Постанова

від 30.07.2020 по справі 420/6375/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6375/19

Головуючий в І інстанції: Левчук О.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 29.01.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новоселівське до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Новоселівське звернулось з даним позовом до суду до Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області) та, збільшивши позовні вимоги, просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2019 року № 0035651401, № 0035641401, № 0035631401, № 0025501307, № 0025511307, № 0025491307, № 0035571401, № 0035581401, № 0035601401.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2019 року відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на 2019 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено наказ № 3448 про проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Новоселівське за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року з 29 травня 2019 року тривалістю 10 робочих днів.

07 червня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено наказ № 4357 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Новоселівське за період з 01.01.2017 року по 31.03.2019 року з 12 червня 2019 року на 5 робочих днів.

26 червня 2019 року за результатами перевірки ТОВ Новоселівське складено та підписано акт перевірки № 1252/15-32-14-01/31584069, яким встановлено порушення ТОВ Новоселівське : п. 292-1.2 ст. 292-1 ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи на загальну суму 177210 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11257975 грн.; п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, викладені в п. 3.1.3.1.1 даного акту, в результаті чого ТОВ Новоселівське не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 11257975 грн.; п. 2.8, п. 3.5 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637; п.п. 14.1.54 пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.5 п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1, п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1 п.п. 170.1.4 п. 170.1, п. 170.5 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2731159,50 грн.; пп. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.п. 164.2.5, п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1 п.п. 170.1.4 п. 170.1 п. 170.5 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено заниження військового збору у розмірі 443657,73 грн.; ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку - в податкових розрахунках не вірно відображені відомості про доходи громадян, виплачені на користь фізичних осіб за оренду транспортних засобів та надання інших послуг за ознакою доходу 127 - Інші доходи , не відображені відомості про доходи громадян, виплачені на користь фізичних осіб за ознакою 153 - Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримуються платником податку .

26 липня 2019 року, на підставі висновків акту перевірки № 1252/15-32-14-01/31584069 від 26.06.2019 року, Головним управління ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0035651401, № 0035641401, № 0035631401, № 0025501307, № 0025511307, № 0025491307, № 0035571401, № 0035581401, № 0035601401.

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Новоселівське звернулось до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Так, як вбачається з акту перевірки, що також відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, виставляючи позивачу оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору відповідач виходив з того, що при визначенні нормативної грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки ТОВ Новоселівське застосувало нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки 2017 року, яка становила 22452,30 грн. по Новоборисівській сільській раді, 21150,6 грн. по Новопетрівській сільській раді та 22128,8 грн. по Новоселівській сільській раді.

Разом з цим, відповідач вказав, що станом на 01.01.2018 року значення нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим та по областям визначені відповідно до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2017 року за № 679/30547), а саме по Одеській області - 31017,00 грн.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ Новоселівське при визначенні бази оподаткування податком для платників єдиного внеску четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників невірну нормативно грошову оцінку одиниці площі ріллі, у зв`язку з чим, за результатами перевірки збільшено єдиний податок, а також податок на доходи фізичних осіб, військовий збір.

Розділом XIV Податкового кодексу України визначено особливості спеціальних податкових режимів, зокрема, спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

До четвертої групи платників єдиного податку ПК України віднесено сільськогосподарських товаровиробників (підпункт 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 292-1.1 статті 292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 292-1.2 статті 292-1 ПК України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

За змістом пункту 293.9 статті 293 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, та сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Аналізуючи ПК України колегія суддів приходить до висновку, що визначення нормативно грошової оцінки земель є виключною компетенцією органів Держгеокадастру.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, лише використовує дані щодо нормативно грошової оцінки земель, що містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель при визначенні сум податкових зобов`язань платникам податків.

Проте, виставляючи позивачу оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору відповідачем самостійно здійснено визначення нормативно грошової оцінки земель та як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивач занизив базу оподаткування вказаних податків.

Так, як в акті перевірки прямо вказано, що під час перевірки для визначення грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки на 2018 рік направлено запити до Держгеокадастру у Подільському районі Одеської області та до Держгеокадастру у Великомихайлівському районі Одеської області, проте, станом на день закінчення перевірки, відповіді не отримано.

Зазначені обставини не заперечуються апелянтом в поданій апеляційній скарзі.

Разом з цим, як вбачається з листа Відділу Держгеокадастру у Великомихайлівському районі Одеської області від 30.01.2017 року № 23/86-17, який наданий позивачем до суду, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводилась у 1995 році, за результатами якої складено технічну документацію. Згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5121683200:01:002:0094, площею 15,0081 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області з урахуванням індексації станом на 30.01.2017 рік становить 358934,40 грн.

Згідно листа Міжрайонного управління у Великомихайлівському та Захарівському районах № 107/222 від 12.06.2017 року нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводилась у 1995 році, за результатами якої складно технічну документацію. Згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5121683400:01:002:0059, площею 6,9386 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області станом на 08.06.2017 рік становить 179467,20 грн.

Також, згідно інформації Міжрайонного управління у Великомихайлівському та Захарівському районах, якщо застосувати індексацію, то нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) колишнього КСП Мирне на території Великомихайлівської селищної ради станом на 01.01.2018 рік складає 179467,20 грн., колишнього КСП Україна - 124220,94 грн., колишнього КСП Заповіт Леніна - 193772,43 грн.

Згідно листа Міжрайонного управління у Великомихайлівському та Захарівському районах № 29-15-0.191-1060/125-19 від 04.07.2019 року, якщо застосувати індексацію, то нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) площею 7,97 га ріллі колишнього КСП Перше Травня на території Новоборисівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області станом на 2016, 2017 та 2018 роки складала 179323,19 грн.; нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) площею 5,37 га ріллі колишнього КСП Україна на території колишньої Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області станом на 2016, 2017 та 2018 роки складала 124220,94 грн.; нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) площею 7,39 га ріллі колишнього КСП Мирне на території колишньої Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області станом на 2016, 2017 та 2018 роки складала 179467,20 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення податковим органом позивачу податкових зобов`язань з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, оскільки база оподаткування за цими податками позивачем розрахована на підставі даних Держгеокадастру щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які є належними та допустимими доказами для визначення бази оподаткування в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується посилань відповідача на Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2017 року за № 679/30547), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив вказані посилання, оскільки ним визначено ставку земельного податку за земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено та є спеціальними для застосування при нарахуванні земельного податку, а тому, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, що також відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, виставляючи позивачу оскаржувані податкові повідомлення - рішення щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовуючи до позивача штрафні санкції відповідач дійшов висновку про неперерахування ТОВ Новоселівське податку на доходи з фізичних осіб до 31.10.2017 року в сумі 2592732,97 грн., оскільки згідно протоколу № 13/2017-Д від 29.09.2017 року за результатами господарської діяльності товариства у 2016 році було вирішено створити у товаристві фонд індивідуальних доходів (дивідендів) у загальному розмірі 40808144,14 грн.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки нарахування дивідендів на користь учасників товариства пропорційно їх вкладам у статутному капіталі відбулося згідно протоколу № 13/20117-Д від 29.09.2017 року, ТОВ Новоселівське повинно було нарахувати та сплатити до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у вигляді дивідендів згідно вимог п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до ст. 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 168.1 ст. 168 ПК України визначено порядок утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. 168.1.6 п. 168 ст. 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном граничний термін сплати до бюджету податку розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду (тобто, не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу незалежно від того, передбачено подання самої декларації чи ні).

Відповідно до пп. 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету особи, визначені статтею 171 цього Кодексу (у тому числі, роботодавці, які виплачують доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податку).

Згідно пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України податкові агенти (платники збору) зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України.

Отже, утримання (нарахування) та сплата (перерахування) військового збору здійснюється у тому ж порядку, що встановлений для утримання (нарахування) та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, тобто, під час виплати доходу (або не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу, якщо дохід нарахований, але по факту не виплачений).

Разом з тим, в акті перевірки не зазначені ні дати виплати доходу на користь інших осіб, ні строки фактичного перерахування до бюджету позивачем як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що не дає можливість встановити (перевірити), чи мав місце факт порушення з боку позивача положень п.п. 14.1.54 пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.5 п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1, п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1 п.п. 170.1.4 п. 170.1, п. 170.5 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Водночас, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень з яких вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Новоселівське нараховано та сплачено учасникам товариства дивіденди та разом з їх виплатою сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що відповідає приписам пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Посилання відповідача в акті перевірки та апеляційній скарзі на порушення ТОВ Новоселівське вимог п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, оскільки, на його думку, нарахування дивідендів на користь учасників товариства пропорційно їх вкладам у статутному капіталі відбулося згідно протоколу № 13/2017-Д від 29.09.2017 року, а тому, ТОВ Новоселівське повинно було нарахувати та сплатити до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у вигляді дивідендів до 31.10.2017 року, судом першої інстанції вірно визнані безпідставними з огляду на зміст протоколу № 13/2017-Д від 29.09.2017 року (зі змінами та доповненнями), згідно якого загальними зборами учасників ТОВ Новоселівське вирішувалось питання нарахування та виплати дивідендів у розмірі 12000000,00 грн., а не всієї суми створеного фонду індивідуальних доходів (дивідендів). Крім того, вказаним протоколом вирішувались питання розподілу коштів створеного фонду індивідуальних доходів (дивідендів), а не нарахування.

Зазначені обставини повністю спростовують доводи відповідача.

Крім того, вирішуючи справу, судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 127 ПК України встановлена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати. Зокрема, відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, зі змісту цієї норми слідує, що відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто порушує правила чи щодо нарахування, чи щодо утримання та/або сплати податку при виплаті доходу (відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом), що у контексті пункту 38.1 статті 38.1 ПК України передбачає сплату у повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, з метою визначення відповідальності за статтею 127 ПК України базовим є факт виплати заробітної плати (доходу) при несвоєчасному перерахуванню/неперерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб (військового збору), при цьому факт виплати доходу має передувати сплаті податку. Тому обов`язковою умовою для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною статтею ПК України є встановлення обставин: чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, чи сплачено податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу або у разі невиплати доходу - у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Штраф згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України застосовується тоді, коли податковий агент виплатив дохід фізичній особі, а податок на доходи фізичних осіб (так само військовий збір) сплатив не того самого дня (тобто, виплата доходу повинна бути після сплати податку до бюджету); утримав та сплатив податок у розмірах менших, ніж потрібно; дохід нарахував, але взагалі не утримав та/або не сплатив податок на доходи фізичних осіб до бюджету. Відтак, акт перевірки контролюючого органу має містити чіткі факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, та, як наслідок, факти щодо несплати податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки в акті перевірки не зазначено конкретно, на підставі яких первинних документів, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку, встановлено факт не перерахування позивачем до бюджету (чи несвоєчасне перерахування) у встановлені ПК України терміни податку на доходи фізичних осіб та військового збору, як і не зазначено суму доходу, виплаченого на користь інших осіб, дату такої виплати, розрахунок суми несплаченого чи несвоєчасно сплаченого податку (збору), строк їх сплати (граничний чи у день виплати доходу), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність порушень норм податкового законодавства та як наслідок протиправність донарахування позивачу зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Також, як вбачається з акту перевірки, посадові особи податкового органу встановили, що в періоді, який перевірявся, ТОВ Новоселівське придбавались добрива та хімія вартість яких підприємством відносилась до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, в підтвердження чого надано видаткові накладні, виписки банків, на підставі яких виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні. При цьому, під час проведення перевірки встановлено відсутність вказаних добрив та хімії у зв`язку з їх списанням у відповідних періодах. До перевірки не надано первинні документи на підтвердження використання вказаних добрив та хімії у власній господарській діяльності, а тому фахівці контролюючого органу дійшли висновку про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 11257975 грн. та як наслідок, не складання та не реєстрацію податкових накладних на загальну суму 11257975 грн.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вимоги Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Новоселівське (код ЄДРПОУ 31584069) є - код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Під час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області встановлення придбання ТОВ Новоселівське добрив та хімії, зокрема від МПП Фірма Ерідон , ТОВ Торговий діс Насіння , ІСП Янтар ЛТД у вигляді ТОВ.

На підтвердження використання ТОВ Новоселівське придбаних добрив та хімії до суду надано зведені акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (а.с. 158-367 т. 2), оборотно-сальдові відомості (а.с. 206-222 т. 1), накладні на переміщення ТМЦ (а.с. 223, 225, 227, 229, 231 т. 1), товарно-транспортні накладні (а.с. 224, 226, 228, 230 т. 1).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі на те, що під час перевірки не були надані вказані акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин колегія суддів вважає, що вірно відхилені судом першої інстанції, з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Проте, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження звернення контролюючого органу під час проведення перевірки із запитом до ТОВ Новоселівське для отримання від позивача належним чином засвідчених копій документів на підтвердження використання добрив та хімії у власній господарській діяльності.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ Новоселівське під час здійснення перевірки відмовлено посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області в наданні оригіналів первинних документів бухгалтерського обліку відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду також не надано.

Окрім цього, судом першої інстанції вірно наголошено, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні врахувати, що відповідно до вимог КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому, не дослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів, що, як наслідок, вказує на передчасність викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем норм податкового зобов`язання та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року по справі № 826/13419/17 (№ К/9901/59416/18).

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентами, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки, в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень - рішень спростовані матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки акту перевірки позивача. Водночас, як вже зазначалось вище, такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом апеляційної інстанції усім наведеним висновкам надано оцінку.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Також, з відповідача підлягає стягненню несплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якої відстрочена за ухвалою суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 10.08.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька