Рішення

від 27.07.2020 по справі 440/2549/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2549/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 17 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

- зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 29 травня 2019 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (надалі також - відповідач, Козельщинська селищна рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2549/20, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відмова, яка міститься в оскаржуваному рішенні, не відповідає вимогам законодавства, не є законною та підлягає скасуванню, а саме, зазначена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови не є аргументованою, є неконкретизованою, не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, якою встановлено виключний перелік підстав для відмови.

19 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що відмова Козельщинської селищної ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області є обґрунтованою, зокрема, частина земельної ділянки, про яку прохав позивач, обтяжена договором оренди землі №11/0611/82 від 01.06.2011, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Козельщинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №532200004000140 від 03.08.2011; частина земельної ділянки, про яку прохав позивач, орієнтовною площею 0,25 га відноситься до земель житлової та громадської забудови; на частину земельної ділянки, про яку прохав позивач, орієнтовною площею 0,20 га гр. ОСОБА_2 виготовляється проект землеустрою згідно з рішенням шостої позачергової сесії Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 03.08.2011.

19 червня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому останній наголосив, що заявлена правова допомога в розмірі 7000,00 грн є неспівмірною та зазначив, що витрати на правничу допомогу визнає в розмірі 600,00 грн у разі задоволення позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Козельщинської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області (вх. №659) /а.с.12/.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додав копії паспорта, ідентифікаційного номера, а також графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, її розміру і меж /а.с. 13/, що відповідачем не заперечується.

Листом Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради №1088 від 17.07.2019 повідомлено ОСОБА_1 про те, що частина вказаної ним земельної ділянки орієнтовною площею 0,80 га обтяжена договором оренди землі №11/0611/82 від 01.06.2011, зареєстрованим у відділі Держкомзему в Козельщинському районі Полтавської області, про що вчинено запис від 03.08.2011 №532200004000140 у Державному реєстрі земель; інша частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га відноситься до земель житлової та громадської забудови; на частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га гр. ОСОБА_2 , жителем села Хорішки, виготовляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з рішенням шостої позачергової сесії Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 03.08.2011 /а.с. 11/.

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну відмову в розгляді клопотання, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №440/3075/19, яке набрало законної сили 23.11.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Островського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 04383682) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Островського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 04383682), яка полягала у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області. Зобов`язано Козельщинську селищної ради Козельщинського району Полтавської області (пров. Грунтовий,17, м. Полтава, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 29 травня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території села Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

На виконання вищевказаного рішення суду на двадцять першій сесії сьомого скликання Козельщинською селищною радою розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не прийнято.

Позивач вважаючи, що відповідачем безпідставно відмовлено у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що рішенням 21 сесії 7 скликання Козельщинської селищної ради від 17.12.2019 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Рішення відповідача від 17.12.2019, прийняте за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, містить такі підстави для відмови:

- частина вказаної ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 0,80 га обтяжена договором оренди землі №11/0611/82 від 01.06.2011, зареєстрованим у відділі Держкомзему в Козельщинському районі Полтавської області, про що вчинено запис від 03.08.2011 №532200004000140 у Державному реєстрі земель;

- інша частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га відноситься до земель житлової та громадської забудови;

- на частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га гр. ОСОБА_2 , жителем села Хорішки, виготовляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з рішенням шостої позачергової сесії Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 03.08.2011.

Суд не вважає вказане належними підставами відмови у розумінні статті 118 Земельного Кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними та не передбачають відмови у зв`язку з перебуванням земельної ділянки в оренді іншої особи.

По друге, судом встановлено, що однією з підстав для відмови відповідачем у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що частина земельної ділянки, про яку прохав позивач, орієнтовною площею 0,25 га відноситься до земель житлової та громадської забудови.

На підтвердження вказаної обставини, відповідачем надано суду викопіювання з Публічної кадастрової карти України відносно земельної ділянки кадастровий номер 5322085003:03:001:0034.

Суд, дослідивши надане відповідачем викопіювання, встановив, що земельна ділянка кадастровий номер 5322085003:03:001:0034, площею 12,8 га, за цільовим призначенням 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а відтак твердження відповідача, що частина бажаної земельної ділянки відноситься до земель житлової та громадської забудови є безпідставними.

По третє, твердження про те, що на частину запитуваної позивачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га гр. ОСОБА_2 виготовляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до рішення позачергової шостої сесії Хорішківської сільської ради від 03.08.2011 не підтверджено жодним належним доказом.

Так, відповідачем не надано рішення позачергової шостої сесії Хорішківської сільської ради від 03.08.2011 та доказів на підтвердження того, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,20 га, на яку гр. ОСОБА_2 виготовляється проект землеустрою знаходиться в межах земельної ділянки, яку має намір отримати у власність ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що вищенаведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного Кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року в справі №495/8898/16-а.

Також суд звертає увагу, що у постанові від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

З огляду на викладене та враховуючи те, що оскаржуване рішення відповідача не містить конкретної мотивації стосовно того, в чому ж саме місце розташування запитуваної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про невідповідність рішення 21 сесії 7 скликання Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 17.12.2019 критеріям правомірності, зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення 21 сесії 7 скликання Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 17 грудня 2019 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 29 травня 2019 року, суд зазначає наступне.

Верховний Суд вже розглядав подібні справи та робив висновки щодо дискреційних повноважень. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Зокрема у постановах від 23 травня 2018 року по справі № 825/602/17, від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18 Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Під дискреційними повноваженнями суди розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд зауважує, що наявність дискреційних повноважень не означає, що суб`єкт владних повноважень може діяти свавільно при прийнятті тих чи інших рішень, такі повноваження мають межу.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення від 12 березня 2009 року у справі "Сергій Волосюк проти України" (Sergey Volosyuk v. Ukraine), заява №1291/03, пп. 81 і 82).

За висновком суду із аналізу статті 123 Земельного кодексу України, законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту землеустрою тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб владні суб`єкти не перетинали межу дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому презюмується, що дискреційними повноваженнями є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним .

Натомість, у деяких справах, відповідач орган державної влади, помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - прийняти позитивне рішення або відмовити у прийнятті такого рішення, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача задля надання дозволу на розробку проекту землеустрою, отримав відмову, побудовану на підставах, обґрунтованість яких не була доведена відповідачем і спростована під час судового розгляду.

При цьому чинне законодавство не передбачає декількох законних альтернативних рішень відповідача з даного приводу. Суд прийшов до висновку, що відповідач був зобов`язаний надати дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , оскільки рішення про відмову у наданні такого дозволу визнане судом необґрунтованим, єдиною можливою альтернативою йому є протилежне - рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

У зв`язку із зазначеним суд враховує вищевказану правову позицію Верховного Суду та, обираючи належний спосіб захисту порушеного прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 29 травня 2019 року.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

19 червня 2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Вважає, що співмірними витратами позивача на професійну правничу допомогу у цій справі можуть вважатися його витрати в розмірі 600,00 грн. Зазначає, що ця справа є малозначною, позовна заява адвоката Борзовця О.В. є шаблонною, її складання не потребує значного часу. Крім того судова практика по такій категорії справ є усталеною.

Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) в розмірі 7000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 08 травня 2020 року про надання правової допомоги №01 /а.с. 23-25/, акт прийому-передачі виконаних робіт від 13 травня 2020 року /а.с. 26/, розрахунок надання правничої допомоги, квитанцію №01 від 13 травня 2020 року /а.с. 29/.

Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт від 13 травня 2020 року адвокатом надано такі послуги: юридичні консультації щодо суті спірних правовідносин в межах розгляду справи (3 год - 1500,00 грн); попереднє опрацювання матеріалів, аналіз оспорюваного наказу, опрацювання нормативної бази та практики ЄСПЛ, аналіз юридичного конфлікту, вироблення стратегії ведення справи (4 год - 2000,00 грн); підготовка процесуальних документів (7 год - 3500,00 грн); всього 7000,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін;

- до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору, копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію заяви від 29 травня 2019 року; копію викопіювання з публічної кадастрової карти; копію постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу; копію виконавчого листа; копію таблиці Козельщинської селищної ради поіменного голосування; копію листа Козельщинської селищної ради; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката Борзовця О.В. за надання правової допомоги від 08 травня 2020 року; акт прийому-передачі виконаних робіт від 13 травня 2020 року; договір про надання правової допомоги від 08 травня 2020 року, ордер.

- позов носить немайновий характер.

Матеріали справи не містять доказів консультування позивача щодо необхідності отримання додаткових доказів, доказів опрацювання та застосування практики ЄСПЛ, а також доказів вчинення адвокатом збору документів для справи. Фактично вся надана позивачу правова допомога полягала у написанні одного процесуального документу - позову та додаванні 12 аркушів додатків - документів, що надані позивачем.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Борзовцю О.В., який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 7000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського, буд. 87, смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області від 17 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області (вул. Остроградського, буд. 87, смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території с. Вільне Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 29 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков