Рішення

від 04.08.2020 по справі 916/811/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/811/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Апостолова В.В., довіреність № 130557, дата видачі : 14.05.20;

від відповідача (за первісним позовом) - Спектор Ю.І., Протокол № 25/05, дата видачі : 02.06.20;

розглянувши справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 404 059,88грн., та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська стивідорна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" про визнання договору недійсним частково.,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 846/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ про стягнення 404 059,88грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначенням підготовчого засідання на "30" квітня 2020 р. о 10:15 год.

27.04.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№10221/20.

28.04.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вх.№10692/20.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: "Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. було відкладено судове засідання на "14" травня 2020 р. о 11:50 год.

28.04.2020р. за вх.№1224/20 господарським судом одержано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська стивідорна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати частково недійсними Договір транспортного експедирування №17-2018/Р від 02.07.2018 року що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська стивідорна компанія", в частині положення пункту 5.3.3 Договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020р. було прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська стивідорна компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" про визнання договору недійсним частково до розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі №916/811/20 за правилами загального позовного провадження.

12.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№11721/20, відповідно до якого відповідач заперечує проти первісного позову.

12.05.2020 року до канцелярії господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.05.2020р. представником позивача (за первісним позовом) було надано суду клопотання про продовження розгляду підготовчого провадження по справі №916/811/20на 30 днів.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.06.2020р. о 11:00 год.

25.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№13098/20.

25.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшов відзив на зустрічний позов за вх.№13102/20, відповідно до якого позивач просить суд відмовити у задоволені зустрічного позову відповідача.

04.06.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на первісний позов за вх.№14391/20.

04.06.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов за вх.№14403/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. було закрито підготовче провадження по справі №916/811/20 із призначенням справи до розгляду по суті на 01.07.2020р. о 11:00 год.

01.07.2020р. було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 15.07.2020р. о 10:00 год.

14.07.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" надійшло клопотання про витребування документа та відкладення розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 22.06.2020р. на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено термін дії карантину до 31.07.2020р. на усій території України.

У судовому засіданні 15.07.2020р. господарським судом в частині клопотання про витребування документа було відмовлено, з підстав того, що Акціонерне товариство УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ не є стороною по справі, та суд не вбачає підстав для його задоволення, з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2020р. було відкладено судове засідання до 04.08.2020р. о 16:00 год.

04.08.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло повідомлення виступ у дебатах за вх.№20656/20.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

04.08.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як встановлено господарським судом, 02.07.2018 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ та TOB ОСК було укладено договір транспортного експедирування № 17-2018/Р3. На виконання умов Договору та у відповідності до п. 1.1., 2.2.4. Договору ТОВ ОСК протягом грудня 2019 р. - січня 2020 р. замовляло у ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ послуги з організації перевезень вантажів ТОВ ОСК залізничним транспортом.

Згідно з п. 1.2. Договору Клієнт відшкодовує Експедитору всі витрати по перевезенню і транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, виплачує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ плату за надані у відповідності із цим договором послуги.

П. 2.2.10 Договору встановлено, що ТОВ ОСК здійснює оплату в розмірі 100% від заявленого об`єму перевезень вантажів ТОВ ОСК , якщо інше не узгоджено в додатках.

В пункті 6.1. Договору вказано, що за надання послуг, передбачених цим Договором ТОВ ОСК виплачує ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ комісійну винагороду.

У відповідності до п. 3.9. Договору остаточний розрахунок між сторонами здійснюється на протязі п`яти банківських днів із дати підписання акту-звіту (акту наданих послуг).

П. 5.1.2. Договору встановлено: сторона, що допустила порушення своїх зобов`язань по цьому договору, зобов`язана негайно їх усунути.

У відповідності до Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 26.02.2020 борг ТОВ ОСК перед ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ склав 298 665,54 грн. Вказане також підтверджується Актами наданих послуг від 31.12.2019 р. № 431, від 31,01.2020 р. № 4 та листом самого Відповідача від 26,02.2020 № 47.

Як вказано в п. 8.2. Договору всі спори та розбіжності, що виникають під час виконання цього Договору, сторони будуть намагатися врегулювати шляхом переговорів.

На виконання п. 8.2. Договору ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ зверталося до ТОВ ОСК із претензією від 06.02.2020 № 02/20-04. Претензія направлялися засобами електронного зв`язку на відому ТОВ ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ електронну адресу Відповідача та поштовим відправленням рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу ТОВ ОСК .

Відповідно до п. 5.3.3. Договору у випадку порушення Клієнтом п, 3,9. цього Договору Експедитор має право вимагати оплату Клієнтом штрафних санкцій за прострочку платежу в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 103 693,07грн. та суму 3% річних у розмірі - 1 701,27грн.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 404 059,88грн.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" , умови п.5.3.3. Договору прямо суперечать чинному законодавству.

Вказує, що розрахунок пені на загальну суму 103 693,07грн. суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на нормах п. 5.3.3. Договору, які також суперечать нормам законодавства.

Пунктом 5.3.3. Договору визначено, що У разі порушення Клієнтом пункту 3.9. цього Договору Експедитор має право вимагати сплату Клієнтом штрафних санкцій за прострочення платежу в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення. Обов`язок Клієнта сплатити вищевказаний штраф за прострочення настає при пред`явленні Експедитором даної вимоги в письмовій формі .

Також відповідач вказує, що позивачем не доведено належним чином суму основного боргу, на яку нараховано штрафні санкції та відсотки.

З наведених підстав, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" про визнання договору недійсним частково.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування позовних вимог та на підставу стягнення коштів з відповідача (за первісним позовом), позивач посилається на Договір транспортного експедирування №17-2018/Р від 02.07.2018р., на виконання умов якого та у відповідності до п. 1.1., 2.2.4. Договору ТОВ ОСК протягом грудня 2019р. - січня 2020р. замовляло у позивача послуг з організації перевезень вантажів ТОВ ОСК залізничним транспортом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.9. Договору остаточний розрахунок між сторонами здійснюється на протязі п`яти банківських днів із дати підписання акту-звіту (акту наданих послуг).

П. 5.1.2. Договору встановлено: сторона, що допустила порушення своїх зобов`язань по цьому договору, зобов`язана негайно їх усунути.

У відповідності до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019р. - 26.02.2020р. борг ТОВ ОСК перед ТОВ Лемтранс Транзит склав 298 665,54 грн. Вказане також підтверджується актами наданих послуг від 31.12.2019 р. № 431, від 31.01.2020 р. № 4 та листом самого Відповідача від 26.02.2020 № 47.

ТОВ ОСК не було своєчасно сплачено вартість наданих послуг за Договором позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору транспортного експедирування №17-2018/Р від 02.07.2018 року щодо сплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 298 665,54 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі - 103 693,07грн. та 3% річних у розмірі 1 701,27 грн.

Згідно п. 5.3.3. Договору у випадку порушення Клієнтом п. 3.9. цього Договору Експедитор має право вимагати оплату Клієнтом штрафних санкцій за прострочку платежу в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування; чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідач звернувся до суду у судовому засіданні 04.08.2020р. із усним клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до норм чинного законодавства.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, беручи до уваги той факт, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань по договору не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені до 57 693,07 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 701,27 грн., господарський суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо зустрічної позовної заяви, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" про визнання договору недійсним частково, господарський суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що п. 5.3.3 договору транспортного експедирування суперечить чинному законодавству України, посилаючись на ч.2 ст. 343 ГК України та ст. З Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а тому вимагає визнати частково недійсним договір транспортного експедирування № 17-2018/Р від 02.07.2018 року, саме в частині положень п.5.3.3.

Відповідно до п. 5.3.3. договору транспортного експедирування 17- 2018/Р від 02.07.2018 року визначено, що у випадку порушення Клієнтом п. 3.9. цього Договору Експедитор має право вимагати оплату Клієнтом штрафних санкцій за прострочку платежу в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно вимог чинного законодавства України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому вважаємо, що встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов`язання не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання договору частково недійсним.

З огляду на положення ст. 3 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Диспозитивний характер цього принцип передбачає, що сторони договору є вільними у виборі його змісту та можуть бути обмеженими у цьому тільки у випадку, коли норма закону прямо передбачає заборону на інше регулювання правовідносин сторін.

Про можливі варіанти співвідношення актів цивільного законодавства та договору вказує ст.6 ЦК України, визначаючи, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Наступне аналогічне визначення свободи договору встановлює також й ст.627 ЦК України.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ст. 551 ЦК України визначено, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. А Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не встановлено пряму заборону на збільшення розміру неустойки.

За умов, ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України як норма акту цивільного законодавства, що з`явилась пізніше та встановила інші можливості регулювання правовідносин сторін наділила їх можливістю збільшувати у договорі розмір неустойки, встановлений законом.

Встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України), у тому числі мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17).

Тому суд звертає увагу на те, що укладаючи договір транспортного експедирування № 17-2018/Р від 02.07/2018 року, сторони спільно дійшли згоди щодо застосування штрафних санкцій за прострочку платежу в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

З урахуванням вище викладеного, з підстав недоведеності та необґрунтованості зустрічного позову, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" про стягнення 404 059,88грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ" (65017, Одеська область, місто Одеса, вул. Багрицького, будинок 12 А; код ЄДРПОУ 42197434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 77-А; код ЄДРПОУ 38865713) основний борг у розмірі 298 665 /двісті дев`яносто вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять/ грн. 54 коп., пеню у розмірі 57 693 /п`ятдесят сім тисяч шістсот дев`яносто три/ грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 1 701 /одна тисяча сімсот одна/ грн. 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 060 /шість тисяч шістдесят/грн. 90 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська стивідорна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС ТРАНЗИТ" про визнання договору недійсним частково - відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут