Ухвала

від 04.08.2020 по справі 160/4589/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 серпня 2020 р. Справа № 160/4589/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБондар М.В. за участі секретаря судового засіданняЖарі О.І. за участі: представника позивача Лебедєвої В.П. розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпро питання щодо закриття провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до державного реєстратора Лукашової Ірини Семенівни Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРВІС ПРО» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Лукашової Ірини Семенівни Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРВІС ПРО» , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_1 від 03.05.2019 року №12241110005086917, а саме скасувати державну реєстрацію припинення юридичної особи (ТОВ «НОРВІС ПРО» , ЄДРПОУ 42442155) в результаті ліквідації.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву та витребуваних доказів, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.08.2020 року.

В підготовче засідання 04.08.2020 року з`явилася представник позивача. Представник відповідача та третьої особи в підготовче засідання не з`явились про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

В підготовчому засіданні постало питання щодо можливості розгляду справи за правилами адміністративного судочинства. Представник позивача позовні вимоги підтримала та заперечувала щодо закриття провадження.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації від 03.05.2019 року №12241110005086917, що здійснено державним реєстратором КП «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради - Лукашовою Іриною Семенівною.

Разом з тим, в індивідуальній картці платника з ПДВ у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРВІС ПРО» обліковується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3814778,35 грн., яка виникла за рахунок несплати податкового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкового повідомлення - рішення (форми Р) від 03.04.2019 року №0060215341.

Звертаючи до суду з позовом, позивач зазначає, що уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРВІС ПРО» були подані до державного реєстратора завідомо неправдиві відомості - їх дії позбавили можливості ГУ ДПС у Дніпропетровській області виконати свої обов`язки щодо здійснення податкового контролю.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції заявленого спору, суд виходить із того, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом» , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7, 5.8), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а (провадження № 11-1506апп18).

Водночас державний реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРВІС ПРО» , не був законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою інших учасників справи, указувати або забороняти певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність, а інші учасники відповідно не були зобов`язані виконувати вимоги та приписи державного реєстратора.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №826/10249/18.

Отже, спір у цій справі не відповідає наведеним вище критеріям публічно-правового спору.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що спір у цій справі має вирішуватись за правилами господарського судочинства відповідно до частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №160/4589/20 - закрити.

Роз`яснити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвали суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду в повному обсязі складена 10.08.2020 року.

Суддя М.В. Бондар