Рішення

від 06.08.2020 по справі 922/1074/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1074/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області (64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Савинці, вул. Соборна, 49) до Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії "Ніка" (64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Савинці, вул. 20 Гвардійської Дивізії, 32) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Кужелєва С.В., ордер № 1003901 від 04.06.2020;

відповідача - Попов В.Ю. ордер № 177540 від 09.03.2020;

ВСТАНОВИВ:

Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства виробничо-торгівельної компанії "Ніка", в якому просить стягнути з відповідача 398346,30 грн. безпідставно збережених коштів.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.12.2011 по 05.11.2018 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою, що знаходиться у смт. Савинці пров. 8 Березня, буд. 2-а (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390), яка належить територіальній громаді смт. Савинці, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі 398346,30 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2020 виправлено описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 13.04.2020 по справі № 922/1074/20 із зазначенням вірної дати та часу проведення підготовчого засідання - "05 травня 2020 року о 11:00 год."

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2020 відкладено підготовче засідання на 04.06.2020 о 11:30 год.

04.06.2020 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 12592 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1074/20 на тридцять днів; клопотання відповідача (вх. № 12592 від 04.06.2020) задоволено; продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 17.06.2020 (включно); відкладено підготовче засідання на "18" червня 2020 р. о 12:20 год.

17.06.2020 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 13744, який долучено судом до матеріалів справи.

18.06.2020 позивачем до канцелярії суду подано заяву про відкладення розгляду справи за вх. № 13822, яка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2020 заяву позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. № 13822 від 18.06.2020) задоволено, відкладено підготовче засідання на "02" липня 2020 р. о 12:00 год.

26.06.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 14693, яка долучена до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 02.07.2020 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.07.2020 о 11:40 год.

09.07.2020 відповідачем до канцелярії суду подані заперечення за вх. № 15708, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.07.2020 о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2020 відкладено розгляд справи по суті на 23.07.2020 о 10:30 год.

В судовому засіданні 23.07.2020 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 06.08.2020 року об 11:00 год.

В призначеному судовому засіданні 07.08.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та надав письмові пояснення за вх. № 18085, які долучені судом до матеріалів справи.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

01.12.2011 ПП ВТК Ніка (відповідач у справі) за Договором купівлі-продажу отримало у власність нежитловий об`єкт загальною площею 6698,1 кв.м., що знаходиться у смт. Савинці по пров. 8 Березня, буд. 2-а, та розташований на земельній ділянці площею 1,5307 га.

В 2018 році директор ПП ВТК Ніка звернувся до Савинської селищної ради із листом з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ВТК Ніка для обслуговування нежитлового об`єкта, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а.

Рішенням Савинської селищної ради від 14 серпня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ВТК Ніка для обслуговування нежитлового об`єкта, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а. Кадастровий номер земельної ділянки 6320255700:00:004:0390, площа - 1,5307 га.

04.09.2018 директор ПП ВТК Ніка звернувся до Савинської селищної ради із листом (вх..№819) відповідно до змісту якого просив надати в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390), площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт. Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, терміном на 5 років.

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VIIІ від 18 вересня 2018 року Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди) надано ПП ВТК Ніка в користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт. Савинці, пров.8 Березня, буд. 2-а, терміном на 7 років. Кадастровий номер земельної ділянки 6320255700:00:004:0390. Встановлено орендну плату за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 1,5307 га, що знаходиться у смт Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, у розмірі 8 %.

Даним рішенням доручено Савинському селищному голові Матвієнку Ю.В. укласти та підписати договір оренди з ПП ВТК Ніка на вищезазначену земельну ділянку.

Після винесення вказаного рішення Савинська селищна рада направила на адресу ПП ВТК Ніка три примірники договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018, складений у відповідності до Постанови КМУ від 03.03.2004 р. №220 Про затвердження типового договору оренди землі .

08.10.2018 директор ПП ВТК Ніка звернувся до Савинської селищної ради із листом (вх.№959 від 16.10.2018) відповідно до якого просив внести зміни до рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області N2776-VII від 18 вересня 2018 року та встановити орендну плату у розмірі 2 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та терміном на 49 років.

18.10.2018 директор ПП ВТК Ніка направив на адресу Савинської селищної ради лист вих. №23 (вх. №968 від 18.10.2018) відповідно до якого вказав, що договір складений з порушенням вимог законодавства не може бути підписаний в даній редакції (на порушення зазначалось в листі №21 від 08.10.2018). До вказаного супровідного листа додав договір оренди земельної ділянки та протокол розбіжностей.

02.11.2018 рішенням сесії Савинської селищної ради №795-УІІ відмовлено у внесені змін до рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №776-VІІ від 18 вересня 2018 року.

05.11.2018 було проведено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки б/н від 25.09.2018, що знаходиться у смт. Савинці пров.8 Березня, буд. 2-а, кадастровий номер 6320255700:00:004:0390, строк дії договору 7 років. При подачі документів щодо реєстрації права оренди заявником - Савинською селищною радою Балаклійського району Харківської області було надано рішення XXXVII сесії VII скликання Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 18.09.2018 року № 776-VІІ Про становлення розміру орендної плати за земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( кадастровий номер 6320255700:00:004:0390) та надання її в користування (на умовах оренди) та сам договір оренди земельної ділянки від 25.09.2018 року, який підписаний обома сторонами договору та скріплений печатками сторін.

Тобто, лише 05.11.2018 право користування земельною ділянкою Відповідачем було оформлено у передбаченому законом порядку.

12 листопада 2019 року рішенням виконавчого комітету Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області №108 з метою збільшення надходжень від плати за землю, захисту Савинської селищної ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладення договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок, що призводить до втрат селищного бюджету, визначення та відшкодування збитків завданих територіальній громаді смт. Савинці, с. Довгалівка внаслідок порушення порядку землекористування, було створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено її склад. Цим самим рішенням було затверджено Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Актом про визначення обсягу збитків від 25.02.2020 комісія з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам створена відповідно до Рішення виконавчого комітету Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області від 12 листопада 2019 року №108, встановила, що земельна ділянка площею 1,5307 га, що знаходиться за адресою: смт. Савинці, пров. 8 Березня, 2-А, Балаклійського району, Харківської області, використовується ПП ВТК НІКА більше 8 (восьми) років, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового об`єкту від 01.12.2011 р., однак, ПП ВТК НІКА набувши право власності на підставі договору купівлі- продажу нежитлового об`єкту від 01.12.2011 р., який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності у період з 01.12.2011 по 05.11.2018 не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю та використовувало земельну ділянку без укладення відповідного договору оренди землі.

Вищевказаним актом проведено розрахунок розміру збитків завданих територіальній громаді відповідно до фактичного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за 2017 рік - 217279,80 грн.; за 10 місяців 2018 року - 181066,50 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом до ПП ВТК "НІКА" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 398346,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за Договором купівлі-продажу отримав у власність нежитловий об`єкт загальною площею 6698,1 кв.м., що знаходиться у смт. Савинці по пров. 8 Березня, буд. 2-а, та розташований на земельній ділянці площею 1,5307 га.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 6320255700:00:004:0390), на якій за твердженнями позивача розміщене нерухоме майно, за період з 01.12.2011 по 05.11.2018.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

При цьому, відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, фактичний вступ відповідачем у володіння і користування земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме - в результаті придбання нерухомого майна на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового об`єкту 01.12.2011, право власності на яке належним чином було зареєстроване за відповідачем у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в України також не вважається правопорушенням.

Так, частина 3 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001), котра раніше забороняла "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації" була виключена Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення.

Зокрема, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст. 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Проте, протягом періоду з 01.12.2011 по 05.11.2018 між сторонами не було укладено жодних договорів.

Також у даному випадку неможливо застосувати норми законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди, оскільки згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди як різновиду збитків в повній мірі застосовуються вимоги наведених вище норм права.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні та безделіктні.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини повинні регулюватися ст.ст. 1212-1214 ЦК України, зі змісту яких вбачається, що вони підлягають застосування, у тому числі, у відносинах, які не містять ознак делікту.

Зокрема, частиною 2 статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює своє дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності по у смт. Савинці по пров. 8 Березня, буд. 2-а. Проте, збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності за нежитловий об`єкт за вказаною адресою.

При цьому, відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, внаслідок чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна у даному випадку відсутні, оскільки реалізація речового права на земельну ділянку, згідно ст. 206 ЗК України, п.14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Власником земельної ділянки в смт. Савинці по пров. 8 Березня, буд. 2-а є територіальна громада в особі позивача, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 398346,30 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що розрахунок коштів, які просить стягнути позивач з відповідача як безпідставно збережені, були розраховані комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому, комісією вирішувалось саме відшкодування збитків завданих бездоговірним використанням земельної ділянки, а не як витребування безпідставно набутого майна, що мають різну правову природу та підпадають під різне нормативно-правове обгрунтування.

Отже, відповідно до Акту про визначення збитків від 25.02.2020 позивачем були розраховані саме збитки за формулою : 12% *Нro1кв.м.*Sзаг/12= сума збитків за місяць, де збитки за 2017 рік склали 217279,80 грн., за 10 місяців 2018 року -181066,50 грн.

Представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що вказаний розрахунок був здійснений у відповідності до п. 21 Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (№ 108 від 12.11.2019).

Так, пункт 21 Положення передбачає розрахунок збитків за тимчасове заняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою.

Між тим, саме Положення розрізняє два види розрахунку розміру збитків: при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди земельною ділянкою (п. 20.4.) та розрахунок розміру збитків за тимчасове зайняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (п.20.4.1.).

У першому випадку розмір збитків має дорівнювати сумі, яка б могла надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений; у другому - формулою зазначеною вище.

Разом з тим, суд звертає увагу, що розмір орендної плати, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б договір оренди земельної ділянки був укладений, розраховується з дотриманням вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Однак, жодних пояснень щодо встановлення розміру орендної плати та використання в розрахунках здійснених позивачем саме 12% від грошової оцінки земельної ділянки позивачем надано не було.

Також, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі № 922/3607/18).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок здійснений позивачем був проведений на підставі Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Савинці, пров. 8 Березня, 2-А, кадастровий номер: 6320255700:00:004:0390. Факт використання відповідачем саме цієї земельної ділянки, на думку позивача, підтверджується договором купівлі-продажу від 01.12.2011, де в пункті 1.2. зазначено, що об`єкт розташований на земельній ділянці земель селищної ради, загальною площею 1,5307 га (кадастровий номер земельної ділянки 6320255700:00:004:0309).

Проте, дослідивши договір купівлі-продажу від 01.12.2011, судом встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки (кадастровий номер 6320255700:00:004:0309), вказаний у зазначеному договорі, є відмінним від кадастрового номеру земельної ділянки (кадастровий номер: 6320255700:00:004:0390), на яку позивачем було отримано Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на підставі якого були здійснені розрахунки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:00:004:0309 до суду надано не було.

Пояснень щодо того, з якого часу була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390 та чи була вона сформована на час отримання відповідачем у власність нерухомого майна, позивачем у судовому засіданні надано не було, як і не було надано доказів того, що саме ця земельна ділянка використовувалась відповідачем у спірний період. При цьому, суд звертає увагу, що доказів проведення обстеження спірної земельної ділянки матеріали справи також не містять, що позбавляє можливості встановити, що вказані земельні ділянки з різними кадастровими номерами є однією і той же земельною ділянкою.

А отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено факт використання відповідачем у спірний період земельної ділянки з кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, з урахуванням грошової оцінки якої були здійснені позивачем розрахунки.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Отже, оцінюючи надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не обгрунтовано розрахунок безпідставно збережених коштів та не доведено користування відповідачем у спірний період земельною ділянкою із кадастровим номером 6320255700:00:004:0390, саме на яку позивачем здійснені розрахунки.

У зв`язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 398346,30 грн. безпідставно збережених коштів необгрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає,

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач:Савинська селищна рада Балаклійського району Харківської області (64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Савинці, вул. Соборна, 49, код ЄДРПОУ 04397106).

Відповідач: Приватне підприємство виробничо-торгівельна компанія "Ніка" (64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Савинці, вул. 20 Гвардійської Дивізії, 32, код ЄДРПОУ 37685782).

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1074/20