Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/1794/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1794/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу №916/1794/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Мет" про стягнення 76 345,56 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Мет" про стягнення 76 345,56 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2020 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1794/20 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням розгляду справи по суті на 16.07.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 31.07.2020р. на усій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 року було відкладено судове засідання до 10.08.2020 року о 10:00 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Фізичної особи-підприємця Сафронова Юрія Володимировича в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

10.08.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-МЕТ" (відповідач) було укладено договір №3154 від 17.04.2015 року про подачу та забирання вагонів (далі договір).

Відповідно до п.3 договору ТОВ "ПРОМ- ТЕМП" була надана для улаштування примикання під`їзної колії земельна ділянка площею 1900кв.м. в смузі відведення залізниці.

Згідно абз.3 п. 14 договору відповідач зобов`язаний сплачувати залізниці відшкодування витрат на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення залізниці не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця, за ставками визначеними калькуляцією за формулою: (П+К) х S, де П - це діюча ставка місцевого земельного податку, К - витрати залізниці на утримання смуги відведення, S - площа земельної ділянки, що зайнята під`їзної колією у межах смуги відведення залізниці.

Відповідно до п.14 Договору сторони погодили, що витрати залізниці на утримання земельної ділянки у смузі відведення розраховуються один раз на рік.

Залізницею в березні місяці 2019 року була затверджена калькуляція, згідно якої розмір витрат на утримання 1 м2 земельної ділянки становить 2,55 грн. без ПДВ. Телеграфною вказівкою №951 від 20.03.2019р. встановлено, що починаючи з квітня 2019р. розмір витрат в а утримання 1 м2 земельної ділянки (К) становить 2,55 грн. за один місяці, без урахування ПДВ 20%. Сума земельного податку по Козятинській сільській раді (де територіально розташована під`їзна колія Відповідача) (П) становить 0,3450 грн. за 1м2 на місяць.

Позивач зазначає, що за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р. відповідач не відшкодовував позивачу витрати на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення, в результаті чого за вказаний період виникла заборгованість у сумі 76 345,56грн. за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за утримання земельної ділянки у сумі 76 345,56грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається з матеріалів справи згідно п. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012р. №4442-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015р. №512-Ц/од 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200, одним з яких є ДТГО "Південно- Західна залізниця".

З 01.12.2015р. розпочало господарську діяльність Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке відповідно до п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018р. №938) є правонаступником усіх прав та обов`язків ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Рішенням правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 16.11.2015р. (протокол №5) затверджено Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", а отже Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" є правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця".

Враховуючи викладене, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є належним позивачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та відповідачем було укладено договір №3154 від 17.04.2015 року про подачу та забирання вагонів.

Відповідно до п.3 договору ТОВ "ПРОМ- ТЕМП" була надана для улаштування примикання під`їзної колії земельна ділянка площею 1900кв.м. в смузі відведення залізниці.

Згідно абз.3 п. 14 договору відповідач зобов`язаний сплачувати залізниці відшкодування витрат на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення залізниці не пізніше, як за 10 днів до початку звітного місяця, за ставками визначеними калькуляцією за формулою: (П+К) х S, де П - це діюча ставка місцевого земельного податку, К - витрати залізниці на утримання смуги відведення, S - площа земельної ділянки, що зайнята під`їзної колією у межах смуги відведення залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р. відповідач не відшкодовував позивачу витрати на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення, в результаті чого за вказаний період виникла заборгованість у сумі 76 345,56грн. за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають витрати на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення залізниці у сумі 76 345,56грн. за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-МЕТ" про стягнення витрат на утримання земельної ділянки у межах смуги відведення залізниці у сумі 76 345,56грн. за період з 01.05.2019р. по 17.04.2020р., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Мет" про стягнення 76 345,56 грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-МЕТ" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 1, код ЄДРПОУ 37294255) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 76 345 /сімдесят шість тисяч триста сорок п`ять/ грн. 56 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут