Постанова

від 05.08.2020 по справі 522/5211/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5404/20

Номер справи місцевого суду: 522/5211/19

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Єршової Л.С., -

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Арт (далі ТОВ Телерадіокомпанія Арт ), треті особи які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: директор ТОВ Телерадіокомпанія Арт Малишев М.М., Джабієва А.Б. про зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит, в якому просиввизнати порушеними права адвоката Кешкентія Д.В. щодо ненадання інформації на адвокатський запит відповідно до ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та зобов`язати ТОВ Телерадіокомпанія Арт надати витребувану інформацію на адвокатський запит адвоката Кешкентія Д.В. від 25.02.2019 року за вих. № 0224-01; стягнути з ТОВ Телерадіокомпанія Арт на його користь сплачений судовий збір та судові витрати

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.08.2018 року між ним, як адвокатом, та громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 0815-01. Позивачем, як адвокатом, 25.02.2019 року до відповідача в особі керівника юридичної особи ОСОБА_3 М.М ОСОБА_4 був надісланий адвокатський запит №0224-01 від 25.02.2019 року, в якому він просив надати інформацію та копії документів необхідних йому для представництва та захисту інтересів ОСОБА_2 . Адвокатський запит відповідачем було отримано 27.02.2019 року, тому останній день, в який мала бути спрямована відповідь є 06.03.2019 року, однак відповідь на адвокатський запит на день подання позову надана не була.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 , директор ТОВ Телерадіокомпанія Арт зазначає, що відповідь на адвокатський запит була надана у встановлений законодавством термін п`ять днів, яка отримана відповідачем 07.03.2019 року та надіслана, з врахуванням святкових днів, 15.03.2019 року, тобто в останній день строку для надання відповіді.

Сторони про розгляд справи на 05 серпня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 143-148).

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому апелянт просить справу розглянути за його відсутності (а.с. 149-150).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25.02.2019 року адвокат Кешкентій Д.В. надіслав адвокатський запит керівнику ТОВ Телерадіокомпанія АРТ Малишеву М.М.

До адвокатського запиту було додано копію титульної сторінки ордеру про надання правової допомоги серії КВ №372823 (а.с. 16 - 18).

З відправлення №6504515561455 вбачається, що адвокатський запит отримано ТОВ Телерадіокомпанія АРТ 27.02.2019 року (а.с.19), в той час як згідно копії журналу вхідної документації відповідача (а.с.40 - 41) відправлення отримано 07.03.2019 року.

14.03.2019 року ТОВ Телерадіокомпанія АРТ надало відповідь ОСОБА_1 , в якій позивачу відмовлено у надані інформації, оскільки до адвокатського запиту була надана лише копія титульної сторінки ордеру (а.с. 38).

ОСОБА_1 , 17.04.2019 року повторно направив адвокатський запит керівнику ТОВТелерадіокомпанія АРТ Малишеву М.М. за № 0417-02 (а.с.42 - 44), на який отримав відповідь за № 17 від 23.04.2019 року (а.с.45 - 46).

Також матеріалами справи підтверджується про надання відповідачем відповіді на адвокатський запит від 25.02.2019 року.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 зобов`язання надати інформацію та копії документів на адвокатський запит, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 була надана відповідь на адвокатський запит, у зв`язку з чим його права порушені не були.

Право адвоката на отримання інформації за допомогою адвокатського запиту, регламентується Законами України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Про доступ до публічної інформації .

Згідно частини першої статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатський запит письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

За змістом частини першої статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Отже, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв`язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.

Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , якою зокрема встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, при подачі адвокатського запиту адвокат зобов`язаний надати посвідчені ним копії:

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Вищезазначений перелік документів є вичерпним.

У відповідності до частини 2 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

На підставі частини 3 статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, особи, які не надають відповіді на адвокатський запит, порушують Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , та статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вищевказаного, відповідь на адвокатський запит була надана, проте без надання відповіді по суті запиту.

Судом у відповідності до вимог законодавства до ордера про наданням правової допомоги було правомірно застосоване Положення про ордер на надання правової допомоги, затверджене Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012 року (надалі Положення).

При цьому, Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції.

У зв`язку з чим, висновки суду проте, що до правовідносин, що виникли між сторонами застосовується стара редакція положення, адже адвокатський запит було подано 25.02.2019 року є вірними.

Відтак, згідно п. 14 Положення ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Ордер завіряється відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту: у сукупності його титульної та зворотної сторін (Рішення Ради адвокатів України від 04.08.2017 № 162).

Висновки суду про те, що ТОВ Телерадіокомпанія АРТ надаючи відповідь на адвокатський запит Кешкентія Д.В., яким відмовили у наданні інформації, у зв`язку з неналежним чином наданим ордером, діяло правомірно є вірними та відповідають вимогам закону.

На підставі з`ясованих обставин справи, наданих доказів, суд у відповідності до норм чинного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку провідмову у задоволені позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом , колегія суддів вважає безпідставними, оскількивони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що ТОВ Телерадіокомпанія АРТ була надана відповідь на адвокатський запит протягом п`яти робочих днів, як передбачено чинним законодавством.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності .

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 06 серпня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С .М. Сегеда

---

Л .А. Гірняк