Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/1863/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/1863/20

За позовом Приватного підприємства ІТАЛ КЕРАМІКА

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ГАРАНТРЕМБУД

про стягнення 26 023, 24 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство ІТАЛ КЕРАМІКА (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ГАРАНТРЕМБУД (надалі - відповідач) про стягнення 26 023, 24 грн заборгованості.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 610, 629, 692, 712 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням зобов`язань відповідачем перед позивачем за укладеним у спрощений спосіб договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 07.07.2017 №707170014, від 21.07.2027 №2107170085, від 21.07.2017 №2107170083, від 01.08.2017 №108170135.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

02.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

30.03.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2020, в якій останній зазначає, що станом на 30.03.2020 ціна позову не змінилася та долучає до матеріалів справи виписки з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 07.07.2017 по 27.03.2020.

14.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов оригінал вказаної вище заяви.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 03.03.2020 про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04123, місто Київ, вулиця Червонопільська, будинок 23/17, приміщення 1.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103054129428, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 була вручена відповідачу 10.03.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними в ній документами відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Враховуючи вищевикладені норми ГПК України щодо процесуальних строків, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між ним (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено в спрощений спосіб договір поставки, за якою позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а саме будівельні матеріали, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість, на виконання якого, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 8716 від 07.07.2017 на суму 966, 50 грн, № 9531 від 21.07.2017 на суму 15 617, 52 грн, № 9524 від 21.07.2017 на суму 3 203, 78 грн, № 10478 від 01.08.2017 на суму 6 235, 44 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 023, 24 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 707170014 від 07.07.2017 на суму 966, 50 грн;

- № 2107170085 від 21.07.2017 на суму 15 617, 52 грн;

- № 2107170083 від 21.07.2017 на суму 3 203, 78 грн;

- № 108170135 від 01.08.2017 на суму 6 235, 44 грн;

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтисками печатки відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

16.05.2019 за вих №341/05 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором в розмірі 26 023, 24 грн, що підтверджується накладною відправлення, описом вкладення у цінний лист, яка була отримана відповідача 27.05.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та залишена без відповіді та задоволення з боку відповідача.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 26 023, 24 грн основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 ЦК України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом, відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки видаткові накладні - № 707170014 від 07.07.2017 на суму 966, 50 грн, № 2107170085 від 21.07.2017 на суму 15 617, 52 грн, № 2107170083 від 21.07.2017 на суму 3 203, 78 грн, № 108170135 від 01.08.2017 на суму 6 235, 44 грн містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки (щодо кожної накладної окремо).

Так, вказані видаткові накладні, як первинний документ у розумінні ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, містить печатку відповідача, що відноситься до інших вказаних у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і можливість накладення печатки прямо передбачено вказаним вище Положенням, яке також передбачає проставлення її уповноваженою на це особою відповідного підприємства.

Оскільки печатка є власністю підприємства, то саме підприємство, як власник, який розпоряджається своїм майно, призначає осіб, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства.

Тому відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження втрати відповідачем проставленої на вказаних вище накладних печатки, її підробки чи іншого незаконного використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - у прийнятті товару відповідачем на загальну суму 26 023, 24 грн за видаткови накладними № 707170014 від 07.07.2017 на суму 966, 50 грн, № 2107170085 від 21.07.2017 на суму 15 617, 52 грн, № 2107170083 від 21.07.2017 на суму 3 203, 78 грн, № 108170135 від 01.08.2017 на суму 6 235, 44 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

За приписами ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що між сторонами було укладено договір поставки в спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 26 023, 24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 341/05, в якій просив останнього сплатити борг за поставлений товар в розмірі 26 023, 24 грн.

Оскільки відповідач отримав зазначену вище вимогу 27.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 6502034018178, таким чином останній мав здійснити оплату за поставлений товар в розмірі 26 023, 24 грн до 03.06.2019.

Судом встановлено, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, також підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 07.07.2017 по 27.03.2020.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 26 023, 24 грн по сплаті поставленого позивачем товару, доказів протилежного відповідачем суду не надано та останнім не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені судом вище обставини та факти, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 26 023, 24 грн заборгованості за договором поставки.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 грн відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ГАРАНТРЕМБУД (04123, місто Київ, вулиця Червонопільська, будинок 23/17, приміщення 1, ідентифікаційний код 40322973) на користь Приватного підприємства ІТАЛ КЕРАМІКА (65014, місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 32, ідентифікаційний код 35641104) 26 023 (двадцять шість тисяч двадцять три) грн 24 коп. заборгованості та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань