Рішення

від 28.07.2020 по справі 902/74/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2020 р. Cправа № 902/74/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго", м.Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансет Груп", м.Калинівка Калинівського району Вінницької області

про стягнення 27452,06 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

31.01.2020 товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансет Груп" заборгованості за Договором №1210-Н від 25.10.2019 у розмірі 27452,06 грн, з яких: 24956,42 грн - заборгованість за Договором; 2495,64 грн сума штрафу за порушення строку оплати.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/74/20 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.05.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 02.07.2020.

За результатами судового засідання, 02.07.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.07.2020.

На визначену судом дату (28.07.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно позивача поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому доказом повідомлення відповідача є телефонограма № 902/74/20/1037/20 від 24.07.2020 із змісту якої слідує, що провідний консультант загального відділу "Канцелярія" повідомила директора ТОВ "Трансет груп" Коновалова А.О. про те, що судове засідання у справі № 902/74/2 призначено на 28.07.2020 на 11год. 30хв. У відповідь останній повідомив, що на даний момент не виконує обов`язки директора.

Поряд з тим, суд зазначає, що згідно відомостей, отриманих з ЄДРЮОФОП та ГО щодо ТОВ "Трансет груп", директором даного товариства є Коновалов А.О. , тоді як матеріали справи не містять доказів протилежного.

Таким чином, враховуючи приписи ч.6 ст. 120 ГПК України відповідно до яких суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання.

Окрім того, суд зазначає, що на адресу відповідача, що значиться відносно нього в ЄДРЮОФОПтаГО було направлено копію ухвали суду від 02.07.2020.

Вказана судова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою служби поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 28.07.2020 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно суд враховує, що 28.07.2020 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

25.10.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" (далі по тексту також - Постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансет груп" (далі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір №1210-Н поставки нафтопродуктів.

Відповідно до умов цього договору Постачальник поставить Покупцю нафтопродукти (Товар), а Покупець прийме Товар та сплатить Постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені даним договором. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки товару визначаються у видаткові накладній або акті прийому-передачі (п.1.1 Договору).

Згідно до п. 5.1 Договору ціна Товару зазначається в рахунку на оплату Товару і є дійсною в день виставлення такого рахунку. У випадку, якщо Покупець не оплатив всю суму, яка вказана в рахунку у день його отримання, Постачальник має право здійснити перерахунок ціни Товару за цінами, встановленими на день оплати рахунку, або на вимогу Покупця, повертає йому перераховану грошову суму. Ціна Товару також фіксується у видатковій накладній або в акті прийому-передачі Товару.

Розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків безготівковий. Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Постачальника (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору Покупець здійснює 100 % попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на підставі виставленого рахунку в день отримання такого рахунку на електронну пошту на реквізити вказані в такому рахунку.

У випадку поставки Товару без попередньої оплати, Покупець зобов`язується здійснити оплату за Товар у розмірі 100% не пізніше третього робочого дня з моменту поставки Товару (п.5.4 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що постачання за цим Договором, здійснюється окремими партіями, на підставі даних замовлення Покупця. Замовлення на постачання надається Покупцем у формі, яка встановлена в Додатку 1 до Договору.

Після узгодження замовлення з Покупцем, Постачальник виставляє рахунок на оплату (п.6.2 Договору).

Згідно до п. 6.7 Договору Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки Товару з моменту передачі Товару Покупцеві (Представнику покупця за Довіреністю) або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі Товару підтверджується підписаною належним чином товаротранспортною накладною, або видатковою накладною, або Актом прийому-передачі.

Сторонами Договору також узгоджено, що у разі порушення строку оплати за поставлену партію Товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів від строку, визначеного в п. 5.4. Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості (п.7.4 Договору).

На виконання умов Договору позивачем 25.10.2019 поставлено відповідачу товар на суму 43956,42 грн, що підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 616 від 25.10.2019 (а.с. 14).

Поряд з тим, відповідач за отриманий товар розрахував частково, на суму 19000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість по оплаті вартості отриманого товару в сумі 24 956,42 грн у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 27452,06 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за порушення строку оплати товару в розмірі 2495,64 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Так, у відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 7.4 Договору сторони узгодили міру відповідальності покупця за порушення строку оплати за поставлену партію товару більш ніж на 10 календарних днів від строку, визначеного в п.5.4 Договору, а саме: сплату штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 2495,64 грн є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

За правилами ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 01.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" (далі по тексту також - замовник) та фізичною особою - підприємцем Кулаковою О.Є. укладено Договір №5/01-04 про надання юридичних послуг.

У відповідності до цього Договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги (та/або роботи) з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати послуги виконавця (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору за надані послуги з правового супроводження господарської діяльності замовник сплачує виконавцю винагороду відповідно до підписаних сторонами Актів здачі-приймання наданих послуг.

31.01.2020 сторонами обопільно підписано та скріплено печатками сторін Акт прийому-передачі виконаних робіт № 2, із змісту якого слідує, що ФОП Кулаковою О.Є. були виконані наступні роботи: складання позовної заяви по справі стягнення заборгованості з ТОВ "Трансет Груп". При цьому визначено вартість виконаної роботи у розмірі 3000,00 грн.

09.06.2020 позивачем на рахунок ФОП Кулакової О.Є. було перераховано кошти в розмірі 57500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 78 від 09.06.2020.

Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступні положення Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З викладеного слідує, що норми Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не суб`єкту господарської (підприємницької) діяльності.

Як зазначалось раніше, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано платіжне доручення № 78 від 09.06.2020 про сплату на рахунок ФОП Кулакової О.Є. коштів в розмірі 57500,00 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права Кулакової Олени Євгенівни на заняття адвокатською діяльністю. В Єдиному реєстрі адвокатів України відомості щодо вказаної громадянки також відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено здійснення оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі, саме в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату, оскільки оплата таких послуг за зазначеним договором була здійснена позивачем на користь отримувача - ФОП Кулакової О.Є..

Таким чином, зазначені витрати за юридичні послуги у розмірі 3000,00 грн, сплачені ТОВ "Ресурс Енерго", не є витратами на послуги адвоката та, відповідно, не є судовими витратами (слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України ухвалюючи 15 листопада 2016 року постанову у справі №908/1051/16).

Враховуючи встановлені обставини, заявлені витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансет Груп" (вул.Промислова, буд.16, офіс.25, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400, код ЄДРПОУ 40522296) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" (вул.Гліба Успенського, буд.91Б, м.Вінниця, 21003, код ЄДРПОУ 41166955) 24956,42 грн заборгованості, 2495,64 грн штрафу та 2102,00 грн відшкодування судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 31 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Гліба Успенського, буд.91Б, м.Вінниця, 21003);

3 - відповідачу (вул.Промислова, буд.16, офіс.25, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400)