Рішення

від 06.08.2020 по справі 903/422/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 серпня 2020 року Справа № 903/422/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД", м.Луцьк

до відповідача: Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Луцьк

про стягнення 67 755,32 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" звернулось до господарського суду з позовом від 03.06.2020р. про стягнення з Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" 50 609,63 грн., в тому числі 45 755,32 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів згідно договору суборенди №9 від 01.07.2019р., 4 248,25 грн. пені, 65,05 грн. суми збитків від інфляції та 541,01 грн. трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору суборенди №9 від 01.07.2019р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті суборендних платежів та нарахування у зв`язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.06.2020р. було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.07.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

02.07.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього, засвідчивши при цьому, що на період з моменту установлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 (зі змінами), і до його завершення в установленому Законом порядку наймач (орендар) не може нести відповідальність за несплату орендної плати за користування майном, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, зокрема, за період з 16 березня по 30 квітня 2020 року.

Стосовно відшкодування витрат за електроенергію відповідач вказав, що в грудні 2019 року Підприємству "ПІК" було надано на підпис Акт надання послуг № 37 від 30.11.2019р., в якому зазначено, що витрата електроенергії Підприємством склала 2 637,32 грн. або 770 кВт по ціні 3,43 грн/кВт.

Не погоджуючись із заявленим ТОВ "АТЛАНТА БУД" обсягом витрат електроенергії Підприємством "ПІК", відповідач просив позивача надати підтверджуючі документи, що саме така кількість електроенергії була витрачена Підприємством "ПІК", а також документи, що підтверджують факт оплати ТОВ "АТЛАНТА БУД" відшкодування власнику майна за витрачену електроенергію. Крім того, під час підписання Договору № 9 від 01.07.2019р., Підприємство "ПІК" в усній формі просило представника ТОВ "АТЛАНТА БУД" надати оригінали документів, які підтверджують законність його прав на розпорядження майном, а саме: приміщенням площею 55 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. І. Франка, буд 53. Вказані документи надані не були.

В січні 2020 року ТОВ "АТЛАНТА БУД" надало для підписання Акт надання послуг № 61 від 31.12.2019р., в котрому було зазначено, що Підприємство "ПІК" має відшкодувати витрати за використані 1111 кВт електроенергії в сумі 3 805,28грн.

Відповідач повторно звернувся до представника ТОВ "АТЛАНТА БУД" із усною вимогою про надання підтверджуючих документів щодо обґрунтованості витрат електроенергії.

Аналогічна ситуація відбулася в лютому, коли в Акті надання послуг було зазначено використання 1336 кВт на суму 4 575,23 грн. у січні 2020 року, коли підприємство фактично не працювало два тижні. В березні 2020 року використання електроенергії, за даними позивача, склало 1730 кВт на суму 5 925,42 грн. за лютий. За березень 2020 року позивач заявив за відшкодування 967 кВт електроенергії на суму 3 312,07 грн., хоча у зв`язку із введеним карантином останній робочий день на підприємстві припав на 13 березня п`ятницю. Загальна сума витрат за електроенергію за жовтень 2019 - березень 2020 року склала 21 480,07 грн. за 5 914 кВт., що не співмірно з реальними витратами.

Згідно даних ТОВ "АТЛАНТА БУД" Підприємство "ПІК" в середньому протягом однієї робочої години мало витрачати 6,31 кВт електроенергії. Приміщення, які ніби то використовує на законних підставах ТОВ "АТЛАНТА БУД" по вул. І. Франка, 53 знаходяться в секції житлового багатоквартирного будинку. При цьому стандартна потужність домогосподарства, встановлена обмеженнями ПАТ "Волиньобленерго" для житлового будинку складає 3 Квт., що унеможливлює, на переконання відповідача, реальність такого навантаження на електромережу. Тому відповідач вважає дані відшкодування витрат електроенергії безпідставними.

У зв`язку із тим, що ТОВ "АТЛАНТА БУД" не надавало документів, що підтверджують його законне право розпоряджатися приміщенням, а також відмовлялося надати документи, що підтверджують заявлені до відшкодування обсяги електроенергії, Підприємство "ПІК" 01 квітня 2020 року звільнило приміщення площею 55 кв.м. в буд. 53 по вул. І. Франка у м. Луцьку , про що повідомило представника ТОВ "АТЛАНТА БУД". Представник ТОВ "АТЛАНТА БУД" на повідомлення не відреагував, на підписання Акту прийому-передачі приміщення не з`явився і просив залишити ключі від приміщення в іншого орендаря.

З 01 квітня 2020 року відповідач вказаним приміщенням фактично не користувався.

Щодо дійсності договору суборенди відповідач засвідчив, що приміщення офісів в буд. № 53 по вул. Івана Франка в місті Луцьку належить Волинському обласному дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "ХЛІБ УКРАЇНИ" код за ЄДРПОУ 00957933, 43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. І. Франка, буд. 53, і є майном державної власності.

Порядок використання майна державної власності регламентовано ЗУ "Про оренду майна державної і комунальної власності" № 2269-ХІІ від 10.04.1992р., який був чинним на момент оспорюваних правовідносин, котрий регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди; майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно; майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності; майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання.

Закон встановлює, що орендодавцями нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх окремі частини) є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Порядок оренди державного майна регламентовано ст. 9 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" від 10.04.1992 року.

Оренда державного майна здійснюється на конкурсній основі, у відповідності до Постанови КМУ від 31.08.2011р. № 906 (діяла на момент оспорюваних правовідносин).

Договір оренди державного майна підписується посадовими особами ФДМУ, керівниками його регіональних відділень та представництв.

Передача орендованого майна в суборенду здійснюється за обов`язковим погодженням з орендодавцем. До договору суборенди державного майна застосовуються ті ж самі вимоги, що й до договору Оренди (п. 4 ст. 22 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" від 10.04.1996р.).

Згідно п. 3 ст. 22 Закону, розмір орендної плати за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

За інформацією Регіонального відділення ФДМУ у Волинській області, державне майно Волинського обласного дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія "ХЛІБ УКРАЇНИ", а саме будівля в місті Луцьку по вул. Івана Франка, будинок 53 в оренду не передавалося, договір оренди ні з ким не укладався, договори суборенди Волинським регіональним відділенням ФДМУ не погоджувалися.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "АТЛАНТА БУД" не мало законного права користуватися та розпоряджатися приміщеннями в буд № 53 по вул. І. Франка у місті Луцьку.

Здійснюючи посилання на положення ст. ст. 133, 134 ГК України, ст. ст. 203, 204, 215, 761, 774 ЦК України відповідач вказав, що відсутність в орендодавця правової підстави для передачі майна в користування іншій особі не створює у наймача юридичних наслідків. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Позивачем не надано жодних належних доказів того, що він мав право розпоряджатися майном ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА", документів, які б свідчили про погодження Волинського регіонального відділення ФДМУ Договору суборенди № 9 від 01.07.2019р., розрахунку орендної плати відповідно до положень ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" від 10.04.1992р., документів, що свідчать про заявлені позивачем витрати по оплаті електроенергії, відшкодування якої стягувалося з Підприємства "ПІК".

Поруч з цим, відповідач у відзиві просив суд зобов`язати TOB "АТЛАНТА БУД" надати суду: погоджений у встановленому порядку Договір користування майном ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА", що знаходиться в буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку із додатками, затверджений у встановленому законом порядку розрахунок орендної плати за користування приміщенням площею 55 кв.м., що знаходиться в буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, документи, що підтверджують фактичну сплату ТОВ "АТЛАНТА БУД" за використану електроенергію в період з 01.07.2019р. по 01.04.2020р., а також витребувати у власника приміщення - ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА" документи, що підтверджують факт використання електричної енергії по споживачу за адресою: буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, а також платіжні документи, що підтверджують оплату за використану електроенергію за період з 01.07.2019р. по 01.04.2020р. та витребувати у Волинського регіонального відділення Фонду держмайна України інформацію щодо законних орендарів (користувачів) приміщення, що належить ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА" і знаходиться за адресою: буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, в тому числі - ТОВ "АТЛАНТА БУД".

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2020р. було постановлено відкласти розгляд даної справи по суті на 03.08.2020 року.

29.07.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 29.07.2020р. з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами надіслання останньої на адресу відповідача у справі, в котрій позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та вказаній відповіді на відзив.

При цьому засвідчує, що 01 липня 2019 року між Волинським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" в особі генерального директора Гіль Г.П. було укладено договір оренди №01/07-2019 на адміністративне приміщення загальною площею 376,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Івана Франка, 53 із Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД".

Підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 Договору оренди № 01/07-2019 від 01.07.2019 року передбачено право Орендаря передавати об`єкт оренди (в цілому або частково) в суборенду без узгодження з Орендодавцем.

Таким чином, позивач користується та передав частину приміщень в суборенду на законних підставах.

Щодо тверджень відповідача про необхідність погодження із Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Волинській області передачі в оренду майна Волинським ОДП ДАК "Хліб України" позивач вказав, що Державна акціонерна компанія "Хліб України" є самостійною юридичною особою, господарським товариством.

Враховуючи положення ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Державна акціонерна компанія "Хліб України", як і її дочірнє підприємство Волинське ОДП ДАК "Хліб України", вправі користуватись та розпоряджатись належним їм на праві власності майном на власний розсуд.

Щодо відшкодування витрат за електроенергію позивач повідомив, що відповідач жодного разу не звертався до ТОВ "АТАЛАНТА БУД" для врегулювання ситуації щодо обсягів спожитої ним електроенергії.

Крім того, відповідач не сплачував не лише витрати спожитої ним електроенергії, а й ігнорував оплату суборенди в цілому (починаючи із січня 2020 року), що є грубим порушенням взятих на себе зобов`язань.

Щодо обґрунтування обсягів спожитої відповідачем електроенергії позивач надав довідку №2307/1 від 23.07.2020р. згідно котрої надана інформація спожитої ТОВ "АТАЛАНТА БУД" електроенергії в цілому помісячно (починаючи із вересня 2019 року по березень 2020 року) та в розрізі обсягів споживання електроенергії суборендарями.

Крім того, у відповіді на адвокатський запит орендодавець Волинське ОДП ДАК "Хліб України" надав показники обсягів спожитої електроенергії (інформація із електронного кабінету споживача) в адміністративному приміщенні орендованому ТОВ "АТАЛАНТА БУД". Крім того, зазначив про відсутність заборгованості ТОВ "АТАЛАНТА БУД" по орендній платі та оплаті спожитої електроенергії, що також підтверджується довідкою Волинського ОДП ДАК "Хліб України" №34 від 24.07.2020 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає обсяги використаної відповідачем електроенергії обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, а доводи останнього про ніби то завищені показники спожитої електроенергії такими, що не можуть бути прийняті до уваги та спрямовані лише на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору суборенди №9 вія 01.07.2019 року.

Поруч з цим, 31.07.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 31.07.2020р. про уточнення позовних вимог (вх.№01-68/52/20), в котрій позивач збільшивши період нарахування заборгованості по орендним платежам на 4 місяці (з квітня 2020 року по липень 2020 року) збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 67 755,32грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору суборенди №9 від 01.07.2019р. за період липня 2019 року та з грудня 2019 року по липень 2020 року (включно), а також просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 248,25 грн. пені, 65,05 грн. суми збитків від інфляції та 541,01 грн. трьох процентів річних.

Присутній в судовому засіданні 03.08.2020р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про надання останньому можливості ознайомитись із відповіддю позивача на відзив відповідача та клопотанням позивача про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 03.08.2020р. судом було оголошено перерву до 03.08.2020р. до 14:30 год. для надання можливості представнику відповідача ознайомитись із відповіддю позивача на відзив відповідача та клопотанням позивача про уточнення позовних вимог.

Присутня в судовому засіданні 03.08.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримала (з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 31.07.2020р.) та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в котрих просив суд на підставі положень ст. ст. 215, 228, 230 ЦК України визнати недійсним Договір оренди від 01.07.2020р., укладений між Підприємством "ПІК" та ТОВ "АТЛАНТА БУД", відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та, враховуючи наявність ознак злочину в діях посадових осіб Волинської дирекції ДАК "Хліб України" та ТОВ "АТЛАНТА БУД", на підставі ст. 246 ГПК України - винести окрему ухвалу згідно ч. 1 вказаної статті, оскільки, на переконання відповідача, в діях зазначених осіб містяться окремі ознаки злочинів, передбачених ст. 361 КК України (службове підроблення), ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень) та ст. 191 КК України (привласлення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

При цьому, відповідач засвідчив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником Волинського обласного підприємства ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" є Державна акціонерна компанія "Хліб України", код ЄДРПОУ 20047943.

Відповідно до інформації з відкритих реєстрів Волинському ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" належать офісні приміщення за адресою: 43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Івана Франка, буд. 53. Вказані офісні приміщення є майном державної власності. Право власності виникло на підставі Наказу Міністра АПК від 1997 року, згідно якого за Волинським ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" закріплено нежитлове приміщення площею 379,9 кв. м. у м. Луцьку по вул. Івана Франка, 53 . В подальшому право власності держави на вказане приміщення підтверджено рішеннями судових інстанцій по судовим справам проти компанії "Агровіта".

Відносини щодо користування майном об`єктів державної власності в України регулюються Законом України "Про управління об`єктами Державної власності" від 21.09.2009 року № 185-V.

Так, Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства

п. 1) щодо державних підприємств, установ і організацій: виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; погоджує розмір плати за оренду (суборенду) державного майна (крім окремого індивідуально визначеного) за договорами оренди, укладеними підприємствами, військовими частинами Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями;

п. 2) щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна.

Оренда державного і комунального майна регламентується Законом України "Про оренду державного і комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Як зазначалося у відзиві на позов, вказаний Закон визначає спеціальний порядок користування нерухомим майном і об`єктами державної власності. Зокрема, встановлена спеціальна процедура щодо визначення орендаря, порядку визначення та встановлення орендної плати за користування майном, передачі орендарем орендованого державного майна в суборенду.

У відповіді на відзив позивач не надав належних і допустимих доказів того, що він користується нерухомим майном державної власності, а саме офісним приміщенням в буд. в„– 53 по вул. Івана Франка у м. Луцьку на законних підставах.

Так, надана ним копія Договору оренди від 01.07.2019 року свідчить, що даний договір укладено між ТОВ "АТАЛАНТА БУД" та Волинським ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ", що, на думку відповідача, суперечить вимогам Законів України "Про управління об`єктами державної власності" та "Про оренду державного і комунального майна".

Зокрема, вказаний договір міг бути укладений виключно з Волинським регіональним відділенням Фонду державного майна України, а не Волинським ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ", оскільки вказані Закони не наділяють керівника ДП і саме Волинське ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" такими повноваженнями.

Таким чином, наданий позивачем Договір оренди, на переконання відповідача, є нікчемним і недійсним в розумінні положень Цивільного кодексу України.

Крім цього, ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено що орендна плата встановлюється відповідно до Методики розрахунку (затверджена Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786) і застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

На сайті Волинського регіонального відділення, а також у газеті "Урядовий кур`єр" за 2019 рік відсутня інформація про оголошення конкурсу на оренду офісних приміщень площею 379,9 кв.м., які належать Волинській ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" та розташовані за адресою: 43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Івана Франка, буд. 53.

Таким чином, ТОВ "АТАЛАНТА БУД" користується і розпоряджається даним приміщенням незаконно.

Права і обов`язки державних підприємств закріплені Главою 8 ГК України (ст. ст. 74-78). Посилання позивача на ст. 85 ГК України, на думку відповідача, не можна приймати до уваги, оскільки остання стосується господарських товариств, власником яких не є Держава.

Згідно Закону України "Про управління об`єктами державної власності" майном ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" та Волинського ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" мав право розпоряджатися ФДМУ в особі Волинського регіонального відділення, а не Директор Волинського ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ".

Згідно чинного законодавства, розмір орендної плати, яку сплачує суборендар, не може перевищувати розмір орендної плати, встановлений Орендарю. Надлишок орендної плати спрямовується до відповідного бюджету.

ТОВ "АТАЛАНТА БУД" не надано матеріалів розрахунку орендної плати за користування офісними приміщеннями площею 379,9 кв.м., які належать Волинській ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" та розташовані за адресою: 43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Івана Франка, буд. 53.

Посилаючись на положення ст. 203 ЦК України, відповідач засвідчив, що в даному випадку, при укладенні Договору оренди між Волинським ДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ" та ТОВ "АТАЛАНТА БУД", а також між ТОВ "АТАЛАНТА БУД" та Підприємством "ПІК" обидві обов`язкові, згідно ст. 203 ЦК України, вимоги відсутні.

Позивач, ввівши в оману керівника Підприємства "ПІК" вчинив правочин, що порушує публічний порядок.

Відтак, даний договір, на переконання відповідача, суперечить вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка його укладала - ТОВ "АТАЛАНТА БУД", не мала необхідного обсягу дієздатності.

Поруч з цим, відповідач вказав, що позивач надав недостовірні дані щодо обсягу споживання електроенергії відповідачем. Так, згідно таблиці про обсяги споживання, по офісним приміщенням за лютий 2020 року спожито 2197 кВт, в той час як тільки відповідачем - 2730. Згідно Актів надання послуг, відповідач спожив 1730 кВт, що в загальній сумі споживання складе 2858 кВт, що суттєво відрізняється від даних, наданих Волинською дирекцією ДАК "ХЛІБ УКРАЇНИ".

Крім цього, позивач не довів і не надав належних і допустимих доказів, щодо споживання електричної енергії відповідачем, інформацію про засіб обліку, який це підтверджує, дані щодо його повірки тощо.

В судовому засіданні 03.08.2020р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відхилення клопотань відповідача про зобов`язання TOB "АТЛАНТА БУД" надати суду: погоджений у встановленому порядку Договір користування майном ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА", що знаходиться в буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку із додатками, затверджений у встановленому законом порядку розрахунок орендної плати за користування приміщенням площею 55 кв.м., що знаходиться в буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, документи, що підтверджують фактичну сплату ТОВ "АТЛАНТА БУД" за використану електроенергію в період з 01.07.2019р. по 01.04.2020р., а також витребування у власника приміщення - ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА" документи, що підтверджують факт використання електричної енергії по споживачу за адресою: буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, а також платіжні документи, що підтверджують оплату за використану електроенергію за період з 01.07.2019р. по 01.04.2020р. та витребування у Волинського регіонального відділення Фонду держмайна України інформацію щодо законних орендарів (користувачів) приміщення, що належить ВОДП ДАК "ХЛІБ УКРАЇНА" і знаходиться за адресою: буд. № 53 по вул. І. Франка в м. Луцьку, в тому числі - ТОВ "АТЛАНТА БУД", як необгрунтованих.

Поруч з цим, за наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача про уточнення позовних вимог від 31.07.2020р. судом було постановлено протокольну ухвалу про задоволення останньої та подальшого вирішення спору з врахуванням нової ціни позову - 67 755,32грн.

В судовому засіданні 03.08.2020р. судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 06.08.2020р. до 12:00 год.

У визначений ухвалою суду від 03.08.2020р. день та час сторони своїх уповноважених представників в засідання суду 06.08.2020р. не направили, хоча про місце, дату та час судового розгляду справи по суті були повідомлені належним чином під розписку від 03.08.2020р.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, зважаючи на розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТА БУД" (суборендодавець) та Підприємством "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (орендар) було укладено договір суборенди №9, у відповідності до пункту 1.1.-1.2. котрого відповідно до договору суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) нерухомий об`єкт - нежитлове приміщення (кабінет), загальною площею 55,0 кв.м., що перебуває в користуванні суборендодавця на підставі договору оренди №01/2019 та знаходиться за адресою: 43000, м. Луцьк, вул. Івана Франка, 53. Об`єкт суборенди передається суборендодавцем суборендарю для використання останнім у господарській діяльності.

У відповідності до п. п. 2.1.-2.2. цього договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця та становить 5 500 грн. за місяць суборенди. Суборендну плату суборендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця або готівкою в касу підприємства. Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату з дати підписання даного договору та Акту прийому-передачі. Витрати на електроенергію, телефонний зв`язок, водопостачання, опалення, телекомунікації, не входить у розмір суборендної плати, а сплачується суборендарем самостійно шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок суборендодавця або безпосередньо на обслуговуючі підприємства.

Пунктами 3.1.-3.4. вказаного договору визначено, що суборендодавець передає, а суборендар приймає об`єкт суборенди, що підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору. Прийом-передача об`єкта суборенди повинна бути здійснена сторонами не пізніше 3 днів з дня набрання чинності даним договором. Повернення суборендарем об`єкта суборенди здійснюється в двох денний термін з дня закінчення строку дії договору або з дня його розірвання. Факт повернення об`єкта суборенди підтверджується шляхом підписання сторонами Акту прийому-повернення об`єкта суборенди.

Згідно п.п. 6.1.-6.2. даного договору, договір набирає чинності з 01.07.2019р. і діє до 01.07.2020р., а також до повного виконання зобов`язань сторін за цим договором. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії даного договору, то він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Договір суборенди №9 від 01.07.2019р. підписано сторонами.

Поруч з цим, 01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТА БУД" (суборендодавець) та Підприємством "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (суборендар) було підписано акт прийому-передачі до договору суборенди від 01.07.2019р. №9, у відповідності до котрого суборендодавець передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування (суборенду) нерухомий об`єкт-нежитлове приміщення (кабінет) загальною площею 55,0 кв.м., що перебуває в користуванні суборендодавця на підставі договору оренди №01/2019 та знаходиться за адресою: 43000, м. Луцьк, вул. Івана Франка, 53.

На виконання умов договору суборенди від 01.07.2019р. №9 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" у період з липня 2019 року по липень 2020 року було надано Підприємству "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" в суборенду, визначений ними об`єкт суборенди згідно договору суборенди №9 від 01.07.2019р., що стверджується, зокрема, актами надання послуг №4 від 31.07.2019р. на суму 5 500,00грн., №11 від 31.08.2019р. на суму 6 149,40 грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 649,40грн. відшкодування витрат за використану електроенергію за липень-серпень 2019р., №20 від 30.09.2019р. на суму 5 640,54грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 140,54 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №29 від 31.10.2019р. на суму 6 724,72грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 1 224,72 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №37 від 30.11.2019р. на суму 8 137,32грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 2 637,32 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №51 від 31.12.2019р. на суму 9 305,28грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 3 805,28 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №2 від 31.01.2020р. на суму 10 075,23грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 4 575,23 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №13 від 29.02.2020р. на суму 11 425,42грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 5 925,42 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №16 від 31.03.2020р. на суму 8 812,07 грн., яка складається з 5 500,00грн. суборенди та 3 312,07 грн. відшкодування витрат за використану електроенергію, №22 від 30.04.2020р. на суму 5 500,00грн., що в цілому становить 71 500,00грн. наданих послуг з суборенди та 22 269,98грн. в рахунок відшкодування вартості спожитої електроенергії.

При цьому суд засвідчує, що акти надання послуг №4 від 31.07.2019р. на суму 5 500,00грн., №11 від 31.08.2019р. на суму 6 149,40 грн., №20 від 30.09.2019р. на суму 5 640,54грн., №29 від 31.10.2019р. на суму 6 724,72грн., №37 від 30.11.2019р. на суму 8 137,32грн., №51 від 31.12.2019р. на суму 9 305,28грн., підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Ати надання послуг №2 від 31.01.2020р. на суму 10 075,23грн., №13 від 29.02.2020р. на суму 11 425,42грн., №16 від 31.03.2020р. на суму 8 812,07 грн., №22 від 30.04.2020р. на суму 5 500,00грн. підписані лише зі сторони суборендодавця.

Крім того, з огляду на неповернення відповідачем позивачу об`єкту суборенди по відповідному акту здачі-прийняття, останній нарахував Підприємству "ПІК" 16 500,00грн. суборендних платежів за період користування об`єктом суборенди також і з травня 2020 року по липень 2020 року включно.

Проте, Підприємство "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" взяті на себе згідно договору суборенди №9 від 01.07.2019р. зобов`язання в частині проведення з Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" розрахунків по оплаті суборендних платежів та витрат за використану електроенергію не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило, що виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даному випадку, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В даному випадку, суд засвідчує, що між сторонами виникли договірні відносини з суборенди нежитлового приміщення, договір суборенди №9 від 01.07.2019р. недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку договірними сторонами змінений чи розірваний не був.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем в суборенду нежитлового приміщення є підставою виникнення у відповідача зобов`язання з оплати суборендних платежів відповідно до умов договору суборенди, а також чинного законодавства.

Пунктом 2.1. договору суборенди №9 від 01.07.2019р. сторони визначили, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця та становить 5 500 грн. за місяць суборенди. Суборендну плату суборендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця або готівкою в касу підприємства. Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату з дати підписання даного договору та Акту прийому-передачі. Витрати на електроенергію, телефонний зв`язок, водопостачання, опалення, телекомунікації, не входить у розмір суборендної плати, а сплачується суборендарем самостійно шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок суборендодавця або безпосередньо на обслуговуючі підприємства.

В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідач частково здійснив оплату суборендних платежів, перерахувавши на рахунок позивача 31 514,66 грн., що стверджується платіжними дорученнями: №9 від 15.01.2020р. на суму 13 000,00грн. з призначенням платежу: "Суборенда за листопад, грудень 2019 рах.№38,51 від 27.11.2019, 19.12.2019 без ПДВ", №370 від 16.12.2019р. на суму 6 724,72 грн. з призначенням платежу: "Суборенда за жовтень рах.№29 від 29.10.2019 без ПДВ", №352 від 21.11.2019р. на суму 6 149,40 грн. з призначенням платежу: "Суборенда за серпень рах.№11 від 28.08.2019 без ПДВ", №303 від 01.11.2019р. на суму 5 640,54 грн. з призначенням платежу: "Суборенда за вересень рах.№20 від 25.09.2019 без ПДВ".

Відтак, з огляду на викладене, не оплаченою лишилась суборендна плата в загальному розмірі 44 637,32 грн. з розрахунку: за липень місяць 2019 року на суму 5 500,00грн., за грудень 2019 року на суму 637,32грн., та за період з січня 2020 року по липень 2020 року включно на суму 38 500,00грн. з розрахунку (7*5500).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" та Підприємством "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" договору суборенди №9 від 01.07.2019р., надання позивачем та отримання відповідачем в суборенду нежитлового приміщення, та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підтвердженість пред`явлених до Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" позовних вимог в частині заборгованості по сплаті суборендних платежів в сумі 44 637,32грн. належними та допустимими доказами, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" правових підстав на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості.

Відтак, на переконання суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 44 637,32грн. заборгованості по суборендних платежах.

Водночас, як встановлено судом та вбачається з матеріалів позовної заяви, а також заяви позивача про уточнення позовних вимог від 31.07.2020р., ТОВ "АТАЛАНТА БУД" було двічі нараховано до стягнення з Підприємства "ПІК" заборгованість по суборендній платі за квітень 2020 року в розмірі 5 500,00грн. Так, згідно позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 755,32грн. включно з актом надання послуг №22 від 30.04.2020р. на суму 5 500,00грн., а в заяві про уточнення позовних вимог позивач, збільшуючи період нарахування заборгованості на чотири місяці (з квітня 2020 року по липень 2020 року), повторно включив до розрахунку акт надання послуг №22 від 30.04.2020р. на суму 5 500,00грн., що є неправомірним.

Відтак, на переконання суду, в стягненні з відповідача 5 500,00грн. заборгованості по суборендних платежах позивачу слід відмовити, як нарахованої безпідставно.

При цьому, заперечення відповідача проти позову з посиланням на безпідставність вимог про стягнення суборендної плати за період з квітня 2020 року по липень 2020 року, зважаючи на те, що предмет суборенди згідно договору суборенди було фактично повернуто позивачеві 01.04.2020р. не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду укладеної сторонами письмової угоди, підписаної у двосторонньому порядку, про розірвання договору суборенди №9 від 01.07.2019 року, як і доказів припинення вказаного договору чи його розвівання за рішенням суду. Отже, за оцінкою суду станом на момент вирішення спору договір суборенди №9 від 01.07.2019 року діє (не розірвано).

В той же час, згідно з п. 2.1. договору суборенди №9 від 01.07.2019 року суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату з дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

У п. 3.4. договору суборенди від 01.07.2019 року сторони погодили, що факт повернення об`єкта суборенди підтверджується шляхом підписання сторонами акту прийому-повернення об`єкта суборенди.

Таким чином, умовами укладеного договору суборенди від 01.07.2019 року встановлений обов`язок суборендаря сплачувати орендну плату до дня фактичного повернення предмету суборенди, яке оформлюється актом повернення.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано, підписаного повноважними представниками сторін акту повернення предмету суборенди за договором суборенди №9 від 01.07.2019 року, а, отже, не доведено належними та достатніми доказами фактичне припинення користування суборендованим приміщенням.

Посилання відповідача на порушення позивачем порядку надання Підприємству "ПІК" в суборенду вказаного приміщення з огляду на те, що договір оренди №01/07-2019 від 01.07.2019р., укладений між Волиинським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" та ТОВ "АТАЛАНТА БУД", суперечить вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка його укладала - ТОВ "АТАЛАНТА БУД", не мала необхідного обсягу дієздатності, не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, згідно п.п. 1.1.-1.2. договору оренди №01/07-2019 від 01.07.2019р. орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нерухомий об`єкт-частину контори загальною площею 376,2 кв.м., корисною площею - 255 кв.м. Вищевказана частина контори належить орендодавцю та знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Івана Франка, 53.

В той же час підпунктом 4.3.5. договору оренди №01/07-2019 від 01.07.2019р. визначено право орендаря без узгодження з орендодавцем передавати об`єкт оренди в цілому або частково в суборенду іншим особам.

Вказаний договір оренди від 01.07.2019р. №01/07-2019р. недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку договірними сторонами змінений чи розірваний не був і не виступає предметом дослідження у даній справі про стягнення заборгованості за договором суборенди №9 від 01.07.2019р.

Також не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що установлений згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами), на території України карантин у відповідності до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), а, відтак, на період з моменту установлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 (зі змінами), і до його завершення в установленому Законом порядку наймач (орендар) не може нести відповідальність за несплату орендної плати за користування майном, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, зокрема, за період з 16 березня по 30 квітня 2020 року, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 5.5. договору суборенди №9 від 01.07.2019р. передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по договору, якщо це виконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форм-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 3-х календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Згідно із ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно із п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження направлення останнім повідомлень про настання форс-мажорних обставин із відповідним актом Торгово-промислової палати на виконання вимог п.5.5. договору та ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Водночас, суд констатує, що згідно чинного на даний час Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" №692 - ІХ від 16.06.2020р. пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:

"14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем будь яких вимог на адресу позивача стосовно зменшення плати за користування суборендованим, згідно договору №9 від 01.07.2019р., нерухомим майном не направлялось.

Також з врахуванням положень ст. ст. 42, 193 Господарського кодексу України, суд звертає увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за використану електроенергію, суд засвідчує, що відповідно до п. 2.1. договору суборенди №9 від 01.07.2019р. витрати на електроенергію, телефонний зв`язок, водопостачання, опалення, телекомунікації, не входить у розмір суборендної плати, а сплачується суборендарем самостійно шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок суборендодавця або безпосередньо на обслуговуючі підприємства.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача 17 618,00грн. заборгованості за використану електроенергію за період з грудня 2020 року по березень 2020 року, в тому числі 3 805,28грн. за грудень 2019 року, згідно підписаного сторонами акту надання послуг №51 від 31.12.2019р., 4 575,23 грн. за січень 2020 року згідно підписаного в односторонньому порядку ТОВ "АТАЛАНТА БУД" акту надання послуг №2 від 31.01.2020р., 5 925,42 грн. за лютий 2020 року згідно підписаного в односторонньому порядку ТОВ "АТАЛАНТА БУД" акту надання послуг №13 від 29.02.2020р., 3 312,07 грн. за березень 2020 року згідно підписаного в односторонньому порядку ТОВ "АТАЛАНТА БУД" акту надання послуг №16 від 31.03.2020р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 03.08.2020р. заперечив факт споживання ним електроенергії за період з січня 2020 року по березень 2020 року у обсягах, зазначених позивачем, у підписаних ТОВ "АТАЛАНТА БУД" в односторонньому порядку, актах надання послуг №2 від 31.01.2020р. - 1 336 кВт на суму 4 575,23грн., №13 від 29.02.2020р. - 1 730 кВт на суму 5 925,42грн. та №16 від 31.03.2020р. - 967 кВт на суму 3 312,07грн., визнавши при цьому факт споживання Підприємством "ПІК" електроенергії в наступних обсягах: у січні 2020 року - 700 кВт, у лютому 2020 року - 700 кВт, у березні 2020 року-300 кВт.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що визнання позову відповідачем в частині споживання останнім електроенергії у січні 2020 року - 700 кВт, у лютому 2020 року - 700 кВт, у березні 2020 року-300 кВт не суперечить закону та не порушує права чи інтереси суб`єкта господарювання, котрого представляв в судовому засіданні представник відповідача, не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

В даному аспекті суд також засвідчує, що відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із приписів вищенаведеної правової норми випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов`язаний довести наявність або відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов`язані з його особою.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, на переконання суду, позивачем не доведено наявності факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в частині відшкодування відповідачем витрат за електроенергію в розмірі 7 988,72грн., а саме 2 181,23грн. заборгованості за використану електроенергію за січень 2020 року, 3 524,42грн. заборгованості за використану електроенергію за лютий 2020 року, 2 283,07грн. заборгованості за використану електроенергію за березень 2020 року, а, відтак, позов в цій частині, на думку суду, не підлягає до задоволення. При цьому, слід зазначити, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відтак, на переконання суду, заборгованість відповідача перед позивачем за використану електроенергію становить 9 629,28грн. з розрахунку: 3 805,28грн. - згідно підписаного сторонами акту надання послуг №51 від 31.12.2019р., 2 394 грн. (з розрахунку 700*3,42 згідно акту надання послуг №2 від 31.02.2020р.), 2 401 грн. (з розрахунку 700*3,43 згідно акту надання послуг №13 від 29.02.2020р.), 1029 грн. (з розрахунку 300*3,43 згідно акту надання послуг №16 від 31.03.2020р.).

У стягненні 7 988,72грн. з розрахунку: 2 181,23грн. заборгованості за використану електроенергію за січень 2020 року, 3 524,42грн. заборгованості за використану електроенергію за лютий 2020 року, 2 283,07грн. заборгованості за використану електроенергію за березень 2020 року позивачу слід відмовити, як такої, що не підтверджена належними доказами.

При цьому, суд констатує, що наданий позивачем, підписаний ним в односторонньому порядку, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2019р. по 14.05.2020 року, згідно котрого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.05.2020р. становить 45 755,32грн., може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, тощо, лише за умови, що інформація, яка відображена в акті, підтверджена первинними документами.

Однак, суду не надано жодних первинних документів в підтвердження споживання відповідачем електроенергії в обсягах, вказаних позивачем у актах надання послуг за період з січня 2020 року по березень 2020 року.

Долучені позивачем до матеріалів справи Довідка №2307/1 від 23.07.2020р. ТОВ "АТАЛАНТА БУД" про обсяги споживання електроенергіі, відповідь Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Вих.№35 від 24.07.2020р. на адвокатський запит щодо обсягів спожитої ТОВ "АТАЛАНТА БУД" електроенергії в цілому помісячно та в розрізі обсягів споживання електроенергії суборендарями, не є первинними документами в підтвердження використаної відповідачем електроенергії, а носять лише інформативний характер, є суперечливими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач засвідчив, що товариством позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00грн., які останній просив відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/422/20.

В підтвердження надання адвокатом Юрковською Ольгою Юріївною Товариству з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/422/20 позивачем надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.05.2020р., акту виконаних робіт від 27.05.2020р. до договору про надання правової допомоги, детальний опис виконаних адвокатом робіт від 27.05.2020р., платіжне доручення №35 від 01.06.2020р. на суму 4 700,00грн. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги зг. Рах. №10 від 27.05.2020р. без ПДВ" та дублікат квитанції №0.0.1723729985.1 від 01.06.2020р. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги зг. Рах. №10 від 27.05.2020р. через Ілюшика М.С.".

Дослідивши надані позивачем докази, суд бере до уваги, що 22.05.2020р. між Адвокатом Юрковською Ольгою Юріївною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1161 від 30.08.2019р., Ордер Серія АС №1006074 від 09.07.2020р.) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно умов п. 1.1. котрого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати від імені замовника наступні юридичні дії, а саме: підготовка претензії, позовної заяви та документів, що до неї додаються про стягнення заборгованості із контрагента Підприємства "ПІК" та вчинення інших дій, пов`язаних із стягненням заборгованості в досудовому та судовому порядку.

Замовник зобов`язаний, зокрема, оплатити надані йому за даним договором юридичні послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені даним договором та компенсувати витрати понесені в силу виконання доручення (п. 2.2. договору).

Згідно Акту виконаних робіт від 27.05.2020р. до договору про надання правової допомоги з детальним описом виконаних адвокатом робіт від 27.05.2020р., підписаного сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 8 000,00грн. та включає в себе: попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин, збирання доказів, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, нарахування штрафних санкцій, підготовка претензії про оплату заборгованості, підготовка позовної заяви з додатками про стягнення заборгованості з підприємства "ПІК" до Господарського суду Волинської області.

Згідно платіжного доручення №35 від 01.06.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" здійснило оплату Юрковській О.Ю. наданих послуг в розмірі 4 700,00грн. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги зг. Рах. №10 від 27.05.2020р. без ПДВ", а також згідно квитанції №0.0.1723729985.1 від 01.06.2020р. в розмірі 3 300,00грн. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги зг. Рах. №10 від 27.05.2020р. через Ілюшика М.С.".

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення ним витрат в розмірі 8 000,00 грн. на надання адвокатом Юрковською О.Ю. послуг з професійної правничої допомоги.

Враховуючи викладене, надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки розмір понесених позивачем витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача також не був заперечений і відповідачем, як це передбачено положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

Разом з тим, суд засвідчує, що у відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні з позовом до суду було заявлено до стягнення з відповідача загалом 67 755,32 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.07.2020р.), а судом визначено суму, що підлягає задоволенню в розмірі 54 266,60 грн., тобто 80,09 % від заявленої позивачем, з огляду на положення ч.2 ст.126, ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що з Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" підлягає стягненню 6 407,36 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведена правова позиція узгоджується з численною практикою Верховного Суду, відображеною, зокрема, у постановах від 03.04.2020р. у справі №910/17626/18, від 06.04.2020р. у справі №910/4783/19.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (місто Луцьк, вулиця Кафедральна, будинок 14, код ЄДРПОУ 13347739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАЛАНТА БУД" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Івана Франка, будинок 53, код ЄДРПОУ 43057139) 54 266,60 грн. заборгованості, а також 1 683,53 грн. витрат по сплаті судового збору та 6 407,36 грн. витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги.

3. В позові в частині стягнення 13 488,72грн. заборгованості відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 10.08.2020р.

Суддя В. А. Войціховський