Постанова

від 06.08.2020 по справі 766/8989/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року м. Херсон

Справа № 766/8989/20

Провадження № 22-ц/819/1131/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Рядчої Т. І. від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Довгань Оксана Іванівна, Виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання недійсним заповіту, договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Довгань Оксана Іванівна, Виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання недійсним заповіту, договору довічного утримання.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсним заповіту - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суддя, під час винесення оскаржуваної ухвали взяла до уваги лише однаковість сторін і учасників справи цієї, та тої, що вже перебуває у провадженні суду, при цьому не з`ясувала, що предметом позову від 08 травня 2020 року є визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 (батька дитини) складеного на ім`я ОСОБА_5 , а у даній справі - визнання недійсним заповіту та договору довічного утримання ОСОБА_6 (діда дитини), складених на ім`я ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи ухвалу про повернення позовної заяви з підстав зловживання позивачем процесуальними правами, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, суддя першої інстанції виходив з того, що 08 травня 2020 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 подано до Херсонського міського суду Херсонської області позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, тобто, згідно п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позов подано до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав.

Однак, з висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

При цьому, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).

Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України вбачається, що зловживання процесуальними правами є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями шляхом подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

У такому випадку маніпуляція автоматизованим розподілом справ полягає у тому, що кожен з поданих позовів - клонів розподіляється на певного суддю (в межах юрисдикції одного суду) і позивач отримує право вибору головуючого судді у справі, тим самим нівелюючи основоположні принципи цивільного судочинства.

З матеріалів позовної заяви, що є предметом даного розгляду вбачається, що ОСОБА_2 , звернувшись з позовом до суду за захистом порушених прав неповнолітньої ОСОБА_1 , просила визнати недійсними заповіт ОСОБА_6 , складений на ім`я ОСОБА_5 і договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

З позовної заяви, поданої ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області 08 травня 2020 року, долученої до апеляційної скарги вбачається, що предметом спору у ній є визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 - батька неповнолітньої дитини, складеного на ім`я ОСОБА_5 .

Таким чином, у позовній заяві, що є предметом даного судового розгляду і у позовній заяві, поданій до суду 08 травня 2020 року різні предмети позову, вони не є ідентичними, оскільки позивач просить визнати недійсними заповіти, укладені різними заповідачами.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 .

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних справ та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 червня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л. П. Воронцова

Судді: П. Я. Ігнатенко

О. М. Полікарпова