з 30.07.2016 року по 18.03.2019 року в розмірі 23.211,02 грн.

У зв`язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов`язань, штрафу та пені станом на 18.03.2019 року у ТОВ ГУСИНЕ виник податковий борг у сумі 46.326,66 грн, а саме:

- згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за березень 2016 року виникла недоїмка у розмірі 21.276,64 грн;

- по штрафній санкції самостійно нарахованій по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за березень 2016 року виникла недоїмка у розмірі 1.839,00 грн;

- за рахунок несплаченої пені, нарахованої в автоматичному режимі за період з 30.07.2016 року по 18.03.2019 року виникла недоїмка в розмірі 23.211,02 грн.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач при складанні вимоги взагалі не врахував факт сплати позивачем податку на додану вартість 27.04.2016 року в загальній сумі 57.491,00 грн. Крім того, відповідачем не надано розрахунку виникнення недоїмки у розмірі 21.276,64 грн. та розрахунку нарахованої пені в сумі 23.211,02 грн. Крім того, ГУ ДПС у Полтавській області надав витяг з інтегрованої картки платника податків лише за період з 31.12.2018 року по 31.07.2019 року, у той час, як спірні правовідносини виникли ще з березня 2016 року.

Позивач просив зменшити позовні вимоги на суму 1.839 грн. (сума штрафу, нарахованого згідно уточненого розрахунку від 18.03.2019 року) та викласти їх у наступній редакції:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Полтавській області № 17219-51 від 07.05.2019 року в частині визначення нарахування основної суми податкового боргу в сумі 21.276,64 грн. та нарахування пені в сумі 23.211,02 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року рішення у повному обсязі складено 17.12.2019 року) адміністративний позов ТОВ ГУСИНЕ задоволений у повному обсязі.

Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Полтавській області № 17219-51 від 07.05.2019 року в частині визначення ТОВ ГУСИНЕ суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 44.487,66 грн, в тому числі 21.276,64 грн - основного платежу та 23.211,02 грн - пені.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ ГУСИНЕ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області частину витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 1.844,74 грн.

Висновок суду вмотивований тим, що позивачем своєчасно сплачено податкові зобов`язання, а тому підстави для нарахування пені відсутні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у їх задоволенні.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що 20.04.2016 року ТОВ ГУСИНЕ подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року № 1600043463, в якій задекларовано грошові зобов`язання перед Державним бюджетом в сумі 48.867,00 грн. та суми ПДВ, які спрямовуються на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування в сумі 8.624,00 грн. /т. 1, а.с. 56-57/.

Визначені декларацією зобов`язання сплачені підприємством, що підтверджується платіжними дорученнями № 267 від 27.04.2016 року на суму 48.867,00 грн та № 268 від 27.04.2016 року на суму 8.624,00 грн. /т. 1, а.с. 65-66/.

16.08.2018 року позивач подав уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2016 року, в якому зменшено раніше задекларовані зобов`язання з ПДВ на суму 61.279,00 грн. /т. 1, а.с. 58-59/.

Як зазначив позивач /а.с. 124-129/, а також підтверджується даними інтегрованих карток за 2016-2018 рр. /т. 1, а.с. 96-101/, такий податковий розрахунок поданий підприємством, оскільки контролюючі органи у 2017-2018 роках в інтегрованій картці платника податків помилково визначали в якості податкових зобов`язань суми, зазначені у декларації з позначкою спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства . Внаслідок цього податкові зобов`язання були задвоєні. Зважаючи на вимоги контролюючих органів, позивач 16.08.2018 року подав уточнений розрахунок з ПДВ за березень 2016 року для уникнення задвоєння зобов`язань в інтегрованій картці.

У 2019 році помилку задвоєння податкових зобов`язань виправлено контролюючим органом.

У зв`язку з помилковим поданням уточнюючого розрахунку від 16.08.2018 року, ТОВ ГУСИНЕ 18.03.2019 року подано новий уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2016 року, яким вже збільшено власне зобов`язання з ПДВ на суму 61.279,00 грн., а також самостійно нараховано штраф у зв`язку з виправленням помилки, в розмірі 1.839,00 грн. /т. 1, а.с. 23-24/.

Станом на момент подання уточнюючого розрахунку від 18.03.2019 року в інтегрованій картці ТОВ ГУСИНЕ з ПДВ рахувалася переплата в розмірі 36.214,36 грн., а після такого подання відобразилася заборгованість в розмірі 46.326,66 грн, з яких:

- недоїмка за основним зобов`язанням з ПДВ - 21.276,64 грн.;

- штрафна санкція, самостійно нарахована згідно з уточнюючим розрахунком від 18.03.2019 року в сумі 1.839,00 грн;

- пеня за період з 30.07.2016 року по 18.03.2019 року, яка нарахована в автоматичному режимі в розмірі 23.211,02 грн.

На підставі наявної заборгованості ГУ ДПС у Полтавській області виставило ТОВ ГУСИНЕ податкову вимогу форми Ю № 17219-51 від 07.05.2019 року на суму 46.326,66 грн. /т. 1, а.с. 6/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 ст. 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до п.п 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абз. 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що виявлена помилка в податковій декларації може бути пов`язана як із заниженням, так і завищенням суми податку до сплати. Залежно від впливу виявленої помилки на суму сплачуваного податку її виправлення може не мати впливу на суму сплачуваного податкового зобов`язання або тягнути за собою як необхідність нарахування штрафних санкцій та пені, передбачених нормами Податкового кодексу.

Якщо помилка призвела до заниження зобов`язань, то при поданні Уточнюючого розрахунку платнику податків потрібно нарахувати та сплатити фінансові санкції. Розмір штрафу при самостійному виправленні помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку становить 3 % від суми донарахованих податкових зобов`язань (абз. 4 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що податкові зобов`язання з ПДВ за березень 2016 року включно з уточнюючим розрахунком на зменшення податкових зобов`язань від 16.08.2018 року та уточнюючим розрахунком на збільшення від 18.03.2019 року сплачені ще 27.04.2016 року згідно з платіжними дорученнями № 267 та № 268.

Враховуючи наведене, податкова вимоги ГУ ДПС у Полтавській області № 17219-51 від 07.05.2019 року в частині визначення ТОВ ГУСИНЕ суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 44.487,66 грн є протиправною.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 07 серпня 2020 року.