Рішення

від 10.08.2020 по справі 320/4033/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ справа №320/4033/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

12 травня 2020 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 3 липня 2019 р.

Відповідно до довідки МСЕК Серії АВ № 0769749 позивачу з 2 червня 2017 р. встановлено другу групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

10 травня 2017 р. експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України за результатами розгляду звернення позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено діагноз: Рак сечового міхура, ст. ІІ, кл.гр. ІІ, Т2N0M0. Згідно з експертним висновком захворювання позивача пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

11 лютого 2020 р. листом № 02-15/УО відповідачем надано відповідь, в якій повідомлено, що план Цивільної оборони в період аварії на Чорнобильській АЕС не вводився, так як відповідно доручення Уряду СРСР, працівники, які залучалися до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з цим, не можуть бути віднесені до осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни до пункту 9 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Вважає, що для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни як особі, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, підстав немає.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі Положення № 302).

Згідно з п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій". Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

За приписами абз. 2 п. 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 р. № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18 березня 1976 р. №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 6 червня 1975 р. №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29 червня 1976 р. №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 р., начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 р., начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 р. №01, від 30 квітня 1986 р. №02, від 4 травня 1986 р. №16, від 19 травня 1986 р. №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

Для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено наступне. Відповідно до наказу Кагарлицького ремонтно-транспортного підприємства № 12 від 2 травня 1986 р. позивач був направлений у відрядження для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 2 травня 1986 р. по 5 травня 1986 року.

Згідно з довідкою Кагарлицького АТ Агро сервіс судом встановлено, що з 2 жовтня 1978 р. Кагарлицьке районне об`єднання Сільгосптехніка перейменоване в Кагарлицьке ремонтне-транспортне підприємство відповідно до наказу № 1 від 2 жовтня 1978 року. Крім того, з 25 березня 1992 р. Кагарлицьке ремонтне-транспортне підприємство на підставі рішення зборів працівників (акціонерів) Протокол № 1 від 25 березня 1992 р. перейменоване в Кагарлицьке акціонерне товариство Агро сервіс відповідно до наказу № 11 від 25 березня 1992 р.

Відповідно до довідки, яка видана Кагарлицьким акціонерним товариством Агро сервіс , на підставі вивчених архівних документів, які збереглися в Кагарлицькому акціонерному товаристві Агро сервіс встановлено, що формування ЦО Кагарлицького АТ Агро сервіс залучались до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Починаючи з 2 травня 1986 року по 1988 рік на підставі розпорядження начальника Київської облсільгосптехніки Мельничука П.Д. від 26 квітня 1986 року, від 2 травня 1986 року, 12 травня 1986 року та згідно телефонограм № 1/07ГР/387 від 12 травня 1986 року, № 69/04 від 26 квітня 1986 року та 2 травня 1986 року та інших розпоряджень, які були доведені до Кагарлицького РТП.

Згідно з наказом № 3 начальника Цивільної оборони Кагарлицького РТП від 3 січня 1986 року позивача включено до складу Цивільної оборони підприємства.

Відповідно до довідки Відділу містобудування та архітектури капітального будівництва і цивільного захисту від 4 липня 2017 р. № 14-29/188 позивач залучений до складу формувань цивільної оборони Кагарлицького РТП з 2 травня 1986 р. по 5 травня 1986 р. (підстава - наказ №12 від 12.05.86)

Отже, з урахуванням зазначеного, судом встановлено, що позивач був залучений до складу територіальних невоєнізованих формувань Цивільної оборони і на підставі відповідних наказів та розпоряджень керівників Цивільної оборони в період з 2 травня 1986 р. по 5 травня 1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, унаслідок чого у подальшому став інвалідом.

Це означає, що позивач за наведених обставин набув права на визнання за ним статусу інваліда війни 2 групи, у зв`язку з чим йому має бути видано відповідне посвідчення інваліда війни. Отже, відмова відповідача у наданні йому цього статусу та посвідчення є протиправною.

У силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV у контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 січня 2011 р. у справі "Щокін проти України" та від 7 липня 2011 р. у справі "Серков проти України" позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

У силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV у контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 січня 2011 р. у справі "Щокін проти України" та від 7 липня 2011 р. у справі "Серков проти України" позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Досліджені судом документи безперечно підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачею посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни, діяв не відповідно до норм чинного законодавства України та не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на встановлення йому статусу інваліда війни зазначеними у позові діями відповідача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і видати відповідне посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, адреса: вул. Незалежності, 1, м. Кагарлик, Київська область, 09200, код ЄДРПОУ - 03193594.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 10 серпня 2020 року.