Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/6081/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/6081/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К.

до Приватного підприємства Наша аптека

про стягнення 961 912, 05 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Наша аптека (надалі - відповідач) про стягнення 961 912, 056 грн заборгованості.

Позовні вимоги, з посиланням на 525, 526, 530, 611, 612 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №0201-НА/19 від 02.01.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

26.05.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме довідки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем період з 02.01.2019 по 13.05.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження в справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 08.05.2020, яка отримана останнім 18.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471790458.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Враховуючи вищевикладені норми ГПК України щодо процесуальних строків, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 0201-НА/19 (далі - договір), на підставі якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, медичні вироби, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби (далі - "товар") у кількості, асортименті за цінами і в строки згідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати нормативним документам, діючим на території України і підтверджуватися супроводжуючими товар документами - сертифікатом якості виробника та/або іншими документами, у випадках передбаченими чинним законодавством України. Вказані документи мають бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.

За умовами п. 3.1.-3.3. договору товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з видатковими накладними сформованих на основі замовлень покупця. Постачальник формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, асортименту, кількості, узгоджених цін та умов оплати. Замовлення покупець здійснює письмово та/або засобами телекомунікаційного зв`язку. Товар повинен бути наданий покупцеві протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту акцептування (прийняття) постачальником замовлення покупця, якщо інше не узгоджено сторонами. Поставка товару за цим договором здійснюється у визначеному сторонами місці на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в діючій редакції (2010).

Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що ціна договору відповідає загальній вартості товару, поставленого за цим договором протягом строку його дії, та відповідає сукупній вартості партій товару згідно видаткових накладних. Покупець оплачує поставлений товар по цінам, які вказані у видаткових накладних/рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строк зазначений у видаткових накладних, але не пізніше 45 календарних днів. Ціни, вказані у видатковій накладній на окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку (п. 4.3.-4.4. договору).

Згідно п. 5.1. договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року (включно), але в будь-якому випадку до повного завершення взаєморозрахунків між сторонами. У разі відсутності за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, від будь-якої з сторін, письмового повідомлення про розірвання договору, термін дії даного договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно, без складання додаткових угод до цього договору.

Позивачем на виконання умов договору в період з 26.06.2019 по 30.09.2019 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 961 912, 26 грн, що підтверджується 811 видатковими накладними (т.1, а.с.51-250; т.2, а.с. 1-250; т.3, а.с.1-250; т.4, а.с. 1-173), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Оскільки, відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено оплату поставленого товару за договором поставки № 0201-НА/19, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 961 912, 05 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 0201-НА/19 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пунктах 4.3, 4.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строк зазначений у видаткових накладних, але не пізніше 45 календарних днів. Ціни, вказані у видатковій накладній на окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За розрахунками суду, сума поставленого товару в період з 26.06.2019 по 30.09.2019 за видатковими накладними (811 шт.), що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.51-250; т.2, а.с. 1-250; т.3, а.с.1-250; т.4, а.с. 1-173) становить 966 825, 61 грн, що є більше суми, ніж заявлена позивачем до стягнення (961 912, 05 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог, розмір заявленої суми до стягнення за поставлений товар позивачем підлягає задоволенню в сумі 961 912, 05 грн.

Доказів сплати суми основної заборгованості в розмірі 961 912, 05 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 961 912, 05 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Наша аптека (02140, місто Київ, проспект Бажана, будинок 36, приміщення 84, ідентифікаційний код 25390449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (03110, місто Київ, вулиця Миколи Амосова, будинок 10, ідентифікаційний код 21633086) 961 912 (дев`ятсот шістдесят одну тисячу дев`ятсот дванадцять) грн 05 коп. заборгованості за поставлений товар та 14 428 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 69 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань