Постанова

від 06.08.2020 по справі 607/13993/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа №607/13993/17

провадження №61-3569св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2018 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, у якому просила стягнути з відповідача борг за договорами позики в розмірі 34 899,98 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено три договори позики, оформлені розписками, на загальну суму 16 640 доларів США, а саме: 07 жовтня 2015 року вона позичила

ОСОБА_2 5700 доларів США із сплатою 5,26 %, на строк повернення до 07 лютого 2016 року; цього ж дня позичила 5 700 доларів США із сплатою

5%, на строк повернення до 07 лютого 2016 року; 22 березня 2016 року позичила 5 000 доларів США із сплатою 5%, на строк повернення до 22 травня 2016 року.

Оскільки у визначені строки відповідач кошти не повернув, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі

561 085,57 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі

5 610,85 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання за договорами позики не виконав, позичені кошти в сумі 16 400 доларів США, проценти за користування ними не повернув а також допустив прострочення виконання зобов`язання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованими і законним, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно встановили фактичні обставини справи, не врахували, що 25 лютого 2016 року відповідачем борг повернуто в повному обсязі ОСОБА_4 , який на той час являвся чоловіком позивача. Факт повернення коштів підтверджено тим, що транспортний засіб переданий в заставу за договором позики від 07 жовтня 2015 року повернуто відповідачу чоловіком позивача ОСОБА_4 .

Наявні у справі дві розписки, складені 07 жовтня 2015 року відповідачем ОСОБА_2 під час отримання 5 700 доларів США від ОСОБА_1 не є договорами позики, а є чорновими варіантами розписки.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що особисто у ОСОБА_1 особисто не було власних грошових коштів для позики їх відповідачу ОСОБА_2 , а такі вона отримала від свого чоловіка ОСОБА_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2013 року у цивільній справі 1915/16682/2012 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто 35 000 доларів США боргу за договором позики від 04 березня 2011 року, що еквівалентно 279 650 грн. Дане рішення суду ОСОБА_1 не виконано.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 жовтня 2015 року ОСОБА_2 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_1 , в розмірі 5 700 доларів США, строком на чотири місяці з дати отримання коштів, а саме до 07 лютого 2016 року, за користування даними коштами зобов`язується сплатити відсотки у розмірі 5,26 % місячних, що складає 300 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_1 , що підтверджено розпискою від 07 жовтня 2015 року.

Дана обставина визнана відповідачем та ним не оспорюється.

07 жовтня 2015 року ОСОБА_2 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 5 700 доларів США, строком на чотири місяці з дати отримання коштів, а саме до 07 лютого 2016 року, за користування даними коштами зобов`язується сплатити відсотки у розмірі 5 % місячних, що складає 300 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_1 , що підтверджено розпискою від 07 жовтня 2015 року.

22 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 5 000 доларів США, строком на два місяці з дати отримання коштів, а саме до 22 травня 2016 року, за користування даними коштами зобов`язується сплатити відсотки у розмірі 5 % місячних, що складає 250 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_1 , що підтверджено розпискою від 22 березня 2016 року.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвали шлюб і після державної реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 29 серпня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_2 та запис 22 березня 2016 року у борговій розписці від 22 березня 2016 року виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки до виконання та без використання технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_2 та запис 22 березня 2016 року у борговій розписці від 22 березня 2016 року виконано ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за договорами позики, оформленими розписками.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У той самий час за змістом частин першої та другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, який підтверджує факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

З установлених судами попередніх інстанції фактичних обставин справи слідує, що відповідач не спростував надані позивачем письмові докази на підтвердження доводів позовної заяви та не довів факт виконання грошових зобов`язань за розписками.

Встановивши, що правовідносини сторін випливають з договору позики, позичальник свої зобов`язання не виконав, в зазначені строки гроші не повернув , суд прийшов до правильного висновку, що виникла заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги ідентичні за змістом доводам апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляцінйим судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Посилання в касаційній скарзі на виконання відповідачем боргових зобов`язань та те, що дві розписки, складені відповідачем ОСОБА_2 під час отримання 5 700 доларів США від ОСОБА_1 не є договорами позики, а є чорновими варіантами розписки, зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про недоведеність позовних вимог.

Разом з тим, таким доводам і обставинам апеляційний суд дав належну оцінку, прийшов до висновку про недоведеність зазначених обставин, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Доводи касаційної скарги не містять жодних посилань на неправильність проведеного судом розрахунку заборгованості або незгоду заявника із складовими заборгованості.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 19 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська