Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/7050/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/7050/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новогородецький Кар`єр" (с. Новогородецьке, Коростишівський р-н, Житомирська обл., 12523)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтон Стоун" (вул. Кирилівська, б. 82, оф. 256, м. Київ, 04080)

про стягнення 103 575,78 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новогородецький Кар`єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтон Стоун" про стягнення 103 575,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 27/02-5 від 27.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7050/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/7050/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу та поштовим конвертом, надісланим на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтон Стоун", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Кирилівська, б. 82, оф. 256, м. Київ, 04080, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новогородецький Кар`єр" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Лайтон Стоун" (покупець) укладено договір поставки №27/02-5 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якогов порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти граніт різних марок, сортів та фракцій (щебінь, граніт, щебенево-піщані суміші, відсів, пісок з відсівів дроблення, бутовий камінь (далі за текстом цього договору - Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Асортимент, найменування (номенклатура), ціна за одиницю Товару зазначаються у Специфікаціях, які після їх підписання стають Додатками та невід`ємними частинами цього Договору. (п. 1.2 договору)

За приписами п. 3.1 договору, поставка Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до залізничної станції вказаної у Специфікації) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (2010).

У Специфікації до цього Договору Сторони можуть узгодити інші умови поставки Товару, ніж зазначені в абзаці 1 пункту 3.1 цього Договору.

Згідно з п. 3.9 договору, датою поставки (передачі) партії Товару Постачальником у власність Покупця, є дата передачі Постачальником Товару перевізнику (залізниці), зазначена у відповідній залізничній накладній на цю партію Товару.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору, приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах цього Договору. Не узгоджені цим Договором питання приймання Товару по кількості та якості регулюються нормами чинного законодавства України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 29.12.1973 р. № 81, від 14.11.1974 р. № 98 та від 23.07.1975 р. № 115) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 зі змінами внесеними постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 29.12.1973 р. № 81, від 14.11.1974 р. № 98 та від 23.07.1975 р. № 115) в частині, що не суперечить умовам цього Договору.

На кожну партію Товару, що постачається, Постачальник повинен надати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок ( у разі попередньої оплати Товару) або рахунок-фактуру (у разі оплати Товару після його передачі); видаткову накладну; залізничну накладну.

У випадку наявності претензій по кількості та/або якості Товару останній не підлягає використанню до взаємного врегулювання питань. Обов`язковим є виклик представника Постачальника.

Право власності на Товар та ризики випадкового знищення або пошкодження Товару виникають у Покупця в момент поставки (передачі) Товару Покупцю, визначений у п. 3.9 цього Договору.

Як вказано у п. 5.1 договору, конкретні ціни за одиницю виміру Товару, що визначені у Специфікаціях до цього Договору, встановлені Сторонами виключно для цього Договору і не поширюються на інші Договори, що укладені будуть укладені між Сторонами.

За приписами пунктів 6.1-6.6 договору, розрахунки за Товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець оплачує кожну партію Товару на умовах повної попередньої оплати.

Поставка здійснюється тільки після зарахування грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок Постачальника.

Якщо Постачальник передав Товар без здійснення Покупцем попередньої оплати, то Покупець зобов`язаний оплатити Товар у день отримання Товару, а якщо Товар був поставлений після 16 годин, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання Товару.

Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

За приписами пунктів 7.3-7.4 договору, у випадку невиконання Покупцем п. 6.3. цього Договору Постачальник має право не поставляти Товар до моменту повної його оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника).

Якщо Постачальник передав Товар Покупцеві без попередньої оплати вартості цього Товару, то у разі порушення Покупцем строків оплати цього Товару, встановлених п.6.4 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення) без обмежень строків нарахування цієї пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

У разі порушення (прострочення) Покупцем строку оплати поставленого Товару більше ніж на один календарний місяць, Покупець, окрім сплати пені, передбаченої п. 7.3 цього Договору, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості Товару, строк оплати якого був порушений (прострочений) більше ніж на один календарний місяць. Сплата цього штрафу не звільняє Покупця від виконання зобов`язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору. (п. 9.1 договору)

В межах вказаного договору сторонами підписано Специфікацію № 1 від 28.02.2019, № 2 від 04.03.2019, № 3 від 14.03.2019, № 4 від 22.03.2019, № 5 від 29.03.2019, № 6 від 09.04.2019, № 7 від 12.04.2019, № 8 від 26.04.2019.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар (щебінь 5-10, відсів 0-5), що підтверджується видатковими накладними № 00000127 від 28.02.2019 на суму 144 699,00 грн, № 00000177 від 04.03.2019 на суму 63 942,78 грн, № 00000292 від 14.03.2019 на суму 63 142,80 грн, № 00000495 від 22.03.2019, № 00000564 від 26.03.20219 на суму 63 482,76 грн, № 00000673 від 29.03.2019 на суму 109 305,00 грн, № 00000910 від 09.04.2019 на суму 19 110,00 грн, № 00001041 від 14.04.2019 на суму 66 654,00 грн, № 00001404 від 27.04.2019 на суму 45 922,80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам договору відповідач не здійснив оплату переданого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 76 768,14 грн. Окрім того, ураховуючи прострочення оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 154,44 грн, інфляційні в розмірі 1 305,82 грн та 3% річних у розмірі 2 347,38 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, навиконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар (щебінь 5-10, відсів 0-5) загальною вартістю 640 201,92 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00000127 від 28.02.2019 на суму 144 699,00 грн, № 00000177 від 04.03.2019 на суму 63 942,78 грн, № 00000292 від 14.03.2019 на суму 63 142,80 грн, № 00000495 від 22.03.2019, № 00000564 від 26.03.20219 на суму 63 482,76 грн, № 00000673 від 29.03.2019 на суму 109 305,00 грн, № 00000910 від 09.04.2019 на суму 19 110,00 грн, № 00001041 від 14.04.2019 на суму 66 654,00 грн, № 00001404 від 27.04.2019 на суму 45 922,80 грн, які оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.

Однак, за поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 563 433,78 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 86 від 01.03.2019, № № 89 від 05.03.2019, № 92 від 13.03.2019, № 98 від 22.03.2019, № 104 від 27.03.2019, № 107 від 08.04.2019, № 121 від 16.04.2019.

Належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати відповідачем решти поставленого товару на суму 76 768,14 грн до матеріалів справи не подано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 76 768,14 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 76 768,14 грн підлягають задоволенню.

Поряд з сумою осиного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 347,38 грн та інфляційні у розмірі 1 305,82 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за загальний період прострочки з 16.04.2019 по 30.04.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 2 345,30 грн у зв`язку неправильним розрахунком позивача.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних за загальний період з квітня 2019 року по березень 2020 року, суд встановив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, адже в період прострочення позивачем включено місяць квітень 2019 року. Оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, то у цьому випадку правильним періодом прострочення буде період з 01.05.2019 по 31.03.2020, за який інфляційне збільшення заборгованості становить 992,91 грн. У зв`язку з цим, позовні вимоги про стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню на суму 992,91 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 23 154,44 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань")

За приписами пунктів 7.3-7.4 договору, у випадку невиконання Покупцем п. 6.3. цього Договору Постачальник має право не поставляти Товар до моменту повної його оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника).

Якщо Постачальник передав Товар Покупцеві без попередньої оплати вартості цього Товару, то у разі порушення Покупцем строків оплати цього Товару, встановлених п.6.4 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення) без обмежень строків нарахування цієї пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов`язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочки з 16.04.2019 по 30.04.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 22 891,82 грн у зв`язку неправильним розрахунком позивача.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтон Стоун" (вул. Кирилівська, б. 82, оф. 256, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 42302880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новогородецький Кар`єр" (с. Новогородецьке, Коростишівський р-н, Житомирська обл., 12523, ідентифікаційний код 32694400) борг у розмірі 76 768,14 грн, 3% річних у розмірі 2 345,30 грн, інфляційні у розмірі 992,91 грн, пеню у розмірі 22 891,82 грн та судовий збір у розмірі 2 090,28 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко