Рішення

від 10.08.2020 по справі 922/1039/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1039/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни, м.Харків до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю НВТ "СТЕК" , м.Харків про стягнення 23804,32 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю НВТ "СТЕК" про стягнення 23804,32 грн. боргу за договором оренди нерухомого майна №01/02/20-М-3 від 01.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1039/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Копія ухвали суду двічі була направлена на юридичну адресу відповідача, однак, 20.05.2020 року та 13.07.2020 року повернулась на адресу суду без вручення адресату, з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

Судом встановлено, що ухвали направлялись на адресу відповідача, яка зазначена у ЄДРЮО та ФОП. Крім того, відповідач міг ознайомитись зі змістом ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Щодо строку розгляду справи суд керувався ч.4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, відповідно до яких, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак, відповідач не скористався своїм правом, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

На підставі та на умовах договору оренди нерухомого майна № 01/02/20-М-З від 01 лютого 2020 року (далі - Договір) науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю НВТ СТЕК (далі - відповідач, орендар) винаймав у фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни (далі - позивач, орендодавець) нежитлові приміщення №8 та №9 (офіс №707 та №708), загальною площею 76,5м.кв., розташовані за адресою: м.Харків, проспект Московський, 179-Б, літ. Г-9 .

Положеннями пункту 4.9 Договору передбачено, що відповідач зобов`язаний не проводити будь-які перебудови та інші роботи, направлені на зміну об`єкту Оренди, без письмового погодження з Орендодавцем.

Проте, в ході оренди приміщень, без будь-яких узгоджень з боку позивача, відповідачем самовільно змінено об`єкт оренди, що полягає у наступному.

Так, 28 лютого 2020 року позивачем та директором відповідача було здійснено спільне обстеження вищевказаних нежитлових приміщень, в ході якого було виявлено видимі ознаки зміни планування даних приміщень, що полягають в наступному:

- між вказаними офісами демонтовано стіну, а саме, вирізано отвір та вставлені міжкімнатні двері;

- в офісі №708 зведені внутрішні перегородки, які розмежили простір приміщення на окремі зони.

Вищевказане підтверджується оформленим та підписаним з обох сторін Актом №01/01 обстеження нежитлових приміщень №8 та №9 (офіси №707, №708) за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, літ. Г-9 (7 поверх) від 28.02.2020 року (а.с.44-45).

Сторонами в даному акті було узгоджено, що Орендар зобов`язаний компенсувати Орендодавцю вартість вищевказаних ремонтних робіт на загальну суму 28020,56 грн. шляхом перерахування суми компенсації на поточний рахунок Орендодавця, що вказаний в договорі у строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту складання та підписання даного акту, тобто до 16 березня 2020 включно.

Проте, свої зобов`язання у визначені строки відповідач не виконав, в результаті чого у останнього перед позивачем виникла прострочена заборгованість у розмірі 23804,32 грн. Вказана сума є меншою за суму, що вказана в акті, у зв`язку із тим, що на момент складання акту у відповідача перед позивачем існувала передплата у розмірі 4448,45 грн., що підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків (а.с.46-50).

17.03.2020 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості, але відповіді не отримав. Заборгованість на даний час не сплачена, що й стало підставою звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем нараховано відповідачу за порушення п.4.9. Договору заборгованість в сумі 23804,32 грн., що підтверджується підписаним з обох сторін Актом № 01/01 обстеження нежитлових приміщень № 8 та № 9 (офіси №707, №708) за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, літ. Г-9 (7 поверх) від 28.02.2020 року (а.с.44-45), та підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків (а.с.46-50). В Акті обстеження встановлений строк сплати відповідачем заборгованості - не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту складання та підписання даного акту, тобто до 16 березня 2020 включно.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач у встановлений строк не сплатив заборгованість, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 76- 80, 86, 129, 236, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю НВТ "СТЕК" (місцезнаходження: 61125, м.Харків, вул.Нетеченська набережна,14; код ЄДРПОУ 21182884) на користь Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) 23804,32 грн. боргу, 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" серпня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт