Рішення

від 10.08.2020 по справі 911/825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. Справа № 911/825/20

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 911/825/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз

України , м. Київ

до Державного підприємства Дослідне господарство Дмитрівка інституту

садівництва Національної академії аграрних наук України , Києво-

Святошинський район, с. Дмитрівка

про стягнення 5 685,86 грн.

Обставини справи:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом вих. № 14/4-2030-20 від 25.03.2020 (вх. № суду 839/20 від 03.04.2020) до Державного підприємства Дослідне господарство Дмитрівка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (надалі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача 3 357,42 грн. пені, 509,37 грн. 3% річних, 1 819,07 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань щодо оплати в строк отриманого природного газу у листопаді 2016 року - березні 2017 року, та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1820/1617-ТЕ-17 постачання природного газу. На виконання умов договору позивач у листопаді-грудні 2016 року та січні-березні 2017 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 85 789,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 3 357,42 грн., 3% річних у сумі 509,37 грн. та 1 819,07 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/825/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 13.04.2020 про відкриття провадження у справі отримав 23.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 № 392 дію карантину продовжено на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020 на всій території України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки на подання відзиву, строки розгляду справи по суті, продовжуються на час дії карантину.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України викладео в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Зазначений у п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 № 731-IX двадцятиденний строк для подання заяв про продовження процесуальних строків, в тому числі для подання відзиву на позовну заяву, сплинув 07.08.2020. В зазначений строк від відповідача заяв про продовження процесуальних строків по справі № 911/825/20 або відзиву на позовну заяву не надходило.

Враховуючи викладене відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

24.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ( постачальник , позивач) та Державним підприємством Дослідне господарство Дмитрівка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ( споживач , відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 1820/1617-ТЕ-17, відповідно до умов якого:

- позивач зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений позивачем на митну територію України, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1, п. 1.3 Договору);

- позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 31 тис. куб метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року 4 тис. куб. метрів, листопад 2016 року 5 тис. куб. метрів, грудень 2016 року 6 тис. куб. метрів, січень 2017 року 6 тис. куб метрів, лютий 2017 року 6 тис. куб метрів, березень 2017 року 4 тис. куб. метрів (п. 2.1 Договору);

- приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 Договору);

- не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, відповідч зобов`язується подати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає відповідачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представниками та скріплений печаткою. У разі не підписання позивачем акта приймання-передачі природного газу позивач письмово повідомляє відповідача про причини такого не підписання акта (п. 3.5, п. 3.6 Договору);

- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим Договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5 930,40 грн. (п. 5.2 Договору);

- оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 Договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).

23.01.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу від 26.10.2016 № 1820/167-ТЕ-17, якою внесено зміни в деякі пункти Договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору постачання природного газу у листопаді 2016 року - березні 2017 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи надано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 Договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, всього на суму 85 789,16 грн., а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 10 081,68 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 24 314,64 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 18 977,28 грн., акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 18 087,72 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 14 327,84 грн.

Згідно умов Договору постачання природного газу № 1820/1617-ТЕ-17 від 26.10.2016 остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений відповідачем не пізніше 25 числа (включно) наступного за місяцем постави газу, а у випадку прострочення оплати у позивача було наявне право на нарахування пені (п. 8.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором № 1820/1617-ТЕ-17 від 26.10.2016 та виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушеннями встановленого Договором строку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 3 357,42 грн. за період з 28.03.2017 по 17.10.2017, суд зазначає таке.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок пені є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 357,42 грн. пені.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 509,37 грн. 3% річних та 1 819,07 грн. інфляційних втрат за період з 28.03.2017 по 17.10.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 819,07 грн. інфляційних втрат та 509,37 грн. 3% річних.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов повністю.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Дмитрівка інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04308278) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 357 (три тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 42 коп. пені, 509 (п`ятсот дев`ять) грн. 37 коп. 3% річних, 1 819 (одну тисячу вісімсот дев`ятьнадцять) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.08.2020.

Суддя О.О. Христенко