Рішення

від 06.08.2020 по справі 201/5965/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5965/20

Провадження № 2/201/2492/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 серпня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Укрпромкомплекс про визнання трудових відносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 24 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства Укрпромкомплекс про визнання трудових відносин припиненими.

В обґрунтування своїх вимог, позивач у позовній заяві посилався на те, що 07 вересня 2015 року її було прийнято на посаду бухгалтера в приватне підприємство Укрпромкомплекс про що було видано наказ № 6 від 07 вересня 2015 року. Трудова діяльність фактично здійснювалась за адресом: АДРЕСА_1 . З 28 березня 2016 року вона перебуває на лікарняному в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності з причини вагітності та пологів. Після чого до червня 2019 року перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Трудова книжка була їй видана в серпні 2019 року, однак в ній відсутній запис про звільнення. Відповідач не перебуває в стадії припинення та адреса відповідача місцезнаходження юридичної особи Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 140. 25 листопада 2019 року вона направила рекомендований поштовий лист з заявою про звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та копією трудової книжки, однак лист було повернуто з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою. 23 січня 2020 року нею повторно було направлено поштовий лист з тим самим змістом, проте лист знову було повернуто, з причин відсутності одержувача за вказаною адресою. Тому посилаючись на норми ст. ст. 36, 38 КЗпП України просила визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Софіївським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 11 серпня 2011 року) та приватним підприємством Укрпромкомплекс (код ЄДРПОУ 36440595, адреса, місцезнаходження, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 140) припиненими на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ч. 1 ст. 38 КЗпП України ) з 25 листопада 2019 року (а.с. 1-4).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 червня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.24).

Ухвалою судді від 26 червня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Укрпромкомплекс про визнання трудових відносин припиненими (а.с.25-26).

Позивач в судове засідання не з`явилася, про день та час була повідомлена належним чином. 08 липня 2020 року надала на адресу суду заяву про слухання справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала (а.с. 28)

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом № 6 від 07 вересня 2015 року була прийнята на посаду бухгалтера в приватне підприємство Укрпромкомплекс , що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_3 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 , на підтвердження чого суду надано свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 8).

Факт трудових відносин між позивачем та відповідачем підтверджується довідкою виданою ПП Укрпромкомплекс від 10 серпня 2016 року про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.10).

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 направила рекомендований поштовий лист з заявою про звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та копією трудової книжки, однак лист було повернуто з відміткою про відсутність одержувача за вказаною адресою. 23 січня 2020 року нею повторно було направлено поштовий лист з тим самим змістом, проте лист знову було повернуто, з причин відсутності одержувача за вказаною адресою (а.с.11-15, 18-22).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадянських формувань приватне підприємство Укрпромкомплекс в процесі припинення не перебуває та адреса місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 140 (а.с.16-17).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власним бажанням, попередивши роботодавця письмово за два тижні.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підстави припинення трудового договору можливо шляхом розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Враховуючи те, що позивач на даний час фактично є працівником у відповідача, подала заяву про звільнення, однак місце фактичного знаходженння останнього встановити не можливо, та зважаючи, що такими діями порушуються права позивача, передбачені ст. 43 Конституції України, то позов слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Укрпромкомплекс про визнання трудових відносин припиненими задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Софіївським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 11 серпня 2011 року) та приватним підприємством Укрпромкомплекс (код ЄДРПОУ 36440595, адреса, місцезнаходження, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 140) припиненими на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ч. 1 ст. 38 КЗпП України ) з 25 листопада 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст рішення виготовлено 06 серпня 2020 року

Суддя С.О. Демидова