Рішення

від 10.08.2020 по справі 120/958/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/958/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 38635397, адреса: вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, Вінницька область, 21021)

до: Комунального некомерційного підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради (код ЄДРПОУ: 20100790, адреса: вул. Привокзальна, 1, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240)

про: застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 38635397, адреса: вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, Вінницька область, 21021) з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради (код ЄДРПОУ: 20100790, адреса: вул. Привокзальна, 1, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки допущені Комунальним некомерційним підприємством "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі Комунальним некомерційним підприємством "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради отримано 16.03.2020 року, що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, станом на день прийняття рішення, вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року в частині надання відзиву на позовну заяву відповідачем не виконано.

Частинами першою, третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, Кабінетом Міністрів України постановою від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 року до 31.07.2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Згідно з підпунктом другим пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 49, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення або пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, строк для подання відзиву на позовну заяву був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У зазначеній редакції пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України діяв до 17.07.2020 року.

17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року № 731-ІХ" (далі - Закон № 731-ІХ).

Вказаним Законом пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у наступній редакції:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Проте, відповідач не скористався своїм правом, визначеним процесуальним законодавством, та у строк, встановлений пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-ІХ, заяву про продовження відповідних процесуальних строків до суду не подавав.

Частиною шостою статті 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.06.2018 року Томашпільським районним сектором Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, з метою усунення виявлених порушень щодо держання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки вказаних в акті № 190, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), винесено припис № 190, яким встановлено термін виконання виявлених порушень до 15.09.2018 року.

У період з 27.12.2019 року по 28.12.2019 року Томашпільським районним сектором Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом господарювання Комунальним некомерційним підприємством "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено акт № 295 від 28.12.2019 року, у якому зафіксовано невиконані заходи, виявлені під час попередньої перевірки, а також ряд нових порушень Правил пожежної безпеки в України, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.03.2015 року за № 252/26697, зокрема:

- двері відчиняються не у напрямку виходу з будівель (приміщень) (будівлі дитячої консультації та поліклініки) (розділ ІІІ пункт 2.27 Правил пожежної безпеки в України);

- на шлях евакуації використовуються легкозаймисті будівельні матеріали (розділ ІІІ глава 2 пункт 2.17, 2.23 Правил пожежної безпеки в України);

- коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (розділ ІІІ глава 2 пункт 2.31 Правил пожежної безпеки в України);

- будівлі лікарні (лабораторія, дитяча консультація, поліклініка, стаціонар, котельня, пральня, кухня) не обладнані системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системами керування евакуювання людей в частині оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку евакуювання, системою пожежного спостерігання) (розділ V глава 1 пункт 1.2 Правил пожежної безпеки в України);

- дерев`яні конструкції горищних приміщень не оброблено вогнетривким розчином (лабораторія, дитяча консультація, поліклініка, стаціонар, котельня, пральня, кухня) (розділ ІІІ глава 2 пункт 2.5, 2.6 Правил пожежної безпеки в України);

- будівлі лікарні (лабораторія, дитяча консультація, поліклініка, стаціонар, котельня, пральня, кухня) не обладнані внутрішнім протипожежним водопроводом (розділ V глава 2 Правил пожежної безпеки в України);

- будівлі лікарні (лабораторія, дитяча консультація, поліклініка) не забезпечено запасом води для цілей зовнішнього водопостачання з розрахунку витрат води у відповідності до норм (розділ V глава 2 Правил пожежної безпеки в України);

- наявний пожежний резервуар (біля будівель стаціонару, кухні, котельні, пральні) не забезпечений під`їздом з твердим покриттям (розділ V глава 2 пункт 2.1 підпункт 5 Правил пожежної безпеки в України);

- пожежні щити (стенди) не доукомплектовані згідно з нормами належності (розділ V глава 3 пункт 3.11 Правил пожежної безпеки в України);

- будівлі не захищені від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (розділ ІV глава 1 пункт 1.21 Правил пожежної безпеки в України);

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів виконано методом скрутки (розділ ІV глава 1 пункт 1.6 Правил пожежної безпеки в України);

- відгалужувальні та з`єднувальні коробки не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів (розділ ІV глава 1 пункт 1.7 Правил пожежної безпеки в України);

- електророзетки встановлені на горючий матеріал (розділ ІV глава 1 пункт 1.17 Правил пожежної безпеки в України);

- не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (розділ ІV глава 1 пункт 1.20 Правил пожежної безпеки в України);

- працівників не забезпечено засобами індивідуального захисту (розділ ІІІ пункт 2 Правил техногенної безпеки, затверджених наказом МВС України 05.11.2018 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.11.2018 року за № 1346/32798);

- не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників (розділ ІІ, пункт 5 Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС України від 15.01.2018 року № 25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.02.2018 року за № 225/31677).

Враховуючи, що Комунальне некомерційне підприємство "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради експлуатується з грубими порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зазначені у вищевказаному акті перевірки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 року № 5403-VI та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій України є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

3)внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах;

4) реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з частиною другою статті 51 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем у ході перевірки Комунального некомерційного підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сфері пожежної безпеки виявлені порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

За приписами частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що підставами для застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єктів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених Кодексом цивільного захисту України, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

У контексті наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що надзвичайна ситуація, згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, це обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 (далі - Класифікатор), надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності.

Пунктом четвертим частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - це подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також, розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно з визначенням ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - це відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює прогнозування спільно із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику та здійснює районування території України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

На переконання суду, зазначені в адміністративному позові порушення не є формальними, а стосуються наявності у відповідача порушень, які можуть призвести до займання та створять небезпеку людям (як персоналу об`єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть задіяні в їх ліквідації), а також відсутності необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку.

Станом на день ухвалення судом рішення у справі, відповідачем до суду не надано жодних доказів усунення порушень, виявлених позивачем під час проведення перевірки, які зафіксовано в акті перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 28.12.2019 року № 295, як і доказів, що зазначені в акті перевірки порушення не створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд звертає увагу, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 823/589/16.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виконання вимог органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства є обов`язком суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування, у даному випадку, заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю), про який просить позивач.

Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Застосувати до Комунального некомерційного підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівель Комунального некомерційного підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради, а саме: будівлі дитячої консультації, будівлі поліклініки, будівлі лабораторії, будівлі стаціонару, будівлі котельні, будівлі пральні, будівлі кухні, розташованих за адресою: вул. Привокзальна, 1, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, шляхом відключення від джерела електроживлення, опломбування вхідних дверей будівель, за винятком проведення робіт з усунення недоліків зазначених в акті № 295 від 28.12.2019 року, до повного усунення порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 38635397, адреса: вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, Вінницька область, 21021);

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємства "Вапнярська міська лікарня" Вапнярської селищної ради (код ЄДРПОУ: 20100790, адреса: вул. Привокзальна, 1, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 10.08.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна