Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/2127/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/2127/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК"

про стягнення 2 881 970,18 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Тележинський М.М. на підставі ордеру серії КС № 573569 від 12.02.2020

від відповідача: Ручка О.А. на підставі ордеру серії АА №1023098 від 16.03.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "СОКАР УКРАЇНА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (відповідач) про стягнення 2881970,18 грн на підставі Договору поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 (далі - Договір), з яких: основний борг - 2131007,55 грн, інфляційні нарахування - 53508,21 грн, 3% річних - 57963,60 грн, пеня - 639490,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "СОКАР УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 16.03.2020 о 16:30 год.

03.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

13.03.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання, призначене на 16.03.2020, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 16.03.2020 не з`явився.

Суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, подане 13.03.2020 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 № 910/2127/20 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 27.04.2020 о 10:20 год.

18.03.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 № 910/2127/20 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" залишено без руху, встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк.

26.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення.

26.03.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

24.04.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання, призначене на 27.04.2020 о 10:20 год., не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 (зі змінами), з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 №9/рс-186/20, про що повідомлено учасників справи на офіційному сайті Господарського суду міста Києва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами внесеними постановою КМУ від 04.05.2020), прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), та етапів послаблення протиепідемічних заходів" прийнято рішення про ослаблення карантину, а саме: з 22 травня, зокрема, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня перевезення пасажирів метрополітенами.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та призначення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 постановлено призначити підготовче засідання на 25.06.2020 о 14:40 год.

24.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на обмеження пов`язані зі встановленим карантином.

У підготовче засідання, призначене на 25.06.2020, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 25.06.2020 суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.06.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2020 о 11:40 год.

У судове засідання, призначене на 13.07.2020, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні 13.07.2020 суд оголосив перерву до 06.08.2020 о 16:40 год.

16.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання. Зазначеним клопотанням позивач змінив дати нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені та у зв`язку зі зміною ціни позову просив повернути йому сплачений надмірно судовий збір у сумі 6,80 грн.

30.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

30.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про перехід до стадії підготовчого судового засідання.

30.07.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 постановлено вважати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" неподаною та повернути заявникові.

У судове засідання, призначене на 06.08.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.2020 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, доказу направлення клопотання від 16.07.2020 відповідачу. Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

У судовому засіданні 06.08.2020 суд розглянув та відхилив клопотання позивача від 16.07.2020, з огляду на те, що зазначене клопотання за свої змістом є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, тоді як останнє має бути подане до закінчення підготовчого засідання (п. 2 ч.1 ст. 46 ГПК).

У судовому засіданні 06.08.2020 представник відповідача підтримав клопотання про перехід до стадії підготовчого судового засідання та клопотання про витребування доказів та проведення експертизи, подані 30.07.2020 через відділ діловодства суду.

У судовому засіданні 06.08.2020 судом розглянуті та відхилені як безпідставні клопотання відповідача про перехід до стадії підготовчого судового засідання та про витребування доказів та проведення експертизи, подані 30.07.2020 через відділ діловодства суду.

У судовому засіданні 06.08.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 06.08.2020 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 06.08.2020 представники сторін з дозволу суду ставили питання один одному.

У судовому засіданні 06.08.2020 судом розпочато з`ясовування обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні 06.08.2020 судом оголошено перерву до 07.08.2020 о 11:30 год.

У судове засідання, призначене на 07.08.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2020 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме оригіналу Договору поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 та оригіналів спірних актів приймання-передачі товару. Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2020 подав клопотання про витребування доказів та проведення експертизи. Відповідно до поданого клопотання відповідач просив суд призначити у справі № 910/2127/20 комплексну (почеркознавчу та технічну) судову експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та поставити експерту питання, вказані у прохальній частині поданого клопотання.

У судовому засіданні 07.08.2020 судом досліджено оригінали спірних актів приймання-передачі товару.

У судовому засіданні 07.08.2020 судом розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання відповідача про проведення експертизи. Судом враховано, що подане відповідачем клопотання фактично обґрунтоване необхідністю з`ясування обставин підписання спірних актів приймання-передачі товару особисто директором відповідача чи виконання такого підпису за допомогою факсиміле. Відповідач вважає, що якщо за результатами експертизи виявиться, що на актах приймання-передачі наявні підпис іншої особи або факсиміле, то правові підстави для стягнення коштів з відповідача будуть відсутні. Проте, як встановлено судом, відзив на позовну заяву не містить жодних заперечень відповідача стосовно спірних актів приймання-передачі товару, в тому числі і з підстав їх не підписання відповідачем (з огляду на ймовірність проставлення факсиміле). Відтак, відповідно до приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України відповідач позбавляється права заперечувати проти вказаних обставин під час розгляду справи по суті, враховуючи при цьому, що незгода відповідача з такими обставинами не вбачається з наданих разом із відзивом доказів, а також, відповідачем не доведено суду, що він не заперечив проти таких обставин з підстав, що не залежали від нього. В свою чергу, обставини, проти яких відповідач не заперечував, не можуть бути предметом призначеної судом експертизи.

У судовому засіданні 07.08.2020 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.08.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.02.2019 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "СОКАР УКРАЇНА" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 1704-2019.

За умовами п.1.1. Договору постачальник передає у власність покупця нафтопродукти, а покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у Додаткових угодах, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах цього договору.

До Додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та /або акт прийму-передачі товару, підписані сторонами.

Аналіз умов Договору поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 свідчить про те, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п. 4.1 Договору поставка товару в межах даного Договору може здійснюватись в порядку і в терміни, передбачені Додатковою угодою до Договору.

Умови поставок товару за Договором узгоджуються сторонами у відповідних Додаткових угодах (п.4.1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору за результатами поставки товару сторони підписують Акт прийому-передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 381 007,55 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору без зауважень актами приймання-передачі товару, а саме: актом приймання-передачі № 2415 від 17.04.2019 на суму 625 404,50 грн; актом приймання-передачі № 2245 від 10.04.2019 на суму 779 152,50 грн; актом приймання-передачі № ОБ-ТД0014991 від 11.03.2019 на суму 293 935,55 грн; актом приймання-передачі № ОБ-ТД001345 від 04.03.2019 на суму 287 047,80 грн; актом приймання-передачі № ОБ-ТД001225 від 27.02.2019 на суму 395 467,20 грн (далі разом - спірні акти приймання-передачі товару).

Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача заборгованість за поставлений товар на підставі Договору № 1704-2019 від 26.02.2019 у загальній сумі 250 000,00 грн, на підтвердження чого позивач надав Довідку по його рахункам № 16/2-10/327 від 24.01.2020 за період з 26.02.2019 по 24.01.2020, а також лист відповідача вих. № 01/04 від 01.04.2019 про врахування оплат у сумі 50 000,00 грн та у сумі 200 000,00 грн від 15.03.2019 та 18.03.2019 як оплату за Договором № 1704-2019 від 26.02.2019.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений ним товар в іншій сумі - 2 131 007,55 грн, відповідачем сплачена не була.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивач порушив умови п 6.4 Договору, не виставив відповідачу рахунок на оплату, у зв`язку з чим відповідач такий товар не оплатив. Відповідач вважає, що термін виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару слід вважати з моменту пред`явлення позивачем вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, а оскільки позивачем такої вимоги не пред`явлено строк оплати товару, на думку відповідача, не настав.

За умовами п. 6.1 Договору оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у Додатковій угоді до Договору.

Покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачене сторонами у Додатковій угоді до Договору (п.6.3 Договору).

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку (п.6.4 Договору).

Ознайомившись з актами приймання-передачі товару на підставі яких було поставлено товар, судом встановлено, що такі акти не визначають іншого порядку оплати, ніж передбачено п. 6.1, 6.3 Договору.

Заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач зазначає, що рахунки на оплату товару були направлені на адресу відповідача засобами електронного зв`язку, на підтвердження чого позивач надав роздруківки електронних листів позивача, адресованих відповідачу про направлення відповідних рахунків.

Так, позивачем надано копії рахунків на оплату: № 41017 від 4 березня 2019 на суму 287 118,00 грн; № 40875 від 27.02.2019 на суму 395 560,00 грн; № 42632 від 17.04.2019 на суму 625 4040,50 грн; № 42311 від 10.04.2019 на суму 779 152,50 грн.

Зі змісту Договору № 1704-2019 від 26.02.2019 судом встановлено, що особливого порядку виставлення рахунків, зокрема, строків їх виставлення та порядку направлення, умовами Договору не визначено.

Разом з тим, зі змісту наданих позивачем роздруківок електронних листів можливо встановити дату направлення рахунків на оплату товару згідно спірних актів приймання-передачі товару.

Так, рахунок на оплату № 41017 від 4 березня 2019 направлений 05.03.2020, № 40875 від 27.02.2019 направлений 28.02.2020, № 42632 від 17.04.2019 направлений 17.04.2020, № 42311 від 10.04.2019 направлений 11.04.2019.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування факту направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату товару згідно спірних актів приймання-передачі товару, відповідач суду не зазначив та до матеріалів справи не додав.

Суд зазначає, що факт поставки товару підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі товару та, як встановлено судом, відповідачем факт поставки товару за відповідними актами приймання-передачі не заперечувався.

Посилання відповідача на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд відхиляє, оскільки умовами п. 6.3 Договору чітко визначено, що покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, до якої згідно п. 1.1 Договору прирівнюється акт приймання-передачі товару.

Посилання відповідача у клопотанні про витребування доказів та проведення експертизи, яке подане 30.07.2020 через відділ діловодства суду, на те, що підписи на Договорі поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 та на актах приймання-передачі дуже різняться, у зв`язку з чим відповідачем ставиться під сумнів виконання підпису на цих актах директором відповідача та зазначається про ймовірність проставляння на цих актах факсиміле, тоді як Договором поставки № 1704-2019 від 26.02.2019 такий варіант відтворення підпису для покупця не передбачено, судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч. 1). Відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (п. 5 ч. 3).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Разом з цим, частиною 4 вказаної статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується, що відзив на позовну заяву направлено відповідачем до суду 16.03.2020 засобами поштового зв`язку (а.с. 97-106 т. 1).

Відзив на позовну заяву не містить незгоди відповідача зі спірними актами приймання-передачі товару з підстав їх не підписання відповідачем (з огляду на ймовірність проставлення факсиміле). Відзив на позовну заяву взагалі не містить жодних заперечень відповідача стосовно спірних актів приймання-передачі товару.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 4 ст. 165 ГПК України, відповідач позбавляється права заперечувати проти вказаних обставин під час розгляду справи по суті, враховуючи при цьому, що незгода відповідача з такими обставинами не вбачається з наданих разом із відзивом доказів, а також, відповідачем не доведено суду, що він не заперечив проти таких обставин з підстав, що не залежали від нього.

Отже, враховуючи положення п. 6.3 Договору судом встановлено, що оплата за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001225 від 27.02.2019 на суму 395 467,20 грн мала бути здійснена 28.02.2019 , за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001345 від 04.03.2019 на суму 287 047,80 грн 05.03.2019 , за актом приймання-передачі № ОБ-ТД0014991 від 11.03.2019 на суму 293 935,55 грн 12.03.2019, за актом приймання-передачі № 2245 від 10.04.2019 на суму 779 152,50 грн 11.04.2019, за

актом приймання-передачі № 2415 від 17.04.2019 на суму 625 404,50 грн 18.04.2019.

Враховуючи часткові оплати на суму 250 000,00 грн, відповідач мав сплатити на користь відповідача 2 131 007,55 грн заборгованості за поставлений товар згідно вищенаведених актів. Доказів такої оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За встановлених обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 2 131 007,55 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 639 490,82 грн за прострочення в оплаті поставленого товару.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.7.3 Договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у Додатковій угоді до даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 555 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Штрафні санкції нараховуються постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до сплати (п.7.7 Договору).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 639 490,82 грн пені за період з 28.02.2019 по 24.01.2020, що нараховуються на 2 131 007,55 грн заборгованості за поставлений позивачем товар.

Суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування пені є не вірними, оскільки заборгованість позивача у сумі 2 131 007,55 грн станом на 28.02.2019 у такій сумі не існувала, тоді як виникла в результаті невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару за усіма поставками товару за період з лютого по квітень 2019 та з урахуванням часткових оплат 15.03.2019 та 18.03.2019 станом на дату останньої поставки товару - 17.04.2019 у загальній сумі складала 2 131 007,55 грн.

Крім того, визначений позивачем строк нарахування пені до 24.01.2020 фактично виходить за межі 6-ти місячного терміну, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки, в силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З огляду на те, що умови Договору № 1704-2019 від 26.02.2019 не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд визначає вірні періоди нарахування пені.

Оплата за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001225 від 27.02.2019 на суму 395 467,20 грн мала бути здійснена відповідачем 28.02.2020, а тому строк для нарахування пені обчислюється з 01.03.2019.

Судом враховано, що відповідачем було здійснено на користь позивача часткові оплати 15.03.2019 на суму 50 000,00 грн та 18.03.2019 на суму 200 000,00 грн, а тому пеня за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001225 від 27.02.2019 на суму 395 467,20 грн нараховується таким чином: - за період з 01.03.2019 по 14.03.2019 на суму 395 467,20 грн

- за період з 15.03.2019 по 17.03.2019 на суму 345 467,20 грн

- за період з 18.03.2019 по 17.09.2019 на суму 145 467,20 грн

Оплата за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001345 від 04.03.2019 на суму 287 047,80 грн мала бути здійснена відповідачем 05.03.2019, а тому строк для нарахування пені обчислюється з 06.03.2019 по 05.09.2019.

Оплата за актом приймання-передачі № ОБ-ТД0014991 від 11.03.2019 на суму 293 935,55 грн мала бути здійснена відповідачем 12.03.2019, а тому строк для нарахування пені обчислюється з 13.03.2019 по 12.09.2019.

Оплата за актом приймання-передачі № 2245 від 10.04.2019 на суму 779 152,50 грн мала бути здійснена відповідачем 11.04.2019, а тому строк для нарахування пені обчислюється з 12.04.2019 по 11.10.2019.

Оплата за актом приймання-передачі № 2415 від 17.04.2019 на суму 625 404,50 грн мала бути здійснена відповідачем 18.04.2019, а тому строк для нарахування пені обчислюється з 19.04.2019 по 18.10.2019.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за встановлені період дійшов висновку, що сума пені яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 376 377,46 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 53 508,21 грн інфляційних втрат та 57 936,60 грн 3 % річних за період з 28.02.2019-24.01.2020 нарахованих на 2 131 007,55 грн заборгованості за поставлений позивачем товар.

Судом встановлено, що позивачем також не вірно визначено дату з якої обраховуються інфляційні втрати та 3 % річних як при наданому позивачем розрахунку пені.

Також позивачем не вірно визначені суми на які можливо нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних.

Інфляційні втрати та 3 % річних обчислюються:

- за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001225 від 27.02.2019 на суму 395 467,20 грн: за період з 01.03.2019 по 14.03.2019 на суму 395 467,20 грн; за період з 15.03.2019 по 17.03.2019 на суму 345 467,20 грн; за період з 18.03.2019 по 24.01.2020 на суму 145 467,20 грн.

- за актом приймання-передачі № ОБ-ТД001345 від 04.03.2019 на суму 287 047,80 грн з 06.03.2019 по 24.01.2020.

- за актом приймання-передачі № ОБ-ТД0014991 від 11.03.2019 на суму 293 935,55 грн з 13.03.2019 по 24.01.2020.

- за актом приймання-передачі № 2245 від 10.04.2019 на суму 779 152,50 грн з 12.04.2019 по 24.01.2020.

- за актом приймання-передачі № 2415 від 17.04.2019 на суму 625 404,50 грн з 19.04.2019 по 24.01.2020.

Разом з тим, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3 % річних за визначені судом періоди, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 53 508,21 грн інфляційних втрат та 57 936,60 грн 3% річних частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 37 373,39 грн інфляційних втрат та 52 509,13 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 2 131 007,55 грн основного боргу; 376 377,46 грн пені; 37 373,39 грн інфляційних втрат та 52 509,13 грн 3 % річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в сумі 43 230,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 633,50 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 38 959,01 грн покладається на відповідача, а в сумі 4270,99 грн - на позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Позивачем до позовної заяви в якості доказів надання правової допомоги адвокатом надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом на загальну суму 18 633,50 грн.

Зі змісту наведеного опису вбачається, що визначені у ньому послуги надаються на підставі Договору № 02/12-17 про надання правової допомоги від 19.12.2017, тоді як матеріали справи зазначеного договору не містять жодних інших доказів на підтвердження понесення таких витрат на професійну правничу допомогу у визначеній позивачем сумі.

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тоді як відповідні належні та допустимі докази позивачем суду не надані, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м.Київ, вул. Лугова, будинок 12, офіс 3.13; ідентифікаційний код юридичної особи 38983074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 52-А; ідентифікаційний код юридичної особи 37037544) 2 131 007,55 грн (два мільйона сто тридцять одну тисячу сім гривень 55 коп.) основного боргу, 376 377,46 грн (триста сімдесят шість тисяч триста сімдесят сім гривень 46 коп) пені, 37 373,39 грн (тридцять сім тисяч триста сімдесят три гривні 39 коп.) інфляційних втрат, 52 509,13 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`ять гривень 13 коп.) 3 % річних та 38 959,01 грн (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 01 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.08.2020.

Суддя Гумега О.В.