Рішення

від 29.07.2020 по справі 747/307/18

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/307/18

Провадження № 2/747/2/20

РІШЕННЯ

іменем України

29.07.2020 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області у складі

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Захарової М.Ю.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Березівська сільська рада Талалаївського району, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом до відповідачів та третьої особи про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину.

В обґрунтування позову зазначається, що позивачі являються подружжям і їм на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . За належним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 0,45 га. Частина даної земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд передана у власність позивачу ОСОБА_2 на підставі рішення Березівської сільської ради від 19.10.2009 р. Інша частина земельної ділянка за вказаною адресою ОСОБА_2 приватизована не була, але залишається у постійному користуванні. Рішенням Березівської сільської ради від 27 березня 2015 року позивачу ОСОБА_1 був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,35 га в межах господарства по АДРЕСА_1 , тобто за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивачів з 1964 року. Із земельною ділянкою, частина якої приватизована позивачем ОСОБА_2 , а частина знаходиться у користуванні позивачів, межує земельна ділянка по АДРЕСА_2 , 85 га, яка була передана у власність ОСОБА_7 у 2000 році. Після виготовлення позивачу ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 35 га з`ясувалось, що після смерті ОСОБА_7 право власності на належну йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,6 га в порядку спадкування оформили його сини - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Оскільки державний акт на право приватної власності на землю на ім`я померлого ОСОБА_7 видавався, але кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, то спадкоємцями ОСОБА_7 при оформленні спадкових прав було замовлено у землевпорядній організації виготовлення технічної документації з відновленням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час складання технічної документації із землеустрою, визначенні точних меж земельної ділянки, її геодезичних координат, складанні кадастрового плану земельної ділянки та при проведенні кадастрових зйомок межі успадкованої земельної ділянки із власником та користувачем суміжної земельної ділянки не погоджувались. Внаслідок відсутності такого погодження до складу земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,6 га включена частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка закріплена за домоволодінням позивачів та перебуває у їх постійному законному користуванні з1964 року, мається накладення земельної ділянки по АДРЕСА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність позивачу ОСОБА_1 наданий Березівською сільською радою 27 березня 2015 року. Таким чином, у даний час земельна ділянка по АДРЕСА_4 , межі якої визначені в кадастровому плані земельної ділянки згідно технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої на замовлення спадкоємців ОСОБА_7 та який був наданий нотаріусу для отримання свідоцтв про право на спадщину, частково перетинає земельну ділянку по АДРЕСА_1 , право користування якою мають позивачі. В той же час в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки позивачів визначені та закріплені існуючою твердою межею, яка до цього часу розмежовує суміжні земельні ділянки і такі межі не співпадають із межами земельної ділянки по АДРЕСА_4 , які визначені в кадастровому плані земельної ділянки згідно технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тому позивачі просять суд визнати недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 площею 0,6 га, видане ОСОБА_9 06.06.2014 року Талалаївською районною державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , номер запису про право власності 5935397, реєстровий № 554; та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 площею 0,6 га, видане ОСОБА_9 07.07.2014 року Талалаївською районною державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , номер запису про право власності 6238864, реєстровий № 621.

