Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/6122/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/6122/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма БУДСЕРВІС

до Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС в особі відокремленого підрозділу Станція технічного обслуговування автобусів комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС

про стягнення 5 212, 58 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма БУДСЕРВІС (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС в особі відокремленого підрозділу Станція технічного обслуговування автобусів комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС (надалі - відповідач) про стягнення 5 212, 58 грн заборгованості, з яких: 3 900, 00 грн сума основного боргу, 961, 69 грн інфляційні втрати та 350, 89 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №52.17-24 від 15.02.2017, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження в справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 06.05.2020, яка отримана останнім 12.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471790296.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Враховуючи вищевикладені норми ГПК України щодо процесуальних строків, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 52.17-24 (далі - договір), на підставі якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю частини локомотивів чи рухомого складу код 34631000-9 за ДК 021:2015 (вузли та деталі до механічного обладнання тролейбусів), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами які зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору, асортимент товару, який поставляється за цим договором, повинен відповідати вимогам до технічних і якісних характеристик товару технічної специфікації товару згідно з додатком № 2, що є невід`ємною частиною цього договору, та вибирається покупцем, виходячи із виробничих потреб в межах наданої специфікації.

Пунктом 3.1. договору визначено, що сумою цього договору ( ціна договору) становить 4 114 171, 40 грн (чотири мільйони сто чотирнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 40 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 822 834, 28 грн (вісімсот двадцять дві тисячі тридцять чотири гривні 28 копійок), разом ціна договору становить 4 937 005, 68 грн ( чотири мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч п`ять гривень 68 копійок) з ПДВ.

Розрахунки за поставлений товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП Київпастранс , перелік яких зазначається в додатку № 4, що є його невід`ємною частиною цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар (п. 4.1. договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця виходячи з його виробничої необхідності будь-яким способом (листом, факсом тощо) (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору, поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі товару наведений в додатку № 3, що є невід`ємною частиною договору (у разі необхідності зазначати об`єм/кількість поставок).

Як визначено в п.7.3. договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (п.11.1. договору).

Невід`ємною частиною договору є:

специфікація товару

технічна специфікація товару

порядок приймання - передачі товару, гарантійні зобов`язання

перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП Київпастранс .

порядок визначення імпортної складової структури ціни за одиницю кожного найменування товару (п.13.1.)

Згідно із п.1.1. Порядку приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання, який є невід`ємною частиною договору №52.17-24 від 15.02.2017, датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладною фактично поставлений товар.

Уповноважені представники обох сторін перевіряють відповідність товару вимогам договору, результатами перевірки уповноважені представники сторін підписують накладну на товар. Датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на товар ( п.1.4.1. додатку №3 до договору від 15.02.2017).

Пунктом 1.4.2. додатку № 3 до договору від 15.02.2017 визначено, що в разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, накладна на товар замовником не підписується, при цьому покупець зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника постачальника, скласти акт про невідповідність у двох примірниках, а один з примірників обов`язково надати постачальнику. Цей акт є підставою для усунення дефектів та проведення повторного приймання неприйнятої (згідно з актом про невідповідність) частини товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі знайдені дефекти протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання акту про невідповідність. При цьому строк (термін) поставки товару не продовжується.

Товар поставляється з такими документами: видаткова накладна на товар; товарно-транспортна накладна на товар; оригінал або копія офіційних документів, які засвідчують відповідні якісні характеристики товару (сертифікат відповідностей, паспортів якості тощо).

Додатковою угодою від 28.12.2017 до договору №52.17-24 від 15.02.2017 сторони визначили продовжити строк дії вказаного договору на строк достатній для проведення закупівлі на початку 2018 року. Також, вказаною додатковою угодою викладено п.3.1. договору в новій редакції, а саме сума цього договору становить 4 936 986, 90 грн.

На виконання умов договору, позивачем здійснювались поставки товару відповідачу. Так, зокрема, за видатковою накладною №РН-0000588 від 20.04.2017, підписаною представниками сторін, було поставлено відповідачу товар на суму 3 900, 00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач у порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати за видатковою накладною №РН-0000588 від 20.04.2017.

Судом встановлено, що 18.09.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 77 з вимогою сплатити кошти у 7- денний термін заборгованість за поставлений товар, також за видатковою накладною №РН-0000588 від 20.04.2017, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким, відповідач отримав претензію 19.09.2019.

Проте, відповіді на вищезазначену претензію матеріали справи не містять.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 3 900, 00 грн, 350, 89 грн - 3 % річних та 961, 69 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 52.17-24 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється філіями або відокремленими підрозділами КП Київпастранс , перелік яких зазначається в додатку № 4, що є його невід`ємною частиною цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1.4.2. додатку № 3 до договору від 15.02.2017 визначено, що в разі виявлення невідповідності товару вимогам договору, накладна на товар замовником не підписується, при цьому покупець зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника постачальника, скласти акт про невідповідність у двох примірниках, а один з примірників обов`язково надати постачальнику.

Будь-яких зауважень відповідача щодо якості та кількості товару матеріали справи не містять.

Доказів сплати суми заборгованості за видатковою накладною №РН-0000588 від 20.04.2017 в розмірі 3 900, 00 грн відповідачем суду не надано.

Також, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків від 18.02.2020, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств, згідно якого, сальдо станом на 18.02.2020 на користь позивача складає 3 900, 00 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.

Таким чином, суд розцінює підписання акту звірки взаємних розрахунків, як визнання відповідачем основного боргу.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості по сплаті поставленого товару за видатковою накладною №РН-0000588 від 20.04.2017 у розмірі 3 900, 00 грн підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення 350, 89 грн 3 % річних та 961, 69 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, за загальний період з 01.05.2017 по 29.04.2020 в сумі 350, 89 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 350, 89 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім цього, судом був здійснений перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період з травня 2017 року по березень 2020 року в загальній сумі 961, 69 грн, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 900, 00 грн основної заборгованості, 350, 89 грн 3% річних та 961, 69 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС (04070, місто Київ, Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі відокремленого підрозділу Станція технічного обслуговування автобусів комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС (03067, місто Київ, вулиця Олекси Тихого (Виборзька), будинок 111, ідентифікаційний код 38292795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма БУДСЕРВІС (45006, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, будинок 152 А, ідентифікаційний код 21745856) 3 900 (три тисячі дев`ятсот) грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 350 (триста п`ятдесят) грн 89 коп. 3% річних, 961 (дев`ятсот шістдесят одна) грн 69 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань