Рішення
від 04.08.2020 по справі 910/5095/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/5095/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5095/20

За позовом Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 373868,79 грн.

Представники учасників справи:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - відповідач) про стягнення 373868,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2019 на адресу позивача були відправлені вагони з вантажем за залізничною накладною №41095068, втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 373868,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020, відкрито провадження у справі №910/5095/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.05.2020.

07.05.2020, через відділ діловодства суду, відповідач у встановлений строк подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки відшкодуванню за втрату чи недостачу вантажу підлягають фактичні збитки, що виникли з вини Залізниці у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка позивачем не доведена. Окрім того відповідач заперечує правомірність визначення курсу євро на дату подачі позовної заяви, а не на дату факту перевезення, оскільки вони суттєво різняться між собою та свідчать про навмисне завищення позивачем розміру збитків.

15.05.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що на підтвердження кількості та розміру вартості втраченого вантажу до позовної заяви додані оригінали комерційних актів, оригінал залізничної накладної, належним чином засвідчена копія виданого продавцем інвойсу (рахунку) №0410-1 від 04.10.2019, згідно якого вартість однієї тони вантажу вугілля антрацит складає 165,20 євро за 1 тону. При цьому, до позову додана копія платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №45089531 від 28.10.2019 та реєстр рахунків до нього, згідно якого інвойс (рахунок) постачальника (продавця) №0410-1 від 04.10.2019 оплачений позивачем у повному обсязі. Разом з цим позивач зазначає, що вартість втраченого вантажу визначена у відповідності до вимог чинного законодавства, тоді як відповідач жодних обґрунтованих доводів щодо необхідності визначення вартості втраченого вантажу на дату його відправлення не надав.

Судове засідання, призначене на 19.05.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 призначено підготовче засідання на 09.06.2020.

В судовому засіданні 09.06.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 23.06.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін.

Судове засідання, призначене на 23.06.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 призначено підготовче засідання на 07.07.2020.

В судовому засіданні 07.07.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020 суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 04.08.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін.

В судове засідання 04.08.2020 представники сторін також не з`явились, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 04.08.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В нарадчій кімнаті 04.08.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 року між BASIS Trade AG (далі - продавець) та позивачем був укладений контракт № BASIS-ILYICH 01-19 (далі-Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти поставку та оплатити товар, з характеристиками, якістю, кількістю та по ціні, вказаній в контракті і у відповідності з умовами даного контракту.

З метою виконання вказаного контракту, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п. 2.3.2 договору перевізник зобов`язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Строк дії договору встановлено з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).

Доказів того, що будь-яка сторона договору повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 12.1 цього договору суду не надано, а отже договір є чинним та приймається судом до уваги.

За своєю правовою природою, договір, укладений між позивачем та відповідачем є договором перевезення, а частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

18.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (вантажовідправник) здійснено відправку вугілля антрацит марки АО (25-70) на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажоодержувач) залізничним транспортом на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний, що підтверджується залізничною накладною №41095068.

На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було проведено комісійне зважування, за результатами якого виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах №№54752027, 56114002, 56589443, 62257829, 63524888, про що складено комерційні акти.

Так, 22.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1301, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №63524888, в кількості 16400 кг, про що в накладній №41095068 від 18.10.2019 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №485604/1301 зазначено, що на підставі попутного акта з/ф №12503 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагона №63524888. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто-не вказано, тара - 23600 кг., нетто - 68050 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 75250 кг., тара - 23600 кг, нетто - 51650 кг, що менше документа на 16400 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. За документом вантаж марковано вапном, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзда, над 1-4 люками є виїмка розміром 6000 мм х 2800мм х 200-700мм, над 5-7 люками виїмка 4500мм х 2800мм х 300-1000мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф №12503 від 21.10.19 ст. Волноваха Донецької залізниці. Вагон прибув в технічному стані справний. Течі вантажу не має. Переважування вантажу проводилось на 150 т. електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

22.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1302, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №56114002 в кількості 19750 кг, про що в накладній №41095068 від 18.10.2019 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №485604/1302 зазначено, що на підставі попутного акта з/ф №12504 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагона №56114002. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто-не вказано, тара - 22100 кг., нетто - 66800 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 69150 кг., тара - 22100 кг, нетто - 47050 кг, що менше документа на 19750 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. За документом вантаж марковано вапном, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзда, над 1-4 люками є виїмка розміром 6000 мм х 2800мм х 400-700мм, над 5-7 люками виїмка 4500мм х 2800мм х 1000-1200мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф №12504 від 21.10.19 ст. Волноваха Донецької залізниці. Вагон прибув в технічному стані справний. Течі вантажу не має. Переважування вантажу проводилось на 150 т. електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

22.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1303, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №62257829, в кількості 16300 кг, про що в накладній №41095068 від 18.10.2019 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №485604/1303 зазначено, що на підставі попутного акта з/ф №12505 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагона №62257829. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто-не вказано, тара - 23500 кг., нетто - 66800 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 74000 кг., тара - 23500 кг, нетто - 50500 кг, що менше документа на 16300 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. За документом вантаж марковано вапном, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзда, над 1-7 люками є виїмка розміром 11500мм х 2800мм х 300-1500мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф №12505 від 21.10.19 ст. Волноваха Донецької залізниці. Вагон прибув в технічному стані справний. Течі вантажу не має. Переважування вантажу проводилось на 150 т. електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

22.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1304, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №56589443 в кількості 14200 кг, про що в накладній №41095068 від 18.10.2019 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №485604/1304 зазначено, що на підставі попутного акта з/ф №12506 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагона №56589443. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто- не вказано, тара - 24500 кг., нетто - 66900 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 77200 кг., тара - 24500 кг, нетто - 52700 кг, що менше документа на 14200 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. За документом вантаж марковано вапном, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзда, над 1-2 люками є виїмка розміром 3000мм х 2800мм х 1000-1500мм, над 3-7 люками є виїмка 7500мм х 2800мм х 500-1000мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф №12506 від 21.10.19 ст. Волноваха Донецької залізниці. Вагон прибув в технічному стані справний. Течі вантажу не має. Переважування вантажу проводилось на 150 т. електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

22.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1305, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №54752027, в кількості 13350 кг, про що в накладній №41095068 від 18.10.2019 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №485604/1305 зазначено, що на підставі попутного акта з/ф №12507 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці проводилось комісійне переважування вагона №54752027. По документу значиться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто-не вказано, тара - 23500 кг., нетто - 66300 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 76450 кг., тара - 23500 кг, нетто - 52950 кг, що менше документа на 13350 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 200-300 мм. За документом вантаж марковано вапном, фактично маркування відсутнє. За рухом поїзда, над 1-5 люками є виїмка розміром 7500мм х 2800мм х 200-700мм, над 6-7 люками виїмки 3000мм х 2800мм х 1000мм у глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф №12507 від 21.10.19 ст. Волноваха Донецької залізниці. Вагон прибув в технічному стані справний. Течі вантажу не має. Переважування вантажу проводилось на 150 т. електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

Відтак, у зв`язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в загальній сумі 373868,79 грн. При цьому, позивач зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №63524888 відповідно до інвойсу (рахунку) продавця №0410-1 від 04.10.2019 складає 165,20 євро за 1 метричну тону, виходячи з розрахунку: 68050 кг х 1%(природні втрати) = 680,50 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 16400 кг - 680,50 кг = 15719,50 кг (15,7195 т); 15,7195 т * 165,20 євро = 2596,86 євро.

Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56114002 відповідно до інвойсу (рахунку) продавця №0410-1 від 04.10.2019 складає 165,20 євро за 1 метричну тону, виходячи з розрахунку: 66800 кг х 1%(природні втрати) = 668 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 19750 кг - 668 кг = 19082кг (19,082 т); 19,082 т * 165,20 євро = 3152,35 євро.

Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №62257829 відповідно до інвойсу (рахунку) продавця №0410-1 від 04.10.2019 складає 165,20 євро за 1 метричну тону, виходячи з розрахунку: 66800 кг х 1%(природні втрати) = 668 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 16300 кг - 668 кг = 15632кг (15,632т); 15,632т * 165,20 євро = 2582,41 євро.

Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56589443 відповідно до інвойсу (рахунку) продавця №0410-1 від 04.10.2019 складає 165,20 євро за 1 метричну тону, виходячи з розрахунку: 66900 кг х 1%(природні втрати) = 669 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 14200 кг - 669 кг = 13531 (13,531т); 13,531т * 165,20 євро = 2235,32 євро.

Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №54752027 відповідно до інвойсу (рахунку) продавця №0410-1 від 04.10.2019 складає 165,20 євро за 1 метричну тону, виходячи з розрахунку: 66300 кг х 1%(природні втрати) = 663 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 13350 кг - 663 кг = 12687 (12,687 т); 12,687 т* 165,20 євро = 2095,89 євро.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що відшкодуванню за втрату чи недостачу вантажу підлягають фактичні збитки, що виникли з вини Залізниці у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка позивачем не доведена. Окрім того, відповідач заперечує правомірність визначення курсу євро на дату подачі позовної заяви, оскільки вважає, що потрібно вираховувати на дату перевезення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, залізницею було проведено комісійну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах №№ 54752027, 56114002, 56589443, 62257829, 63524888 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти. Отже залізниця не виконала взятих на себе обов`язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.

Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та п. 113 Статуту).

Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту залізниць України).

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.

Абзацом 1 пунктом 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

При цьому, ч. 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі інвойсу (рахунок) постачальника (продавця) №0410-1 від 04.10.2019, який був виставлений одержувачу вантажу за контрактом № 0410-1 від 04.10.2019, тобто з дотриманням вимог абз.1 п. 115 Статуту залізниці України.

Вартість 1 тони вантажу, згідно вказаного інвойсу (рахунку) постачальника (продавця) вантажу BASIS Trade AG складає 165,20 євро.

Згідно платіжного доручення №45089531 від 28.10.2019 та реєстру рахунків до вказаного платіжного доручення, інвойс (рахунок) №0410-1 від 04.10.2019, який був виставлений позивачу постачальником (продавцем) за контактом № BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019, оплачений позивачем в повному обсязі.

При цьому, заперечення відповідача про те, що позивачем не було доведено наявність понесених збитків, оскільки не надано належних документів на підтвердження оплати спірного вантажу, є безпідставними, оскільки положення пункту 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. За висновками суду, рахунок, який складений саме власником товару (BASIS Trade AG), є належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу, оскільки ТОВ "Метінвест-Шіппінг" є лише експедитором та здійснює організацію перевезень залізничним транспортом на території України і не має права виставляти рахунки від імені BASIS Trade AG.

Отже, враховуючи факт оплати відповідачем вартості вантажу, згідно інвойсу (рахунку) №0410-1 від 04.10.2019, суд дійшов висновку про оплату позивачем вантажу згідно залізничної накладної №41095068 в повному обсязі, згідно укладеного контракту № BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019, про що подано належні та достатні докази.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу позивача (контракт, залізнична накладна та комерційні акти) та дійсну вартість вантажу (інвойс (рахунок) постачальника (продавця)).

В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Згідно ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

При цьому, днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві (в даному випадку 17.03.2020), а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою.

Згідно наявного в матеріалах справи конверту, в якому надійшла дана позовна заява до Господарського суду міста Києва, датою відправки є 07.04.2020.

Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 623 ЦК України при визначенні вартості втраченого вантажу застосуванню підлягає встановлений НБУ курс гривні до Євро станом на 07.04.2020, який становить 29,3827 грн. за 1 Євро.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду, здійсненого на підставі вищезазначених положень законодавства, загальна вартість недостачі, виявленої у вагонах №№63524888, 56114002, 62257829, 56589443, 54752027 з урахуванням норми природної втрати, складає 12662,83 євро, що за курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви складає 372 068,14 грн (12662,83 євро х 29,3827 (курс НБУ на 07.04.2020)), а отже є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають частковому задоволенню у розмірі, розрахованому судом згідно вимог ч. 3 ст. 623 ЦК України, а саме 372 068,14 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5945,79 грн.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №845 від 30.03.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням Всеукраїнська адвокатська допомога та позивачем, додаткову угоду №98 від 10.03.2020, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.04.2020 на суму 5945,79 грн, розрахунок розміру винагороди від 08.04.2020, в якому наведено детальний опис виконаних робіт, платіжне доручення №4500046802 від 19.06.2020 та рахунок на оплату №244 від 08.04.2020 про сплату 5945,79 грн Адвокатському об`єднанню Всеукраїнська адвокатська допомога , а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серія ДН №3605 від 27.07.2016 на ім`я адвоката Краснопьорова О.С., яка підписували всі заяви по суті спору, подані під час розгляду справи.

При цьому, додатковою угодою №98 від 10.03.2020 сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Приватного акціонерного товариства ММК ім.Ілліча суми збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу в вагонах №№ 63524888, 56114002, 62257829, 56589443, 54752027 при перевезенні за залізничною накладною №41095068 від 18.10.2019 в розмірі 373 868,79 грн., а також судових витрат. За даною угодою адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі Верховному Суді.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 5917,15 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 373868,79 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) вартість втраченого вантажу у розмірі 372068 (триста сімдесят дві тисячі шістдесят вісім) грн. 14 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5917 (п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 15 коп., та судовий збір у розмірі 5581 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн 02 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко

Дата ухвалення рішення04.08.2020
Оприлюднено10.08.2020

Судовий реєстр по справі —910/5095/20

Рішення від 04.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 22.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 22.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 09.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 25.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 25.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 21.04.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні