Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/3936/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/3936/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІД-С" (вул. Ольжича, 29, м. Київ, 02000)

про стягнення 71 750,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІД-С" про стягнення 71 750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару за договором № 372/446 від 15.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 № 910/3936/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.04.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3936/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/3936/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверта, надісланого на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/3936/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІД-С", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ольжича, 29, м. Київ, 02000, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти "неправильно зазначена (відсутня адреса)".

Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою суду, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМІД-С" (постачальник) укладено договір поставки № 372/446 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2017 р. поставити покупцеві товар, який зазначено у Специфікації № 1, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.3 договору, предметом поставки є фарби та лаки, згідно коду ДК 021:2015-44820000-4, (надалі Товар ), загальна кількість, асортимент, номенклатура зазначені в Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору.

Ціна цього Договору становить 110 256,00 грн, у тому числі ПДВ 18 376,00 грн. Ціна Договору визначається Специфікацією №1, яка є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 3.1 договору)

Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору, покупець здійснює оплату Товару в розмірі 100% від суми Договору. Для здійснення вищевказаних розрахунків Постачальник своєчасно направляє Покупцеві рахунок. Постачальник надає покупцю при поставці документи: а) видаткова накладна, б) паспорт якості до товару, в) товарно-транспортна накладна.

За приписами пунктів 5.1, 5.2 договору Постачальник здійснює поставку Товару впродовж 7 календарних днів з дати відправлення письмового замовлення Покупцем. Місце поставки (передачі) Товару: Товар повинен бути поставлений на умовах СРТ, відповідно до Інкотермс 2010, автотранспортом Постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017. (п. 10.1 договору)

У Специфікації № 1 до договору сторони визначили перелік товару та встановили його загальну вартість у розмірі 110 256,00 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку № 230 від 20.06.2017 на суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 78737 від 30.08.2017.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено товар, попередньо оплачений позивачем за договором та не повернуто здійснену за нього оплату у розмірі 50 000,00 грн, яку й просить стягнути з відповідача за даним позовом. Крім того, за прострочення поставки позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 18 250,00 грн та штраф у розмірі 3 500,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку № 230 від 20.06.2017 на суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 78737 від 30.08.2017.

У листі № 2609/04 від 26.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІД-С" повідомило позивача про відсутність можливості поставки товару в неповному обсязі та по ціні, вказаній в договорі постачання.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" № 15-09-726 від 04.12.2018, останній просив у відповідача здійснити поставку або повернути суму передоплати. (реєстр відправлених листів, чек та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

30.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати на суму 50 000,00 грн. (реєстр відправлених листів, чек та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Однак, вказані вимоги позивача залишились без відповіді та виконання.

За ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

За наведених вище обставин суд встановив, що відповідач не здійснив повернення суми попередньої оплати, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з тим, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 250,00 грн за період прострочення поставки з 07.09.2017 по 06.09.2018 та штраф у розмірі 3 500,00 грн за період прострочення поставки з 07.09.2017 по 07.10.2017 на підставі п. 7.2 договору.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим Договором або затримку заміни неякісного Товару чи усунення недоліків Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, за умовами договору сторони погодили здійснення попередньої оплати товару в розмірі 100% від суми договору.

Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач як покупець виконав свої зобов`язання за договором частково, сплативши відповідачу 50 000,00 грн, в той час як сума договору (вартість товару) становить 110 256,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами статті 538 Цивільного кодексу України: виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання; при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту; сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону; у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі; якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Здійснивши системний аналіз зазначених норм, суд констатує, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення продавцем на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі № 903/333/17.

Згідно зі статтями 610, 611, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що настанню строку виконання зобов`язання відповідача щодо поставки товару кореспондує обов`язок здійснення 100% попередньої оплати такої поставки позивачем, а, як встановлено судом, оплата поставки за згаданою специфікацією у 100% розмірі здійснена не була (позивачем перераховано лише 50 000,00 грн), суд дійшов висновку щодо відсутності порушення зобов`язання відповідачем, оскільки строк виконання такого зобов`язання не настав.

Отже, покладення на відповідача відповідальності, встановленої договором, за затримку поставки товару, у цьому випадку є безпідставним та несправедливим.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача про повернення належних йому коштів попередньої оплати, однак, відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМІД-С" (вул. Ольжича, 29, м. Київ, 02000, ідентифікаційний код 36356582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 38983006) суму попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 464,81 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко