Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/4121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/4121/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вул. Раскової, буд. 23; ідентифікаційний код 33298371)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 725; ідентифікаційний код 33500148)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Інтернешнл Компані" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 707; ідентифікаційний код 41481895)

про стягнення 95 639, 62 грн,

без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Інтернешнл Компані", в якому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 95 639, 62 грн, яка складається 71 721, 84 грн - основного боргу, пені - 4 661, 28 грн, штрафу - 17 930, 40 грн, збитків від інфляції - 1 326, 10 грн яка виникла внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору оренди № КС/19-0117 від 01.12.2018, виконання якого забезпечене договором поруки № 25/11/19 від 25.11.2019, який було укладено між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра Інтернешнл Компані".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

25.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи поштових повідомлень № 0105471311886 та № 0105471311878, ухвала суду від 24.03.2020 була отримана уповноваженими представниками відповідачів-1, 2 - 16.04.2020, однак станом на дату ухвалення рішення суду відповідачамми відзиву на позовну заяву до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачами не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Так, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/4121/20 та те, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2018 між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № КС/19-0117 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно склад, загальна площа та цільове призначення, якого визначаються сторонами в акті приймання-передачі майна (додаток № 1 до цього договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, яка належить орендодавцю на підставі постанови КМУ від 13.07.2004 № 897.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2 до цього договору) та складається із плати за користування майном (орендна плата) та відшкодування витрат орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) об`єкту, пропорційно площі майна, переданого в оренду.

За умовами п.1.4. договору плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно.

Згідно п. 3.3. договору орендар протягом п`яти календарних днів від дати укладення цього договору сплачує орендний платіж за перший місяць оренди згідно наданого орендодавцем рахунку-фактури, який включає плату за фактичну кількість днів оренди першого місяця із розрахунку розміру щомісячного орендного платежу.

У подальшому орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури не звільняє його від зобов`язання вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, визначені цим договором.

Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендні платежі (п. 4.2. договору).

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір діє до 30.11.2019 включно.

Відповідно до додатку 2 до договору, розміром суми щомісячного платежу за оренду нерухомого майна, що належить Державному публічному акціонерному товариству "Будівельна компанія "Укрбуд", загальна сума з ПДВ щомісячного орендного платежу становить 5 976, 82 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що всупереч зазначеним вище положенням договору, відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті орендних платежів, чим спричинив виникнення заборгованості за оренду майна в сумі 71 721, 84 грн. Також на суму основного боргу позивачем було здійснено нарахування пені в розмірі 4 661, 28 грн, штрафу в розмірі 17 930, 40 грн та інфляційних збитків в розмірі 1 326, 10 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу-1 згідно акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01 грудня 2018 року, нежитлове приміщення № 709, що розташоване на 7 поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової (Є. Сверстюка), 23, на період з 01 грудня 2018 року по З0 листопада 2019 року включно.

Суд вказує, що даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками, що також підтверджує факт приймання-передачі майна за договором.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2 до цього договору) та складається із плати за користування майном (орендна плата) та відшкодування витрат орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) об`єкту, пропорційно площі майна, переданого в оренду.

Так, додатком 2 до договору, сторони визначили, що розміром суми щомісячного платежу за оренду нерухомого майна, що належить Державному публічному акціонерному товариству "Будівельна компанія "Укрбуд", загальна сума з ПДВ щомісячного орендного платежу становить 5 976, 82 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату оренди: № СК/19-0117/12 від 01.12.2018 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/01 від 01.01.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/02 від 01.-2.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/03 від 01.01.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/04 від 01.04.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/05 від 01.05.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/06 від 01.06.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/07 від 01.07.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/08 від 01.08.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/09 від 01.09.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/10 від 01.10.2019 на суму 5 976, 82 грн, № СК/19-0117/11 від 01.11.2019 на суму 5 976, 82 грн. Загальна сума за даними рахунками становить 71 721, 84 грн.

Згідно п. 3.3. договору орендар протягом п`яти календарних днів від дати укладення цього договору сплачує орендний платіж за перший місяць оренди згідно наданого орендодавцем рахунку-фактури, який включає плату за фактичну кількість днів оренди першого місяця із розрахунку розміру щомісячного орендного платежу.

У подальшому орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури не звільняє його від зобов`язання вчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, визначені цим договором

Водночас, суд вказує, що доказів щоб свідчили про виконання відповідачем-1 зобов`язань обумовлених умовами договору щодо оплати виставлених позивачем рахунків-фактури в матеріалах справи не міститься.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором оренди нерухомого майна № КС/19-0117 від 01.12.2018 належним чином, передав у строкове платне користування нежитлове приміщення № 709, що розташоване на 7 поверсі в адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової (Є. Сверстюка), 23, на період з 01 грудня 2018 року по З0 листопада 2019 року включно, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами актом приймання-передачі майна, проте, відповідач-1 в порушення зобов`язань передбачених договором оренди плату орендарю орендної плати не здійснив, у зв`язку з чим в останнього й утворилася заборгованість в розмірі 71 721, 84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра Інтернешнл Компані" (далі - поручитель), Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" (далі - боржник) був укладений договір поруки № 25/11/19 у порядку та на умовах якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов`язків по сплаті заборгованості по орендних платежах за договором, зокрема, № СК/19-0117 від 01.12.2018 нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд", що був укладений між кредитором та боржником.

Відповідно п. 1.3. договору за порушення боржником умов основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Строк (термін) сплати боржником заборгованості по орендних платежах за основним договором - 31.12.2019 (п. 1.4. договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем-1 та 2 не надано суду жодних доказів належного виконання своїх зобов`язання та не спростовано заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачами було порушено умови договору оренди нерухомого майна № КС/19-0117 від 01.12.2018 та договору поруки № 25/11/19 від 25.11.2019, а також та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості з орендної плати в розмірі 71 721, 84 грн підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів пені в розмірі 4 661, 28 грн, штрафу в розмірі 17 930, 40 грн та інфляційних збитків в розмірі 1 326, 10 грн., то суд вказує наступне.

Пунктом 9.2. договору оренди сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі за виконання зобов`язань по основному договору, що і боржник, включаючи сплату суми основного боргу за орендними платежами, а також сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо.

Так, за умовами пп. 2.2.1. п. 2.2. договору поруки сторонами визначено, що на момент укладення цього договору сума основного боргу боржника перед кредитором за договором оренди нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" № КС/19-0117 від 01.12.2018 становить 71 721, 84 грн за період з грудня 2018 по листопад 2019 року.

Згідно пп. 2.2.2. п. 2.2. договору поруки сума штрафу, пені та інфляційних донарахувань (збитків від інфляції) визначається кредитором самостійно, виходячи із положень законодавства України, умов договору оренди № КС/19-0117 від 01.12.2018 нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" та фактичної суми основного боргу по сплаті орендних платежів на момент пред`явлення вимоги.

За умовами п. 3.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежне виконання) боржником свого обов`язку щодо суми заборгованості за договором оренди № КС/19-0117 від 01.12.2018 кредитор може пред`являти вимогу до поручителя, який несе солідарну з боржником відповідальність за основним договором.

Як про це вказує позивач, з метою досудового врегулювання спору ним було пред`явлено відповідачам вимогу від 21.01.2020 № 07/01-54 про сплату заборгованості до 31.01.2020. Відповіді на дану вимогу відповідачі не надали і погашення заборгованості за договором оренди № КС/19-0117 від 01.12.2018 нерухомого майна не здійснили.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та штрафу за визначені позивачем в наданому розрахунку періоди та встановлено, що останні виконані арифметично вірно та у відповідності до умов договору. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені в розмірі 4 661, 28 грн, штрафу в розмірі 17 930, 40 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Водночас, в порушення викладеного вище нарахування інфляційних втрат позивачем було здійснено не за повні місяці.

Відтак, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат саме за повні місяці, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача є 1 021, 51 грн, отже, вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-промислова компанія" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 725; ідентифікаційний код 33500148) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра Інтернешнл Компані" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 707; ідентифікаційний код 41481895) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вул. Раскової, буд. 23; ідентифікаційний код 33298371) суму основного боргу в розмірі 71 721 (сімдесят одну тисячу сімсот двадцять одну) грн 84 коп. пеню в розмірі 4 661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одну) грн 28 коп., штраф в розмірі 17 930 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 095 (дві тисячі дев`яносто п`ять) грн 30 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.08.2020

Суддя Д.О. Баранов