Відповідач ОСОБА_5 позов до нього не визнав згідно наданого відзиву на позов, оскільки він став власником 3/4 частини земельної ділянки площею 0,6 га по АДРЕСА_4 в порядку спадкування після смерті свого батька. Зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки загальною площею 0,85 га (0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, і 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства), яка рішенням 12 сесії Березівської сільської ради від 22 липня 2000 року була передана у власність його діду ОСОБА_7 та виданий державний акт серії НОМЕР_1 із зазначенням спільних меж загальної земельної ділянки. Після смерті діда в права спадкоємця вступив батько позивача ОСОБА_9 разом із своїм братом. В ході оформлення спадкових прав потрібно було присвоїти номери земельним ділянкам, а для цього потрібно було один масив із загальними межами ділянок з різними цільовими призначеннями розділити і кожній присвоїти кадастровий номер. На сьогоднішній день оформлення прав на спадкове майно проведено тільки щодо однієї частини земельної ділянки загальною площею 0, 85 га - на площу 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства і їй присвоєно кадастровий номер 7425380500:01:00160222. Межі цієї ділянки знаходяться повністю в межах та координатах загальної земельної ділянки площею 0,85 га відповідно до державного акту серії ІV-ЧН № 034356. Поскільки земельна ділянка площею 0,6 га це тільки частина земельної ділянки із загальної площі 0, 85 га, то її межі дійсно частково різняться від меж загальної земельної ділянки зазначеними в державному акті направо приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 034356, виданого діду відповідача ОСОБА_7 . Крім того, позивачами не зазначено, що саме за земля 0,45 га, що рахується за ними у земельно-кадастровій книзі, якого вона цільового призначення, де саме знаходиться та хто і коли встановлював її межі на місцевості. Крім того, позивач ОСОБА_1 у 2015 році отримав у власність 0,25 га землі для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, і тепер ще позивачі претендують на отримання у власність земельної ділянки 0, 35 га, і не зазначено, на якій підставі позивачу претендують саме на таку площу земельної ділянки, оскільки різниця між зазначеної позивачами належною їм площею і отриманою вже у власність складає 0,20 га. За відомостями сільської ради вільна між позивачами та земельною ділянкою ОСОБА_10 земельна ділянка має площу приблизно 0,20 га. Тому, на думку відповідача, права позивачів жодним чином не порушені, оскільки вони бажають отримати у власність більшу земельну ділянку, ніж мають право.

Представник третьої особи - Березівської сільської ради Талалаївського району надав суду пояснення щодо позову, згідно якого позов сільська рада не визнає. Свідоцтва про право на спадщину видані спадкоємцям ОСОБА_7 на належну йому земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 0,85 га, дана площа була зазначена в державному акті. ОСОБА_1 замовила виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_5 , коли документація на земельну ділянку по АДРЕСА_4 вже була виготовлена і їй присвоєно кадастровий номер. Крім того, замовляючи проект землеустрою ОСОБА_1 не брала викопіювання земельної ділянки з кадастрового лану у сільській раді, а вказала проектанту фактично більшу земельну ділянку, ніж та, яка була у користуванні. Крім того, відповідно до витягу з Публічної кадастрової карти України при замовленні проекту землеустрою ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки включила земельну ділянку із земель комунальної власності сільської ради, яка містить багаторічні насадження, і не підлягає приватизації. (т.1, а.с.46-53)

В судових засіданнях по справі позивачі та їх представник позов підтримали і просили задовольнити, поскільки позивачі користуються земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 1964 року, частина даної ділянки отримана позивачем ОСОБА_2 у власність у 2015 році, отримати іншу частину у власність позивач ОСОБА_1 не має можливості, оскільки під час виготовлення нею документів на земельну ділянку було встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_4 частково накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належить позивачам. Під час виготовлення відповідачем свідоцтва про право на спадщину не було погоджено меж земельної ділянки, і тому у свідоцтві та у державному акті різні конфігурації межі даних земельних ділянок, це все видно навіть візуально. Крім того, накладення меж земельних ділянок встановлено і висновком експертизи. Це все порушує права позивачів як землекористувачів, так як вони мають право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а відповідач має право на ту земельну ділянку, яка належала спадкодавцю.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Святная О.В. в судових засіданнях позов не визнала, оскільки жодним доказом не підтверджено право позивачів на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , запис у погосподарській книзі не може вважатися належним і допустимим доказом цього, оскільки там відсутня інформація про розмір та межі земельної ділянки, відсутнє рішення сільської ради про виділення позивачам земельної ділянки, якою вони володіють з 1964 року. Крім того, відповідач ОСОБА_5 не проживає у с. Березівка, і коли за ухвалою суду проводились виміри земельної ділянки для проведення експертизи, то всі вихідні точки для вимірів брались зі слів позивачів.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином. Ним було подано заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечував (т.1, а.с.65). Оскільки відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому розгляд справи проводився без участі відповідача ОСОБА_6 на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Березівської сільської ради Талалаївського району - в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином. Від представника сільської ради надійшла до суду заява про розгляд справи без участі представника сільської ради на підставі поданих пояснень, проти позову заперечують (т.1, а.с.181). Оскільки відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому розгляд справи проводився без участі представника третьої особи - Березівської сільської ради, на підставі поданих ними пояснень та наявних у справі доказів.

Ухвалою судді від 28 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 червня 2018 року, яке було відкладено на 31 липня 2018 року, оскільки у матеріалах справи на день проведення підготовчого засідання були відсутні відомості про належне повідомлення відповідачів. Ухвалою підготовчого судового засідання від 31 липня 2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 серпня 2018 року. Відповідачів повідомлено про розгляд справи шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади. Задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів. Протокольною ухвалою судового засідання від 23 серпня 2018 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2018 року за клопотанням відповідача для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Протокольною ухвалою від 28 вересня 2018 року за клопотанням представника позивачів в розгляді справи оголошено перерву до 22 жовтня 2018 року, яке не відбулось у звязку з хворобою головуючої судді, судовий розгляд призначено на 08 листопада 2018 року ухвалою судді від 24 жовтня 2018 року. Ухвалою судового засідання від 08 листопада 2018 року прийнято відмову позивачів від позовних вимог до відповідача ОСОБА_11 , оскільки вона не являлась спадкоємцем, провадження в цій частині закрито, ОСОБА_11 виключена з числа відповідачів по справі. Ухвалою судового засідання від 08 листопада 2018 року часткового задоволено клопотання позивачів про призначення земельно-технічної експертизи, витребувано у відділі у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області технічні документації із землеустрою, в розгляді справи оголошено перерву до 29 листопада 2018 року. Ухвалою судового засідання від 29 листопада 2018 року по справі призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню КНДІСЕ, та провадження по справі зупинено на час проведення експертизи. Ухвалою від 16 січня 2019 року провадження по справі відновлено і призначено судовий розгляд на 23 січня 2019 року для вирішення клопотання експерта, що виконує експертизу, про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Ухвалою судового засідання від 23 січня 2019 року клопотання експерта задоволено, витребувано у відділі у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області геодезичну зйомку земельних ділянок з прив`язкою всіх будівель та споруд, твердих контурів парканів (з каталогом координат поворотних точок) з адресами - АДРЕСА_7 , в паперовому вигляді та на електронному носії, виконаному на програмному комплексі AutoCAD формату dwg та dxf в системі СК 1963. Після надходження інформації справа разом з отриманими матеріалами та відомостями направлена до Чернігівського відділення КНДІСЕ. Ухвалою від 30 травня 2019 року відновлено провадження та призначено судове засідання на 20 червня 2019 року для вирішення клопотання експерта, що виконує експертизу, про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Ухвалою судового засідання від 20 червня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачів про залучення до участі у справи спеціаліста ОСОБА_12 у звязку з необґрунтованістю клопотання. У розгляді справи оголошено перерву за клопотанням представника позивачів до 08 серпня 2019 року. Ухвалою судового засідання від 08 серпня 2019 року задоволено клопотання представника позивачів про залучення до участі у справі спеціаліста ФОП ОСОБА_12 , та доручено спеціалісту провести геодезичну зйомку земельних ділянок з прив`язкою всіх будівель та споруд, твердих контурів парканів (з каталогами координат поворотних точок) за адресами - АДРЕСА_7 , та зобов`язано надати суду в строк до 09 вересня 2019 року результати такої зйомки у паперовому вигляді та на електронному носії, виконаному на програмному комплексі AutoCAD формату dwg та dxf в системі СК 1963; в розгляді справи оголошено перерву до 09 вересня 2019 року.

Ухвалою судового засідання від 09 вересня 2019 року частково задоволено заяву представника позивачів, та залучено до участі у справі у якості спеціаліста для надання технічної допомоги спеціаліста Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою, доручено спеціалісту до 16 жовтня 2019 року провести геодезичну зйомку земельних ділянок з прив`язкою всіх будівель та споруд, твердих контурів парканів (з каталогами координат поворотних точок) за адресами - АДРЕСА_7 ; зобов`язано спеціаліста надати суду результати такої зйомки у паперовому вигляді та на електронному носії, виконаному на програмному комплексі AutoCAD формату dwg та dxf в системі СК 1963; по справі оголошено перерву до 17 жовтня 2019 року. Ухвалою судового засідання від 17 жовтня 2019 року задоволено клопотання позивачів та направлено на виконання до Чернігівського відділенні КНДІСЕ ухвалу суду від 29 листопада 2018 року про призначення земельно-технічної експертизи, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Ухвалою від 13 листопада 2019 року провадження по справі відновлено і призначено судовий розгляд на 27 листопада 2019 року для вирішення клопотання експерта, що виконує експертизу, про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Ухвалою судового засідання від 27 листопада 2019 року клопотання експерта задоволено, витребувано у відділі у Талалаївському районі ГУ Держгеокадастру каталоги координат поворотних точок, у розгляді справи оголошено перерву до 17 грудня 2019 року. Ухвалою судового засідання від 17 грудня 2019 року задоволено клопотання позивачів та направлено на виконання до Чернігівського відділенні КНДІСЕ ухвалу суду від 29 листопада 2018 року про призначення земельно-технічної експертизи, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Ухвалою від 11 березня 2020 року провадження по справі відновлено і призначено судовий розгляд на 01 квітня 2020 року для вирішення клопотання експерта, що виконує експертизу, про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Ухвалою судового засідання від 01 квітня 2020 року задоволено клопотання представника позивачів та представника відповідача про відкладення розгляду справи у звязку із запровадженням карантину та обмеження руху транспорту у зв`язку з цим, розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 року. Ухвалою судового засідання від 27 квітня 2020 року задоволено клопотання позивачів та направлено на виконання до Чернігівського відділенні КНДІСЕ ухвалу суду від 29 листопада 2018 року про призначення земельно-технічної експертизи, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Додатково надано експертам витребувану технічну документацію із землеустрою. Ухвалою від 09 червня 2020 року провадження по справі відновлено у зв`язку з надходженням висновку експерта від 29 травня 2020 року та призначено судовий розгляд на 25 червня 2020 року. Ухвалою судового засідання від 25 червня 2020 року задоволено клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому процесі, розгляд справи відкладено на 29 липня 2020 року.

Судом в ході розгляду справи неодноразово задовольнялись клопотання сторони позивачів про витребування додаткових доказів на підтвердження позовних вимог, які вони та їх представник не могли отримати самостійно.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, і зазначений висновок суду ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 9437798 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 2500 га по АДРЕСА_1 у межах згідно з планом для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (т.1 а.с.10). Даний акт видано на підставі рішення 21 сесії Березівської сільської ради від 19.10.2009 року. Згідно опису меж земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 7425380500:01:001:0073. Межі земельної ділянки від А до Б проходять по АДРЕСА_13, від Б до В межують із земельною ділянкою ОСОБА_7 - 29, 46 м. (т.1 а.с.10 зв). Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.07.1976 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є подружжям (т.1 а.с.23). Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІV ЧН № 034356 від 11.01.2001 року ОСОБА_7 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0, 85 га в межах згідно з планом. Ділянка розташована на території Березівської сільської ради. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд - 0,25 га, ведення особистого підсобного господарства. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки межі ділянки від А до Б, які становлять ламану лінію, проходять із земельною ділянкою ОСОБА_13 (т.1 а.с.11-11 зв.) ОСОБА_9 виготовлялась технічна документація для оформлення частини спадкової земельної ділянки, зокрема і акт погодження меж земельних ділянок, які межують із земельною ділянкою площею 0, 6 га, що належала його батьку ОСОБА_7 . Даний акт датований 2014 роком (т.1 а.с.15). Рішенням Березівської сільської ради від 27 березня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,35 га в межах АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12) Згідно копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га по АДРЕСА_1 , наданого позивачами для підтвердження позовних вимог, позивач замовила виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,35 га, яка межує ламаною лінією із садибою по АДРЕСА_4 . Зазначений проект виготовлявся у 2016 році. (т.1 а.с.14). Згідно довідки Березівської сільської ради № 09 від 02.01.2018 року відповідно до земельно-кадастрової книги № 174 розмір земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 становить 0,45 га. Відповідно до земельно-кадастрової книги № 165 розмір земельної ділянки по АДРЕСА_4 становить 0,85 га. Відповідно до господарської книги № 4 з 1964 року за домоволодінням згідно особистого рахунку АДРЕСА_8 розмір земельної ділянки становить 0, 45 га (т.1 а.с.18). Згідно повідомлення Березівської сільської ради від 02 січня 2018 року ОСОБА_2 повідомлявся про те, що ОСОБА_1 не подавала на затвердження сільською радою проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність. Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_7 видано на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Березівської сільської ради від 22 липня 2001 року. Розмір земельної ділянки відповідно до державного акту складає 0,85 га (т.1 а.с.19). Засіданням постійної комісії з питань агропромислового комплексу земельних відносин соціально-культурного розвитку села, соціального захисту населення Березівської сільської ради від 27 квітня 2017 року, яка розглядала заяву ОСОБА_2 про незаконну приватизацію його сусідом ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,15 га, було встановлено, що в документах, наданих ОСОБА_9 на земельну ділянку по АДРЕСА_4 виявлені розбіжності - проміри частково не відповідають, але площі земельних ділянок відповідають - 0,85 га. Відповідно до акту погодження меж земельних ділянок ОСОБА_9 та проекту землеустрою ОСОБА_1 земельні ділянки накладаються. У ОСОБА_2 перебуває в користуванні 0,45 га по АДРЕСА_1 , з них приватизовано ним 0,25 га. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України 0,23 га - вільна земельна ділянка (т.1 а.с.20-20 зв.) Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2018 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 74253805:01:001:0073 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Форма власності - приватна, розмір частки - 1. Право власності виникло на підставі довідки Березівської сільської ради № 530 від 22.12.2017 року та землевпорядної документації, виготовленої ФОП ОСОБА_14 . (т.1 а.с.21). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 6 га, кадастровий номер 7425380500:01:001:0222 для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 , власниками даної земельної ділянки з часткою 1/4 є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2001 року; та з часткою 3/4 є ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.06.2014 року. Дана інформація з Реєстру сформована 25.01.2018 року (т.1 а.с.21-21зв.) Згідно інформації з Державного земельного кадастру України про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425380500:01:001:0222 площею 0, 6 га для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 з 10.05.2018 року є ОСОБА_5 (т.1 а.с.22). Згідно повідомлення Прилуцької міської державної нотаріальної контори від 17.04.2018 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 150/ 2016 за заявою про прийняття спадщини, поданої 01 квітня 2016 року ОСОБА_6 (т.1 а.с. 25). Згідно повідомлення першої Чернігівської державної нотаріальної контори від 20.04.2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилась (т.1 а.с.26). Згідно повідомлення Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 25.04.2018 року разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 по АДРЕСА_9 на день смерті проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (т.1 а.с.27). Згідно витягу із земельно-кадастрової книги Березівської сільської ради за ОСОБА_2 рахується присадибна ділянка площею 0,45 га (т.1 а.с.51). Згідно копії витягу з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка - спадщина ОСОБА_7 (рожевий колір) накладається із земельною ділянкою, яку бажає приватизувати ОСОБА_1 (синій колір) (т.1 а.с.53). Спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 була його дружина ОСОБА_7 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 17.05.2007 року. Зокрема, до спадкового майна ОСОБА_7 увійшла і належна йому земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства на території Березівської сільської ради (т.1 а.с.68). Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 спадкоємцем за законом був її син ОСОБА_8 , та спадкоємцем за заповітом син ОСОБА_9 , що підтверджується поданими заявами про прийняття спадщини та копією витягу із Спадкового реєстру щодо реєстрації спадкової справи (т.1 а.с. 69-71). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 червня 2014 року ОСОБА_9 є спадкоємцем за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки площею 0, 6 га, кадастровий номер 7425380500:01:001:0222, що розташована по АДРЕСА_7 , а.с.72). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 липня 2014 року ОСОБА_8 є спадкоємцем за законом на 1/4 частину земельної ділянки площею 0, 6 га, кадастровий номер 7425380500:01:001:0222, що розташована по АДРЕСА_7 , а.с.74). Спадкоємцем ОСОБА_9 виготовлялась технічна документація із землеустрою на належну йому згідно свідоцтва про право на спадщину 3/4 частини земельної з кадастровим номером 7425380500:01:001:0222, що із загальної площі спадкової земельної ділянки 0,85 га складає 0,6 га (т.1 а.с. 81-93). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 травня 2018 року спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 є його син - ОСОБА_5 . Спадщина складається із на 3/4 часток у праві власності на земельну ділянку площею 0,6000 га із кадастровим номером 7425380500:01:001:0222 для ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_4 , що належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 червня 2014 року (т.1 а.с.103). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2018 року щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 7425380500:01:001:0222 для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 - зареєстроване право приватної власності з розміром частки 3/4 - за ОСОБА_5 (т.1 а.с.104).

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року за клопотанням позивачів по справі було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Чернігівському відділенню КНДІСЕ. На вирішення експертам поставлено питання: 1. Який фактичний порядок користування земельними ділянками за адресами - АДРЕСА_7 ? 2.Чи відповідає конфігурація земельної ділянки за по АДРЕСА_4 , межі якої визначені в плані зовнішніх меж земельних ділянок державного акту на право власності на землю, виданого Березівською сільською радою 11.01.2001 року, конфігурації, межі якої визначені в кадастровому плані земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий № 7425380500:01:001:0222? 3. Чи відповідає розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою - АДРЕСА_4 площею 0,6 га, кадастровий № 7425380500:01:001:0222, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? 4. Чи має місце порушення землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки та відповідно до фактичного порядку користування земельними ділянками за адресами - АДРЕСА_7 ? (т.1 а.с. 142-143). Зазначена ухвала суду була виконана експертною установою 29 травня 2020 року. Згідно висновку експерта фактичний порядок користування земельними ділянками представлений експертом на малюнку, що міститься в другому томі матеріалів справи на звороті 63 аркушу, де червоним кольором позначена земельна ділянка по АДРЕСА_4 (належить ОСОБА_5 ), зеленим кольором позначена земельна ділянка по АДРЕСА_1 (належить позивачам), синім кольором заштрихована спірна земельна ділянка, яка знаходиться на червоній частині. Відповіді на друге питання ухвали щодо відповідності конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_4 державному акту на право власності на землю від 11.01.2001 року межам кадастрового плану земельної ділянки, експертом не було надано у зв`язку з незадоволення клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.

Що стосується відповідності розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_4 вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, то експертом зазначено, що дана технічна документація не відповідає вимогам законодавства за складом та змістом, у її складі відсутні матеріали польових топографо-геодезичних робіт (журналу польових вимірювань, відомостей обробки теодолітного ходу). Крім того, на кадастровому плані відсутні контури об`єктів нерухомого майна. Що стосується порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки та відповідно до фактичного порядку користування земельними ділянками по АДРЕСА_7 , то експертним шляхом встановлено, що межі земельних ділянок фактичного користування відповідно до технічної документації накладаються, що наведено в додатку 1 до висновку, який міститься в другому томі матеріалів справи на аркуші 67, де встановлено накладання даних земельних ділянок площею 0, 0999 га та 0,0011 га. Межі земельних ділянок згідно розроблених технічних документацій не накладаються, що наведено експертом у додатку 2 до висновку, який знаходиться аркуші 68 в другому томі справи.

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу захисту права власності та земельних правовідносин, які регулюються як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і спеціальними нормами Земельного Кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того правовідносини сторін регулюються положеннями спадкового законодавства, зокрема, підстав визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання належних її прав, свобод чи інтересів. Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України. Згідно із ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.2 ст.4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно зі ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). За положеннями ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, право власності на які згідно до ст. 126 цього Кодексу оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідно до ч.2 та п. г ч.3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен встановити чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Вказаний висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 07.11.2018 року у справі № 489/6082/15-ц, від 13.12.2018 року у справі № 344/11313/14-ц.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК). Разом з тим, за вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Що стосується положень спадкового права щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, то у відповідності до положень ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Під час розгляду справи судом відхилені докази, подані позивачами на підтвердження позовних вимог.

Так, судом відхиляється як доказ, поданий позивачем ОСОБА_2 на підтвердження того, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_1 - а саме - Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Березівською сільською радою 04.11.2009 р, на який позивач посилається в позовній заяві. Підставою для відхилення даного доказу є те, що в тексті державного акту зазначено, що ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_10 , належить земельна ділянка площею 0, 2500 га, яка розташована по АДРЕСА_10 . (т.1 а.с.10). В силу положень ст. 77 ЦПК України суд визнає даний доказ неналежним, таким, що не містить інформації щодо предмета доказування.

Також судом відхиляється як доказ, поданий позивачем на підтвердження перебування в їх постійному користуванні з 1964 року земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а саме - довідку Березівської сільської ради від 02.01.2018 року, на яку позивач посилається в позовній заяві. Зазначений доказ не містить інформації щодо підстави виникнення права постійного користування, відомостей про реєстрацію такого права. В силу положень ст. 77 ЦПК України суд визнає даний доказ неналежним, таким, що не містить інформації щодо предмета доказування; та в силу положень ст. 80 ЦПК України недостанім, який не дає змогу дійти висновку щодо наявності обставин справи, що входять до предмета доказування - належності позивачам на праві постійного користування з 1964 року земельної ділянки по АДРЕСА_1 . А поскільки посилання позивачів на те, що їм на праві постійного користування належить земельна ділянка з 1964 року не підтверджена більше жодним доказом, тому суд вважає дану обставину не встановленою в судовому засіданні. Аналізуючи надані учасниками справи докази та фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем ОСОБА_2 вже приватизовано 0,25 га із належних їхньому подружжю 0,45 га земельної ділянки, то інша частина неприватизована повинна становити 0,20 га. А позивач ОСОБА_1 бажає приватизувати земельну ділянку площею 0, 35 га, яка зазначена в підготовлених землевпорядною організацією документах. Дана площе не є орієнтовною, конфігурація та площа даної земельної ділянки зазначена в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т.1 а.с.14). Крім того, як було встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 до сільської ради не зверталась та не брала викопіювання земельної ділянки з кадастрового плану, коли замовляла проект землеустрою, а вказала проектанту фактично більшу земельну ділянку, ніж та, що була в користуванні. Щодо посилання позивачів на порушення їхніх прав тим, що під час розроблення ОСОБА_9 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі будь-яке погодження з ними меж земельної ділянки не здійснювалось, про закріплення меж земельної ділянки не межовими знаками повідомлялось, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, суд доходить висновку що само по собі підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку у ОСОБА_9 , а подальшому як спадкоємця за законом відповідача ОСОБА_5 .

Також в ході судового розгляду було встановлено, що на час звернення до суду позивач ОСОБА_1 не оформила своїх прав на земельну ділянку належним чином, не набула права власності на неї, яке б у розумінні положень статей 15-16 ЦК України надавало їй право звернутись до суду за захистом свого порушеного права власності. Також в ході судового розгляду не знайшло своє підтвердження посилання позивачів, що у їх постійному користуванні знаходиться земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0 , 45 га. Зазначене право ними не зареєстроване належним чином, а оскільки у відповідності до статей 125, 126 Земельного Кодексу України право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право на звернення до суду за захистом свого порушеного права згідно положень ст.ст.15, 16 ЦК України як особа, яка не набула такого права та належним чином його не підтвердила в ході судового розгляду належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях у відповідності до ч.6 ст. 81 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. В даному випадку стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб підтверджували, що, зокрема, позивач ОСОБА_1 набула права власності чи права користування земельною ділянкою, що б дало їй право звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

При розгляді справи судом враховується положення цивільного процесуального законодавства щодо підстав звернення до суду та меж судового розгляду, зокрема, положення ст. 13 ЦПК України, яка встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 654/1790/16-ц (постанова від 18.12.2018), за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. З огляду на викладене правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, належним чином набутих та оформлених, щоб мати право на звернення до суду. Зазначене право особи повинно доведено в суді належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 81 ЦПК України. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Як неодноразово визначалось у судових рішеннях судів вищих інстанцій вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб. Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, але позивач не вказала, яке її право не порушено, а тому не встановивши, яке право не порушено, суд не має право його захистити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що свідоцтво на право на спадщину є похідним документом, який видається на підставі поданих спадкоємцем документів, у даному випадку - земельної технічної документації, яка виготовлялась землевпорядною організацією. Особисто спадкоємець ОСОБА_9 , на замовлення якого виготовлялась дана документація, жодним чином не допустив порушень прав позивачів при отриманні даного свідоцтва та під час виготовлення земельної технічної документації. Технічна документація виготовлялась на підставі державного акту, виданого спадкодавцю ОСОБА_7 Березівської сільською радою у 2001 році на земельну ділянку площею 0, 85 га. В судовому засіданні встановлено, що на даний час вказаний державний акт ніким не оспорювався, жодного рішення про його скасування чи визнання недійсним, незаконним, або його виготовлення, отримання внаслідок вчинення протиправних дій, суду не представлено. Не являється даний правовстановлюючий документ предметом оскарження і в межах заявлених позовних вимог. Також, у суду відсутні підстави вважати вказаний документ неналежним чи недопустимим доказом. Тому у такому порядку свідоцтво про право на спадщину, видане на підставі землевпорядної документації, виготовленої на підставі дійсного державного акту про право власності на землю, не може бути визнане недійсним.

