Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/7688/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/7688/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнарі" (вул. Сімферопольська, 5/1, офіс 1, м. Київ, 02096)

про стягнення 82 128,50 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнарі" про стягнення 82 128,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 450388/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 23.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7688/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Сімферопольська, 5/1, офіс 1, м. Київ, 02096. Проте конверт з ухвалою суду від 09.06.2020 повернувся до суду з відміткою "неправильно зазначена адреса одержувача".

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Горнарі (споживач) було укладено Договір №450388/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1 даного договору позивач зобов`язується своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, що передбаченні договором.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надавало відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: вул. Тростянецька, 3.

В порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно внесено плату за отримані послуги з централізованого опалення, внаслідок чого станом на 26 липня 2019 року утворилась заборгованість в сумі 65 235,67 грн.

26.07.2019 між сторонами по справі було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №450388/2юр від 23.05.2017 (надалі також - Угода).

Відповідно до п. 1.1 вказаної Угоди відповідач визнав, що станом на день укладення цієї угоди борг за поставлену теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 3 (опалювальна площа нежитлового приміщення 11,50 кв. м.) складає 65 235,67 грн.

В п. 1.2 Угоди сторони визначили порядок та строки оплати вказаної заборгованості, а саме, фіксованими сумами по 2 718,15 грн. щомісячно до 01 числа кожного місяця, починаючи з 01.08.2019 по 01.07.2021 шляхом перерахування коштів відповідачем на рахунок позивача, що вказаний в даній угоді.

Відповідно до п. 3.1 Угоди вона набирає чинності з моменту укладення і діє до 01.07.2021, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі порушення відповідачем умов п.1.2 даної угоди щодо внесення поточного платежу більш ніж 20 календарних днів, Угода про реструктуризацію вважається розірваною та припиняє свою дію. З цього моменту відповідач зобов`язаний сплатити залишок боргу однією сумою впродовж трьох календарних днів (п. 2.4 Угоди).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Угоди від 26.07.2019 не вносив плату відповідно до графіка погашення заборгованості, а тому заборгованість відповідача складає 65 235,67 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Угоди від 26.07.2019 про реструктуризацію заборгованості про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по Договору №450388/2юр від 23.05.2017 свої зобов`язання зі сплати платежів за графіком не виконував.

У п. 2.4 Угоди сторони перебачили, що у разі порушення відповідачем умов п.1.2 даної угоди щодо внесення поточного платежу більш ніж 20 календарних днів, Угода про реструктуризацію вважається розірваною та припиняє свою дію. З цього моменту відповідач зобов`язаний сплатити залишок боргу однією сумою впродовж трьох календарних днів.

Відповідно до погодженого сторонами графіку в Угоді, строк оплати першого платежу у розмірі 2 718,15 грн встановлено до 01.08.2019.

Оскільки доказів внесення вказаного платежу в матеріалах справи немає, то, виходячи з п. 2.4 Угоди, вона вважається розірваною через 20 календарних днів від 01.08.2019, а саме, 22.08.2019.

Отже, встановлений п. 2.4 Угоди триденний строк на сплату повної суми боргу розпочався 22.08.2019 та, з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, закінчився 26.08.2019.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у вказаний строк у розмірі 65 235,67 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 348,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 136,60 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Суд зазначає, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за загальний період з 21.06.2017 по 20.11.2019.

Однак, зважаючи на те, що Угодою від 26.07.2019 сторонами змінено порядок і строки здійснення платежів, то період прострочення суд розраховує з 02.08.2019 (відповідно до умов Угоди).

Отже, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3% річних у загальному розмірі 465,59 грн (4,47 грн за період з 02.08.2019 по 21.08.2019, нараховані на суму 2 718,125 грн, та 461,12 грн за період з 27.08.2019 по 20.11.2019, нараховані на суму 65 235,67 грн).

Інфляційні втрати підлягають розрахунку за вересень-жовтень 2019 року, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 712,56 грн.

Щодо решти нарахувань, здійснених позивачем фактично за Договором №450388/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 21.06.2017 до 01.08.2019, то позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за цей період задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано до суду жодних документів, на підставі яких суд може встановити достовірність визначених позивачем сум боргу у відповідні періоди прострочення, зокрема, первинних документів.

З аналогічних підстав суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9 407,70 грн, розрахованої за період з 21.01.2019 по 20.07.2019.

Ураховуючи встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнарі" (вул. Сімферопольська, 5/1, офіс 1, м. Київ, 02096, ідентифікаційний код 37447612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 65 235,67 грн, 3% річних у розмірі 465,59 грн, інфляційні у розмірі 2 712,56 грн та судовий збір у розмірі 1 750,99 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко