Ухвала

від 07.08.2020 по справі 710/2452/15-ц

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/2452/15-ц

Провадження № 6/710/20/20

УХВАЛА

07.08.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сивокінь С.С.,

секретаря судового засідання Бараненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання в.о. начальника Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сірмана В.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Шполянського комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Шполарайкомунлісгосп Губу Олександра Володимировича за межі України без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшло подання від в.о. начальника Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сірмана В.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа боржника керівника керівника Шполянського комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Шполарайкомунлісгосп Губу Олександра Володимировича.

В обґрунтування подання вказує, що на виконанні Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області знаходиться виконавче провадження 58936977 з виконання виконавчого листа № 2/710/1201/2015 виданого 05.01.2016 про стягнення з Шполянського комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Шполарайкомунлісгосп на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати 6087,78 грн. та 1000,00 грн моральної шкоди. За вказаним виконавчим документом боржником є Шполянське комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Шполарайкомунлісгосп , код ЄДРПОУ: 39092115. Керівником вище зазначеного підприємства з 31.01.2014 призначено ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 ЗУ Про виконавче провадження виконавцем 24.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копія постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано. Будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження . Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої Головним управлінням держпродспоживслужби в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек - майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Враховуючи викладене, в.о. начальника Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сірман В.А. звернувся до суду з даним поданням.

Згідно з ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

В.о. начальника Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сірман В.А. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд подання у його відсутність.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до висновку що підстави для задоволення подання відсутні.

Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 10.10.1973, який набув чинності для Української РСР 23.03. 1976, кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

За змістом ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України підставою для тимчасового обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон є ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 як фізична особа не є боржником у виконавчому провадженні, крім того, жодних даних про те, що ОСОБА_3 є керівником ПП Універсал суду не надано.

Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordov. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою Сіссаніс проти Румунії ), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, ОСОБА_4 ДеМейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Слід зазначити, що у поданні державним виконавцем не зазначено доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє відділ ДВС правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів, долучених до подання, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33 Конституції України, ст.ст. 18, 28 Закону України Про виконавче провадження , ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , ст.ст.19, 20 Про державну прикордонну службу України ст.313 ЦК України, ст.ст.7, 258, 260, 261, 353-355, 441 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання в.о. начальника Шполянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сірмана В.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Шполянського комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Шполарайкомунлісгосп Губу Олександра Володимировича за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.С. Сивокінь