Рішення

від 07.08.2020 по справі 908/1075/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/51/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020 справа № 908/1075/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1033/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" (69032, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 175, оф. 1)

про стягнення 77473,83 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" 77473,83 грн., з яких: 72274,50 грн. основного боргу по оплаті за отриманий товар за договором № 16835-08/2020 від 08.01.2020, 3031,26 грн. пені, 1750,46 грн. 12% річних та 417,61 грн. інфляційних втрат. Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020 справу № 908/1075/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1075/20, присвоєно справі номер провадження 18/51/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, сплив 03.06.2020.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплинуло 03.07.2020.

Суд зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни до Господарського та Господарського процесуального кодексів України. Зокрема, пунктом 3 частини 11 Розділу I закону внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України:

3) розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 внесені зміни у постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом (COVID-19)", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою на території України продовжено карантин до 24.04.2020 через спалах у світі коронавірусу. На засіданнях КМУ строки загальнонаціонального карантину продовжувались до 11 травня, до 22 травня, до 22 червня, до 31 липня та до 31 серпня 2020 року.

Приймаючи до уваги наведене, судом продовжено процесуальні строки в межах строку дії карантину для надання можливості реалізації процесуальних прав учасникам справи.

Згідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Закону №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації таких прав від учасників справи не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.08.2020.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним на виконання договору № 16835-08/2020 від 08.01.2020 в період з 15.01.2020 по 28.01.2020 поставлено відповідачу товар (запчастини та експлуатаційні матеріали) на загальну суму 72274,50 грн. В порушення умов договору та чинного законодавства, вартість отриманого товару відповідачем в повному обсязі не сплачена, що порушує права та законні інтереси позивача. Розмір заборгованості за отриманий у спірному періоді товар станом на момент звернення до суду становить 72274,50 грн. Порушення відповідачем грошового зобов`язання, за доводам позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені, 12% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи статей 11, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та статей 173-175, 193, 216-218, 224-226, 230-231, 265, позивач просив позов задовольнити. Також позивачем у позові до судових витрат, які він просив покласти на відповідача, віднесено 12000,00 грн. фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 08.05.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 05.05.2020 у справі № 908/1075/20 відповідачу запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" є: 69032, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 175, оф. 1.

Ухвала суду від 04.05.2020 про відкриття провадження по справі, що направлялась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові, повернулась до суду з позначкою відділення поштового зв`язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (Постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" (Покупець, відповідач у справі) 08.01.2020 укладено Договір №16835-08/2020 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - послуги), а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передається за цим договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну партію товару.

Найменування, вартість та обсяг наданих послуг зазначається в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 Договору).

За визначенням п. 3.1 Договору, ціни на товар і послуги погоджуються сторонами в кожному окремо випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

В пункті 5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Згідно з п. 8.2 Договору набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020.

Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін на заявить про намір змінити або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік, і так рік за роком (п. 8.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору період з 15.01.2020 по 28.01.2020 поставлено передбачений договором товар на загальну суму 72274,50 грн., що підтверджується видатковим накладними:

- № SI0002123634 від 15.01.2020 на суму 2962,56 грн. з ПДВ;

- № SI0002123645 від 15.01.2020 на суму 5084,34 грн. з ПДВ;

- № SI0002123890 від 15.01.2020 на суму 174,12 грн. з ПДВ;

- № SI0002123909 від 15.01.2020 на суму 8549,10 грн. з ПДВ;

- № SI0002125530 від 16.01.2020 на суму 450,54 грн. з ПДВ;

- № SI0002127120 від 17.01.2020 на суму 1975,02 грн. з ПДВ;

- № SI0002128010 від 17.01.2020 на суму 165,66 грн. з ПДВ;

- № SI0002128013 від 17.01.2020 на суму 2149,20 грн. з ПДВ;

- № SI0002130808 від 20.01.2020 на суму 15927,42 грн. з ПДВ;

- № SI0002131132 від 20.01.2020 на суму 1298,70 грн. з ПДВ;

- № SI0002132173 від 21.01.2020 на суму 418,92 грн. з ПДВ;

- № SI0002135388 від 22.01.2020 на суму 208,32 грн. з ПДВ;

- № SI0002137075 від 23.01.2020 на суму 7777,32 грн. з ПДВ;

- № SI0002137577 від 23.01.2020 на суму 18745,02 грн. з ПДВ;

- № SI0002143165 від 28.01.2020 на суму 3580,98 грн. з ПДВ;

- № SI0002143359 від 28.01.2020 на суму 2807,28 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважним представником відповідача без зауважень та засвідчені печаткою підприємства.

На оплату кожної поставки позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару належним чином не виконав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами Договору, строк оплати кожної парті товару зазначається у видатковій накладній і товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Строк виконання відповідачем грошового зобов`язання визначено у кожній видатковій накладній: від 15.01.2020 - 29.01.2020, від 16.01.2020 - 30.01.2020, від 17.01.2020 - 31.01.2020, від 20.01.2020 - 03.02.2020, від 21.01.20020 - 04.02.2020, від 22.01.2020 - 05.02.2020, від 23.01.2020 - 06.02.2020 (сума 7777,32 грн.) та 22.02.2020 (сума 18745,02 грн.), від 28.01.2020 - 11.02.2020.

Відповідачем оплата товару у визначені видатковими накладними строки не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару в повному обсязі та у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 72274,50 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 72274,50 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3031,26 грн. пені, 1750,46 грн. 12% річних та 417,61 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивачем вимога про стягнення 3031,26 грн. пені за загальний період з 01.02.2020 по 23.04.2020 заявлена на підставі п. 5.3 Договору, яким передбачено нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" суд встановив, що сума пені за заявлений позивачем період з 01.02.2020 по 23.04.2020, з урахуванням суми боргу та настання строку виконання зобов`язання окремо за кожною видатковою накладною, становить 3022,62 грн., тому вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 8,64 грн. пені слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 5.3 Договору поставки в розмірі 12% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних за період з 21.01.2020 по 14.04.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що сума 12% річних за заявлений позивачем період з 01.02.2020 по 23.04.2020, з урахуванням суми боргу та настання строку виконання зобов`язання окремо за кожною видатковою накладною, складає 1739,20 грн., тому вимога про стягнення з відповідача 12% річних задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 11,28 грн. 12% річних слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з лютий-березень 2020 року на суму заборгованості, що існувала у цей період, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи період нарахування: лютий - березень 2020 року, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 417,61 грн., як і визначено позивачем, тому дана вимога підлягає зодоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 72274,50 грн. основного боргу, 3022,62 грн. пені, 1739,20 грн. 12% річних та 417,61 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (8,64 грн. пені та 11,28 грн. 12% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2101,46 грн. судового збору.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем до матеріалів справи надано копії:

- договору № 1/21/04/2020 про надання правової допомоги від 21.04.2020, відповідно до якого адвокат Спиридонов Олег Володимирович (Адвокат) та ТОВ "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (Клієнт) домовились про надання Адвокатом правової допомоги Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суду Запорізької області шляхом здійснення позовної роботи відносно контрагента ТОВ "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" по стягненню з останнього дебіторської заборгованості на штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань;

- додаткової угоди від 21.04.2020 до укладеного сторонами договору № 1/21/04/2020 від 21.04.2020 про надання правової допомоги, п. 1 якої визначено, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні взаємовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 12000,00 грн.;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001709 від 08.11.2019.

Також до матеріалів справи позивачем надані оригінали:

- опису наданих послуг за договором з визначенням кількості витраченого часу;

- платіжного доручення № 449 від 23.04.2020 на суму 9660,00 грн. на оплату юридичних послуг згідно договору №1/21/04/2020;

- платіжного доручення № 448 від 23.04.2020 на суму 2160,00 грн. щодо оплати позивачем ПФО 18% за адвоката Спиридонова О.В.;

- платіжного доручення № 447 від 23.04.2020 на суму 180,00 грн. щодо сплати позивачем військового збору за адвоката Спиридонова О.В.

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Спиридонова О.В., якому здійснено оплату коштів за надання юридичних послуг у розмірі 9660,00 грн., фактичне перерахування цих коштів, а відтак правова природа зазначених витрат позивача є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним із заявленою сумою позову.

Відносно сплати позивачем 180,00 грн. 1,5% військового збору та 2160,00 грн. ПФО 18% за адвоката Спиридонова О.В. з розміру винагороди 12000,00 грн., суд відзначає, що вони не є витратами на оплату послуг адвоката, тому не можуть відшкодовуватись за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи співмірність заявлених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9957,44 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 126, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ Л ТРАНС" (69032, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 175, оф. 1; ідентифікаційний код 41260892) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код 37141112) 72274,50 грн. (сімдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири грн. 50 коп.) основного боргу, 3022,62 грн. (три тисячі двадцять дві грн. 62 коп.) пені, 1739,20 грн. (одну тисячу сімсот тридцять дев`ять грн. 20 коп.) 12% річних, 417,61 грн. (чотириста сімнадцять грн. 61 коп.) інфляційних втрат, 9957,44 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім грн. 44 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 2101,46 грн. (дві тисячі сто одну грн. 46 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2020.

Суддя В.В. Левкут