Ухвала

від 10.08.2020 по справі 911/2201/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"10" серпня 2020 р. Справа № 911/2201/20

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. розглянувши матеріали

заяви боржника ОСОБА_1 , Київська область, Білоцерківський район

с. Чепиліївка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

встановив:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 28.07.2020 р. б/н (вх. № 2215/20, 03.08.2020 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.

Дослідивши матеріали вищевказаної заяви, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Відповідно до частини першої ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною першою ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини третьої ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:

1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;

3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;

6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;

9) копія трудової книжки (за наявності);

10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;

11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;

13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;

14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що в порушення вимог частини третьої ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені ним у вказаній заяві та наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу, зокрема:

- не надано належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, а саме, відносно кредиторів: ТОВ ОТП Факторинг Україна , АТ Альфа-Банк , АТ ПУМБ ;

- не надано відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;

- не надано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Водночас, боржником долучено до своєї заяви клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банкових установах та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

В обґрунтування зазначеного клопотання боржник зазначає: ані Національним банком України, ані Фіскальними службами країни зазначена інформація на запит громадянина не надається - так як це по їхнім критеріям законодавством не передбачено. . Виходячи із зазначеного, боржник просить суд клопотання задовольнити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною першою ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п.п. 4, 5 частини другої ст. 81 ГПК України).

Проте, у своєму клопотанні боржником не було зазначено про заходи, які ОСОБА_1 самостійно вжив для отримання відповідної інформації та не надано суду відповідних доказів вжиття таких заходів.

Посилання заявника на те, що ані Національним банком України, ані податковими органами зазначена інформація на запит громадянина не надається судом до уваги не приймається, оскільки Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затвердженою рішенням Правління Національного банку України від 14.05.2020 № 332-рш та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, передбачено право громадянина Україна на звернення до відповідного органу задля отримання тієї чи іншої інформації.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання боржника про витребування відповідних відомостей є недоведеним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Поряд із зазначеним, боржником також подано клопотання про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, в якому заявник просить суд розподілити між кредиторами зобов`язання зі сплати коштів на відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов`язаних з виконанням повноважень.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне:

Зі змісту зазначеного клопотання вбачається, що боржник просить суд звільнити його від сплати винагороди арбітражному керуючому, та включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців; або ж включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю першочергової оплати саме з фонду; чи включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених планом реструктуризації (відстрочки), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом - при найпершому працевлаштуванні на роботу навіть на мінімальну зарплатню.

В обґрунтування зазначає, що судовий збір і винагорода арбітражному керуючому надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, а тому вважає, що винагорода і є ідентичним сплаті судового збору. Зазначає, що суд має можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести своє скрутне становище. Вважає, що до своєї заяви ОСОБА_1. надано документи, які підтверджують його скрутне матеріальне становище. Крім того, вказує на те, що Кодекс не містить заборони здійснювати оплату арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку із виконанням ним повноважень здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав боржника). Якщо відсутні коштів на рахунках та не сформована ліквідаційна маса, сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів (пропорційне з кожного). Крім того, свою позицію щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів, заявник обґрунтовує постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.

Відповідно до частини першої ст. 30 Кодексу з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.

Згідно частиною другою ст. 30 Кодексу, сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Частиною третьою ст. 116 Кодексу встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов`язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може звільнити боржника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.

Посилання боржника на те, що винагорода арбітражному керуючому є ідентичним сплаті судового збору, а тому суд має можливість звільнити боржника від сплати судового збору, до уваги не приймається, оскільки судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв (ст. 1 Закону України "Про судовий збір"), а грошова винагорода арбітражного керуючого - це оплата його послуг за виконання відповідних повноважень, порядок сплати якої врегульовано Кодексом України з процедур банкрутства.

Твердження заявника на те, що сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів та посилання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 р. у справі № 912/1783/16, суд вважає помилковими, оскільки зазначені заходи вчиняються у справах про банкрутство у виключних випадках, та після встановлення відсутності майна у боржника за рахунок якого може бути виплачена грошова винагорода арбітражному керуючому за виконання останнім своїх повноважень.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що ані Кодексом, ані іншим чинним законодавством України не передбачено підстав звільнення заявника (боржника) від авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання відповідних повноважень, з урахуванням того, що до основних засад господарського судочинства віднесено, зокрема - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 2 ГПК України), суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначеного клопотання боржника.

Крім того, боржником подано клопотання про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, розглянувши яке, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини п`ятої ст. 30 Кодексу, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що, в тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, саме до компетенції комітету кредиторів віднесено право створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

З огляду на зазначене, враховуючи, що створення відповідного фонду є виключним правом комітету кредиторів, а до повноважень суду не відноситься, суд залишає вищевказане клопотання боржника без задоволення, як таке, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи, що боржником - ОСОБА_1 не надано: відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, а також не надано належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, а саме, відносно кредиторів: ТОВ ОТП Факторинг Україна , АТ Альфа-Банк , АТ ПУМБ , тобто не виконано в повній мірі положення статті ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, його заява від 28.07.2020 р. б/н (вх. № 2215/20, 03.08.2020 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає залишенню без руху.

Роз`яснити заявнику, що в разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно з частиною четвертою ст. 174 ГПК України та частиною першою ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 77, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Клопотання боржника про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банкових установах та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках залишити без задоволення.

2. Клопотання боржника про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого залишити без задоволення.

3. Клопотання боржника про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого залишити без задоволення.

4. Заяву ОСОБА_1 від 28.07.2020 р. б/н (вх. № 2215/20, 04.08.2020 р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.

5. Запропонувати заявнику - ОСОБА_1 в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки заяви шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 235, ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Дата підписання 10.08.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін