Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/8127/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/8127/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Керечанина Віктора Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп"

про стягнення 86 374, 80 грн.,

Без виклику (повідомлення) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Керечанин Віктор Вікторович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" (далі - відповідач) про стягнення 86 374, 80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що між ним та відповідачем 04.03.2020 року було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 39, відповідно до умов якого позивач зобов`язався за дорученням відповідача надати агентські послуги з перевезення вантажів із залученням транспортних засобів, а відповідач - означені послуги оплатити. Проте відповідач взяті на себе за договором обов`язки не виконав, надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 86 374, 80 грн. У зв`язку з наведеними обставинами позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі № 910/8127/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження від 15.06.2020 у справі № 910/8127/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену станом на дату відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищевказана ухвала була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року між позивачем (Експедитор 2) та відповідачем (Експедитор 1) було укладено Договір № 39 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір), предметом якого є доручення, дане Експедитором 2 Експедитору 1 на виконання агентських послуг з перевезення вантажів із залученням транспортних засобів Експедитора 2, у зв`язку з чим Експедитор 1 замовляє транспорт Експедитора 2 та зобов`язується за рахунок замовника проводити з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а Експедитор 2 - надавати автомобілі і здійснювати перевезення в міжнародному і/або міжміському сполученні на умовах і відповідно до цього Договору та підписаної Сторонами Заявки, що визначає умови виконання кожного перевезення та є невід`ємною частиною цього Договору.

Означений правочин підписаний уповноваженою особою відповідача та Фізичною особою-підприємцем Керечанином Віктором Вікторовичем, а також скріплений печатками сторін.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Замовником у цьому Договорі вважається третя особа, з якою у Експедитора 1 укладений договір та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажу з використанням агентських послуг та транспортних засобів Експедитора 2.

За умовами пункту 2.3 Договору Заявка має безумовний пріоритет відносно Договору і вважається прийнятою до виконання лише після досягнення згоди по всіх викладених у ній обов`язкових пунктах (точна дата і час надання транспортного засобу під завантаження, адреса місць завантаження і розвантаження, маршрут перевезення і строки доставки, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), розмір та умови оплати) шляхом письмового підтвердження Сторонами.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Експедитор 1 зобов`язаний, зокрема, не менше ніж за 24 години до початку запланованого перевезення надати Експедитору 2 оригінал, факсимільну або електронну (через E-mail) копію Заявки із зазначенням всієї необхідної для здійснення перевезення інформації, у тому числі додаткових вимог, не передбачених іншими нормами.

Положеннями пунктів 5.1, 5.2 Договору передбачено, що ціни (суми фрахту) за цим Договором і по кожному рейсу обумовлюються окремо на кожен рейс в Заявці на перевезення. Валюта платежу для розрахунків резидент-резидент - гривні (якщо вказана в іноземній валюті, то береться еквівалент у гривні за курсом НБУ на день розвантаження), для розрахунків резидент-нерезидент - договірна (згідно Заявки та виставленого Експедитором 2 рахунку).

Відповідно до пункту 6.1 Договору платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів надаються шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів проти рахунку Експедитора 2, при цьому від суми рахунку віднімається сума штрафних санкцій (у тому числі збитків), застосованих Експедитором 1 до Експедитора 2 за порушення умов цього Договору, якщо такі були.

Пунктом 6.3 цієї угоди встановлено, що термін оплати за виконані послуги складає 14 (чотирнадцять) банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/CMR з відміткою вантажовідправника і одержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлено в Заявці. У разі відсутності додаткових документів, зазначених в Заявці, термін оплати пролонговується до моменту оплати Замовником або на 30 календарних днів, але не більше 90 днів.

У пункті 10.1 Договору його сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року.

За умовами пункту 10.2 наведеного правочину, якщо жодна із сторін за 30 днів до моменту припинення дії Договору письмово не повідомила іншу Сторону про свій намір розірвати цей Договір, то строк його дії пролонгується ще кожний наступний календарний рік (365 днів).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у встановленому Договором порядку було підписано відповідну Заявку на перевезення № 39 від 04.02.2020. У наведеній Заявці позивачем та відповідачем погоджено усі обов`язкові умови перевезення, а саме: точну дату і час надання транспортного засобу під завантаження (05.03.2020 року о 08:30 год.), адресу місць завантаження і розвантаження (завантаження: Valagro S.P.A. Zona Industriale Via Cagliari 1, 66041, Atessa; розвантаження: Умань згідно CMR), маршрут перевезення (66040 Valagro (Італія) - Умань (Україна)), строки доставки (13.03.2020), характеристика вантажу (добриво в мішках та палетах 1 тент 20 т, 86 м 3 , завантаження бокове, заднє), вартість перевезення (3000 EUR) та умови оплати (до 10 банківських днів; безготівковий розрахунок за курсом НБУ на день вивантаження авто).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з перевезення вантажу згідно з умовами Заявки № 39 від 04.02.2020, що підтверджується наявною у матеріалах справи СМR № 331075, а також виставив відповідачу рахунок на оплату № 24 від 11.03.2020 на суму 86 374, 80 грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 86 374, 80 грн. (що становить гривневий еквівалент зазначеної у Заявці № 39 від 04.02.2020 вартості послуг в сумі 3000 EUR за курсом НБУ на день вивантаження авто - 11.03.2020 року).

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.05.2020 року, в якій просив негайно погасити наявну в Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" суму заборгованості в розмірі 86 374, 80 грн. До цієї претензії позивачем було долучено відповідний рахунок на оплату № 24 від 11.03.2020, акт надання послуг № 23 від 11.03.2020, а також СМR № 331075.

Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, акт надання послуг № 23 від 11.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" підписано не було.

У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, у розмірі 86 374, 80 грн., підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" у судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Керечанина Віктора Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" про стягнення 86 374, 80 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Керечанина Віктора Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" про стягнення 86 374, 80 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромі Груп" (04076, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 12/59 А; код ЄДРПОУ 39963499) на користь Фізичної особи-підприємця Керечанина Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 86 374 (вісімдесят шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 80 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.08.2020 року.

Суддя В.С. Ломака