Рішення

від 05.08.2020 по справі 908/1556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/124/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020 Справа № 908/1556/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В. за участю секретаря судового засідання Соколова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1556/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСНАБПРОМКОНТАКТ" (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 22161643)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД №1" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 25487032)

про стягнення 4 815,88 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

19.06.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСНАБПРОМКОНТАКТ" від 18.06.2020 р. (вх. №1680/08-07/20 від 19.06.2020 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД №1" про стягнення 4 815,88 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 р. справу №908/1556/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 24.06.2020 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 13.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1556/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/124/20. Розгляд справи по суті призначено на 05.08.2020 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У судовому засіданні 05.08.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "ЗАПОРОЖСНАБПРОМКОНТАКТ" та ТОВ "МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД №1" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №03/09 від 03.09.2015 р. На виконання умов вказаного договору позивачем перераховано відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 117450,00 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.01.2020 р. у справі №908/2031/19 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за вказаним договором. Однак, станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість за договором №03/09 від 03.09.2015 р. в сумі 95250,00 грн. відповідачем не сплачено у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2478,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 2337,80 грн. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 16, 509, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

04.08.2020р. Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.. № 14841/08-08/20 від 04.08.2020р.) , в якому зазначив, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі № 908/2031/19 набрало законної сили 02.04.2020, судовий наказ видано 14.04.2020. 13.07.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області закрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 908/2031/19 від 14.04.2020 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі № 908/2031/19, що набрало законної сили 02.04.2020, виконано. Крім цього позивач розраховує втрати від інфляції за період березень 2018 - травень 2020. При цьому рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 по справі № 908/2031/19, що набрало законної сили 02.04.2020, стягнуто втрати від інфляції у розмірі 10571,05 грн. за період з березня 2018 по червень 2019. Таким чином позивач по справі № 908/1556/20 намагається повторно стягнути кошти, які вже стягнуто за рішенням суду по справі № 908/2031/19. З тих самих підстав є необґрунтованим та не підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних. Також відповідач заперечив проти покладення на нього судових витрат, в тому числі, витрати на правову допомогу. У розрахунку витрат на правову допомогу: складання позовної заяви оцінено у 1000 грн., збирання доказів (без детального зазначення яких саме доказів) 500 грн., представництво в суді (справа розглядається у письмовому провадженні без участі сторін) у 1 000 грн. за одне судове засідання, складання інших процесуальних документів (без зазначення яких саме документів) у 1000 грн. за один судовий документ. Разом з тим, позивач не надає жодних доказів фактично понесених витрат на правову допомогу. Відтак, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу є абсолютно не обґрунтованим.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт", далі Сторона 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1", далі Сторона 2, був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 03/09, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. - 1.5. Договору на умовах, визначених у даному договорі Сторона 1 надає поворотну фінансову допомогу Стороні 2 в орієнтовному загальному розмірі до 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.), а Сторона 2 зобов`язується повернути суму допомоги в строк, визначений у даному договорі. Поворотна фінансова допомога надається у безпроцентному порядку. Крайній строк повернення суми допомоги - 03 березня 2018 року. Сума конкретної допомоги буде визначатися виходячи з господарських потреб Сторони 2. Сторона 2 використовує поворотну фінансову допомогу на господарські потреби підприємства.

Згідно із п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору Сторона 1 зобов`язана перераховувати Стороні 2 суму поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Сторони 2 впродовж строку дії даного Договору до досягнення суми заборгованості Сторони 2 перед Стороною1 - 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.).

Умовами п.п. 2.3.1. п. 2.3. Договору передбачено, що Сторона 2 зобов`язана повернути суму допомоги в строк до 03 березня 2018 року.

Згідно із п. 4.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 03 березня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу фінансову допомогу в загальній сумі 117450,00 грн., (платіжні доручення: № 309 від 03.09.2015 на суму 43000,00 грн.; № 988 від 26.10.2015 на суму 20000,00 грн.; № 989 від 02.11.2015 на суму 8000,00 грн.; № 1000 від 24.11.2015 на суму 16000,00 грн.; № 1007 від 14.12.2015 на суму 3200,00 грн.; № 1019 від 21.01.2016 на суму 7150,00 грн.; № 1024 від 01.02.2016 на суму 20100,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.01.2020 у справі №908/2031/19 з відповідача було стягнено на користь ТОВ Запорожснабпромконтакт заборгованість в сумі 95250,00 грн., пеню в сумі 16560,00 грн. , три відсотка річних в сумі 4063,13 грн., інфляційні витрати в сумі 10571,05 грн., штраф в сумі 19050,00 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 2182,42 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позивач вказує, що станом на день звернення до суду з даним позовом ТОВ Механічний завод № 1 заборгованість за договором № 03/09 від 03 вересня 2016 року у розмірі 95250 грн. 00 коп. не сплачено, що відповідно до ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат до моменту виконання рішення суду у повному обсязі.

Згідно наданого позивачем розрахунку ним нараховано до стягнення з відповідача: інфляційні нарахування на суму боргу за період з 06.03.2018р. по 31.05.2020р. у сумі 12908,85 грн., 3% річних за період з 06.03.2018р. по 18.06.2020р. у сумі 6541,21 грн.

Остаточна сума до стягнення визначена позивачем за вирахуванням з вказаних сум стягнутих відповідних коштів за рішенням у справі № 908/2031/19: інфляційні збитки: 12908,85 грн. - 10571,05 грн. = 2337,80 грн. ; 3% річних: 6541,21 грн. - 4063,13 грн. = 2478,08 грн ., а всього в розмірі 4815,88 грн ., які і є предметом цього позову.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1364/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Дійсно, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.01.2020 у справі №908/2031/19 позовні вимоги ТОВ "Запорожснабпромконтакт" до ТОВ "Механічний завод № 1" задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ "Механічний завод № 1" на користь ТОВ "Запорожснабпромконтакт" за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 заборгованість в сумі 95250 (дев`яносто п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 16560 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 45 коп., три відсотка річних в сумі 4063 (чотири тисячі шістдесят три) грн. 13 коп., інфляційні витрати в сумі 10571 (десять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 05 коп., штраф в сумі 19050 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 42 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Запорожснабпромконтакт" до ТОВ "Механічний завод № 1" про стягнення інфляційних витрат в сумі 4745,15 грн. відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2020.

На виконання рішення, яке набрало законної сили 02.04.2020. господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове стягнення від 14.04.2020р. № 908/2031/19.

Також рішенням господарського суду Запорізької області від 05.02.2020р. у справі № 908/2726/19 за позовом ТОВ "Механічний завод № 1" до ТОВ "Запорожснабпромконтакт" про визнання недійсним з моменту укладання договору поворотної фінансової допомоги від 03.09.2015 № 03/09. у задоволенні позову відмовлено. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало чинності.

Як вбачається з доданих до позову доказів, 13.07.2020р. за № 2544 приватним виконавцем виконавчого округу Шавлуковою З.А. направлено для виконання та відома постанову від 13.07.2020р. винесену при виконанні наказу № 908/2031/19 від 14.04.2020р.

Постановою від 13.07.2020р. приватного виконавця Шавлукової З.А. закінчено виконавче провадження ВП № 61866778 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 14.04.2020р. № 908/2031/19.про примусове стягнення з ТОВ "Механічний завод № 1" на користь ТОВ "Запорожснабпромконтакт" 153677,05 грн. зв`язку із стягненням та перерахуванням на належні розрахункові рахунки в повному обсязі суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця і витрат виконавчого провадження. Виконавче провадження закінчено, знято арешти з грошових коштів на рахунках боржника, а також з його майна.

Вказане свідчить про повне виконання Відповідачем станом на 13.07.2020р. рішення у справі № 908//2031/19.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наведеного вище, в силу ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, за відсутності з боку Відповідача доказів зворотного, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/2031/19 обставини щодо укладання, отримання коштів та порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015, а саме не повернення останнім в повному обсязі поворотної фінансової допомоги в сумі 95250,00 грн. не потребують доведення у цій справі № 908/1556/20.

Також з п. 4.1 Договору фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 вбачається, що він діє до 03.03.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних та заперечення щодо нього відповідача, судом встановлено наступне.

Рішенням у справі № 908/2031/19 інфляційні витрати стягнуті судом за період з березня 2018 по червень 2019 (від боргу в сумі 95250,00 грн.) на загальну суму 10571,05 грн., а також 3% річних за період з 06.03.2018 по 06.08.2019 в сумі 4063,13 грн.

Разом з тим, як вказувалося вище, згідно наданого позивачем розрахунку у справі № 908/1556/20 ним нараховано до стягнення з відповідача: інфляційні нарахування на суму боргу за період з 06.03.2018р. по 31.05.2020р. у сумі 12908,85 грн., 3% річних за період з 06.03.2018р. по 18.06.2020р. у сумі 6541,21 грн.

Остаточна сума до стягнення визначена позивачем за вирахуванням з вказаних сум стягнутих відповідних коштів за рішенням у справі № 908/2031/19: інфляційні збитки - 2337,80 грн.; 3% річних -2478,08 грн., а всього в розмірі 4815,88 грн.

Тобто, фактично позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки за період з липня 2019р. по 31.05.2020р. у розмірі 2337,80 грн. ; 3% річних за період з 07.08.2019р. по 18.06.2020р. у розмірі 2478,08 грн .

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою правової системи "Законодавство" суд встановив, що з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача:

- інфляційні збитки за період з липня 2019р. по 31.05.2020р. у розмірі 2104,26 грн. з відмовою у стягненні 233,54 грн.;

- 3% річних за період з 07.08.2019р. по 18.06.2020р. у розмірі 2481,72 грн., проте оскільки позивачем заявлено до стягнення меншу суму 2478,08 грн ., то в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати повністю чи частково вказаних сум на користь Позивача.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Також суд враховує, що позивач у в мотивувальній частині позову вказав орієнтовний розрахунок сум судового збору, включивши до нього судовий збір у сумі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн., а всього на суму 5602 грн., та просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав лише ордер № 1017451 на надання правничої допомоги ТОВ "Запорожснабпромконтакт" на підставі договору про надання правової допомоги № 3107/19 від 31.07.2019р. (який до позову не додано), виданий адвокатським об`єднанням "Діалог" на імя адвоката Загорського Дениса Дмитровича.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Жодних інших доказів, які б підтверджували факт надання послуг (рахунки, акти виконаних робіт, тощо), вказаних у позовній заяві, їх вартість, докази понесення Позивачем фактичних витрат за надані послуги, Позивачем суду не надано, а тому його вимоги щодо покладення на Відповідача вартості витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3500 грн. задоволенню не підлягають.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні збитки за період з липня 2019р. по 31.05.2020р. у розмірі 2104,26 грн. з відмовою у стягненні 233,54 грн.; 3% річних за період з 07.08.2019р. по 18.06.2020р. у 2478,08 грн .

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6-А, ідентифікаційний код 25487032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, ідентифікаційний код 22161643) інфляційні збитки за період з липня 2019р. по 31.05.2020р. у розмірі 2104 (дві тисячі сто чотири) грн. 26 коп.; 3% річних за період з 07.08.2019р. по 18.06.2020р. у розмірі 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн.. 08 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 07 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.08.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.