Позивачі своє звернення до суду з даним позовом мотивують тим, що оскільки у виданих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 свідоцтвах про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 вказаний кадастровий номер земельної ділянки, межі якої в кадастровому плані визначені з порушенням встановленого порядку, внаслідок чого порушуються їхні законні права та інтереси, як користувачів суміжної земельної ділянки. Але позивачами не зазначено, якими неправомірними діями саме даних осіб порушені їхні права, чим підтверджуються права позивачів, як користувачів, зокрема на частину земельної ділянки, яка залишається не оформленою належним чином.

Також суд, аналізуючи висновок експерта в частині встановлення наявності порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки та відповідно до фактичного порядку користування спірними земельними ділянками, приходить до висновку, що експертним шляхом визначено накладання земельної ділянки фактичного користування по АДРЕСА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_4 . Тобто, та земельна ділянка, якою фактично користуються позивачі, накладається на земельну ділянку, що належить відповідачу ОСОБА_5 . В ході розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_5 в с. Березівка не проживає, належною земельною ділянкою фактично не користується, тому не може порушувати будь-яких прав позивачів щодо користування земельною ділянкою. Що стосується накладання земельної ділянки з кадастровим номером 7425350500:01:001:0073 по АДРЕСА_1 , яка належним чином оформлена та зареєстрована за позивачем ОСОБА_2 , та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , накладання земельних ділянок не виявлено. Тобто, на ту частину земельної ділянки, на яку позивачами належним чином оформлене та зареєстроване право власності, земельна ділянка по АДРЕСА_4 , що належить відповідачу ОСОБА_5 , не накладається. Що стосується накладання фактичного користування, встановленого експертним шляхом, то саме накладання приходиться на ту частину земельної ділянки, якої користуються позивачі, і на яку, як встановлено в ході судового розгляду не мають ні належно оформленого права власності, ні належно оформленого права користування даною частиною земельної ділянки. Тому у даному випадку жодного порушення будь-яких прав позивачів з боку відповідача не може бути.

Суд вважає, що висновок експерта відповідає вимогам статей 102-104 ЦПК України, експертиза проведена на підставі ухвали суду за клопотанням позивачів відповідними фахівцями експертної установи, тому у суду відсутні підстави для висновку про порушення процедури призначення та проведення експертизи, а відтак і про недопустимість отриманого доказу.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним чином оформлені земельні ділянки, на які мають право позивачі та відповідачі, не накладаються і право позивачів на належну їм земельну ділянку неправомірними діями відповідачів не порушене.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачами не підтверджена належними і допустимими доказами та обставина, що вони являються власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 та не доведено порушення їх прав відповідачами щодо володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 внаслідок видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_4 площею 0,6 га, видане ОСОБА_9 06.06.2014 року Талалаївською районною державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , номер запису про право власності 5935397, реєстровий № 554; та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_10 площею 0,6 га, видане ОСОБА_9 07.07.2014 року Талалаївською районною державною нотаріальною конторою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , номер запису про право власності 6238864, реєстровий № 621. Тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, поскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у відповідності до положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 81, 116, 118, 125, 126, 152, ст. 15, 16, 1301 ЦК України , ст. 2, 4, 10, 12, 13, 18, 76, 78, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Березівська сільська рада Талалаївського району, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 07 серпня 2020 року.

Суддя Л.В.Тіщенко