Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/1517/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1517/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача : не з`явився.

розглянувши справу за позовом Фермерського господарства "Агро-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" про стягнення 129 565,32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агро-1" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" про стягнення 129 565,32грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "16" липня 2020 р. о 11:00 год.

13.07.2020 року до канцелярії Господарського суду Одеської області від представника позивача Фермерського господарства "Агро-1" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 31.07.2020р. на усій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020р. було відкладено судове засідання на "10" серпня 2020 р. о 10:30 год.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

10.08.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як встановлено господарським судом, 10 квітня 2019 року між Фермерським господарством Агро-3: (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Голдарт (покупець/відповідач) укладено договір купівлі продажу фруктової продукції (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець зобов`язався передати у власність покупця продукцію, а замовник зобов`язався її прийняти та оплатити.

Пунктом 2.1. Договору, сторони домовились, що ціна на товар є договірною та визначається в специфікації на дату відпуску товару.

Якість фруктової продукції повинна відповідати діючим в Україні стандартам для товарів цього виду та повинні підтверджуватись сертифікатом якості (п. 3.1. Договору).

Перевірка якості фруктової продукції здійснюється в момент прийому (п. 3.3. Договору).

На виконання вищезазначених умов Договору позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 31 від 15.04.2019р. на суму 109.177,63 грн.

Факт надання відповідачеві зазначеного рахунку позивач підтверджується вище зазначеним рахунком.

Позивач, 18.04.2019р. передав у власність відповідача товар - яблука сорту Голден у кількості 20.772 кг на суму 109.177,63 грн., який відповідач прийняв.

Факт прийняття відповідачем товару від позивача підтверджується видатковою накладною № 33 від 15.04.2019р., товарно- транспортною накладною № 338 від 18.04.2019р. та довіреністю № 18-04 від 18.04.2019р. на уповноважену особу відповідача.

Розрахунки за товар здійснюються з відстрочкою платежу до 14 календарних днів згідно виставленого рахунку з моменту отримання товару Покупцем та виписки накладної на відпуск продукції (п. 2.2. Договору).

Отже, відповідач, отримавши 18.04.2019р. фруктової продукції товар на суму 109.177,63 грн., був зобов`язаний сплатити позивачеві до 02.05.2019р. зазначену суму боргу за отриманий товар.

Відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, тому сума основної заборгованості становить 109.177,63 грн.

Згідно п. 4.2. Договору у випадку порушень покупцем (відповідачем) строків оплати товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 18 727,60грн. та суму 3% річних у розмірі - 1 660,09 грн.

З наведених підстав, Фермерське господарство "Агро-1" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" про стягнення 129 565,32 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними 10.04.2019 року Договору купівлі-продажу фруктової продукції № 3/2019.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього. Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже було встановлено господарським судом, на виконання вищезазначених умов Договору позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 31 від 15.04.2019р. на суму 109.177,63 грн.

Факт надання відповідачеві зазначеного рахунку позивач підтверджується вище зазначеним рахунком.

Позивач, 18.04.2019р. передав у власність відповідача товар - яблука сорту Голден у кількості 20.772 кг на суму 109.177,63 грн., який відповідач прийняв.

Факт прийняття відповідачем товару від позивача підтверджується видатковою накладною № 33 від 15.04.2019р., товарно- транспортною накладною № 338 від 18.04.2019р. та довіреністю № 18-04 від 18.04.2019р. на уповноважену особу відповідача.

Розрахунки за товар здійснюються з відстрочкою платежу до 14 календарних днів згідно виставленого рахунку з моменту отримання товару Покупцем та виписки накладної на відпуск продукції (п. 2.2. Договору).

Отже, видаткова накладна № 33 від 15.04.2019р., товарно-транспортна накладна № 338 від 18.04.2019р. та довіреність № 18-04 від 18.04.2019р. на уповноважену особу відповідача (копії яких додаються) є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Тому, відповідач, отримавши 18.04.2019р. фруктової продукції товар на суму 109.177,63 грн., був зобов`язаний сплатити позивачеві до 02.05.2019р. зазначену суму боргу за отриманий товар.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" заборгованість за вищезазначеним Договором, яка становить 109 177,63грн., підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 18 727,60 грн. та суму 3% річних у розмірі - 1 660,09грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.2. Договору у випадку порушень покупцем (відповідачем) строків оплати товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до матеріалів справи позивачем, також, понесено витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, у зв`язку з тим, що Фермерське господарство "Агро-1" було змушене звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт".

25.05.2020 року між Фермерським господарством "Агро-1" та Адвокатом Омельчук Євгеном Миколайовичем було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Гонорар Адвоката погоджується за взаємною згодою сторін у розмірі 30 000,00грн.

Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює види судових витрат, а саме судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, та витрати на правничу допомогу також покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фермерського господарства "Агро-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" про стягнення 129 565,32 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарт" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10, (офіс) №117; код ЄДПОУ 42110395) на користь Фермерського господарства "Агро-1" (55636, Миколаївська область, Новобузький район, Майорівка, село Майорівка; код ЄДРПОУ 24058599) суму основної заборгованості у розмірі 109 177 /сто дев`ять тисяч сто сімдесят сім/ грн. 63 коп., суму 3% річних у розмірі 1 660 /одну тисячу шістсот шістдесят/ грн. 09 коп., суму штрафних санкцій у розмірі 18 727 /вісімнадцять тисяч сімсот двадцять сім/ грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 /тридцять тисяч / грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут