Постанова

від 20.05.2020 по справі 910/16406/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа№ 910/16406/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Горді В.В.

За участі представників: згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.06.2019 (повний текст складено 12.06.2019)

у справі №910/16406/17 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба

до 1. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

2. Комунального підприємства Київпастранс

треті особи 1. Київська міська рада

2. Головне управління Держгеокадастру у м. Києві

про визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Обслуговуючий кооперативу автостоянки Дружба звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та Комунального підприємства Київпастранс про визнання недійсними державних актів, скасування державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що позивач є правонаступником Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський , а тому є користувачем земельної ділянки по вул.. Івана Микитенка в місті Києві.

При цьому, згідно актів серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 від 15 жовтня 2012 року право постійного користування земельними ділянками площами 0,3346 га та 1,6931 га (кадастрові номери 8000000000:66:032:0029, 8000000000:66:032:0028), розташованих по вул. Івана Микитенка, 6-8 у Дніпровському районі м. Києва належить Комунальному підприємству Київпастранс (відповідачу-2).

Посилаючись на те, що вказані державні акти від 15 жовтня 2012 року були підписані колишнім Київським міським головою Черновецьким Л.М. після припинення 12 липня 2012 року його повноважень міського голови, що свідчить про те, що акти підписані не уповноваженою особою, або про їх підробку, просив визнати ці державні акти недійсними, а також скасувати їх державну реєстрацію.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/16406/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що необхідною умовою судового захисту порушених прав є їх набуття в установленому порядку.

Однак позивач, який в установленому порядку не набув прав на земельну ділянку, права на яку посвідчені оспорюваними ним державними актами, не набув також права на позов з приводу такої земельної ділянки.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооперативу автостоянки Дружба звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/16406/17 - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Агрикова О.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/16406/17 та зазначену апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження у справі №910/16406/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2019.

24.09.2019 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що суд першої інстанції розглядаючи даний спір діяв у відповідності до норм процесуального законодавства, зокрема в частині розгляду питання про призначення судової експертизи.

30.09.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, а саме листів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. (суддя-доповідач), судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16406/17 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. (суддя - доповідач), судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2019.

28.10.2019 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника апелянта про відкладення розгляду справи.

31.10.2019 від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4481/19 від 05.11.2019 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16406/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16406/17 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В. (суддя - доповідач), судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалено розгляд справи здійснювати 07.11.2019.

07.11.2020 від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 клопотання Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи №910/16406/17 на 05.12.2019.

05.12.2019 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 клопотання Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба про відкладення розгляду справи задоволено. Ухвалено відкласти розгляд справи №910/16406/17 на 18.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.02.2020 р. Ухвалено зобов`язати Комунальне підприємство Київпастранс до 03.02.2020 надати суду докази виконання пункту 4.5. рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.12.2011 р. в частині перенесення існуючої автостоянки.

26.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надішли письмові пояснення голови Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/508/20 від 04.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16406/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі № 910/16406/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І. Розгляд справи ухвалено здійснювати 05.02.2020.

05.02.2020 від представника відповідача-2 надійшла заява про безпідставність вимог Північного апеляційного господарського суду які міститься в резолютивній частині ухвали від 22.01.2020

Представники сторін у судове засідання 05.02.2020 з`явились та надали пояснення по суті спору.

Ухвалою від 05.02.2020 роз`яснено мотиви ухвали від 22.01.2020, повторно витребувано у Комунального підприємства Київпастранс докази виконання пункту 4.5. рішення Київської міської ради №944/7180 від 15.12.2011 р. в частині перенесення існуючої автостоянки та доведено до відома учасників процесу, що у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд може застосувати до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Оголошено перерву на 25.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами та доповненнями на усій території України запроваджено карантин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи №910/16406/17, що розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 не відбудеться 25.03.2020. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/16406/17 призначено на 15.04.2020.

06.04.2020 від відповідача-2 надійшла заява з процесуальних питань, в якій зазначено, що відповідачем-2 виконано вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду, а також вказано, що факт порушення прав позивача оспорюваним рішеннями спростовується рішеннями, які набрали законної сили, копії яких долучено до справи.

Ухвалою від 14.04.2020, у зв`язку з продовженням карантину, повідомлено учасників справи №910/16406/17, що розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 не відбудеться 15.04.2020. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2020.

20.05.2020 від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 20.05.2020 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про долучення копії постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 755/16893/16-ц.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання з`явились та надали пояснення по суті спору.

Враховуючи, що явка представників третіх осіб не визнавалась обов`язковою, а також враховуючи тривалий розгляд справи та з метою недопущення подальшого її затягування, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи-2 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити клопотання про призначення судової експертизи, яке міститься в апеляційні скарзі.

Представники відповідачів проти задоволення клопотання заперечили.

Дослідивши питання які позивач просить поставити на вирішення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що рішення суду про відмову у позові мотивоване відсутністю порушеного права, колегія суддів дійшла висновку, що перш ніж призначати експертизу, необхідно встановити чи стосуються оспорювані правочини прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та, як наслідок, порушенням норм процесуального права.

Позивач зазначає, що суддя Паламар П.І., до якого справа попала після перерозподілу, помилково вирішив, що для проведення експертизи достатньо два з чотирьох екземплярів державних актів, а позивач був обмежений у здобутті доказів.

А враховуючи, що підставою позову є відсутність повноважень у осіб, що підписували спірні акти та сумніви щодо дійсності підписів, вказані обставини унеможливили захист прав позивача.

Крім того, у своїх поясненнях позивач вказує, що він є правонаступником прав належного землекористувача, а отже є належним користувачем земельної ділянки яку було передано у користування відповідачу-2, що свідчить про порушення його прав спірними актами.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив відповідача-2 мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідач-2 вказує, що права позивача оспорюваним актами не порушено, а обставини щодо відсутності у Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба та Обслуговуючого кооперативу БЕКА Дніпровський права на земельну ділянку яка вказана в оспорюваним актах були досліджені та встановлені судовими рішеннями які набрали законної сили.

Крім того, відповідач-2 вказує, що 14.04.2020 було прийнято постанову Верховного Суду у справі № 755/16893/16-ц, яка також підтверджує факт відсутності прав на земельні ділянки, які визначені в державних актах, в тому числі у позивача.

2.4. інші процесуальні дії у справі:

У судовому засіданні 20.05.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засідання надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/19 від 17 липня 1978 р. виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів відведено в тимчасове користування земельну ділянку площею близько 0,5 га по вул. Стальського в Дніпровському районі м. Києва до її освоєння за призначенням під влаштування відкритої стоянки для автомашин.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 80 від 28 жовтня 1986 р. указану земельну ділянку відведено в тимчасове користування Товариству Автолюбитель УРСР для розширення існуючої автостоянки Дружба .

Згідно другого пункту цього рішення Товариство Автолюбитель УРСР при першій вимозі міськвиконкому та райвиконкому зобов`язане звільнити автостоянку і привести її в належний санітарний стан.

15 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення № 944/7180 про надання та передачу Комунальному підприємству Київпастранс земельних ділянок для реконструкції лінійно-диспетчерської станції, перенесення споруд маслогосподарства з прибудовою торговельно-складських приміщень та будівництвом паркінгу на вул. Івана Микитенка, 6-8 у Дніпровському районі м. Києва.

Державними актами серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 від 15 жовтня 2012 р. посвідчено право постійного користування Комунальному підприємству Київпастранс земельними ділянками площею 0,3346 га та 1,6931 га (кадастрові номери 8000000000:66:032:0029, 8000000000:66:032:0028) по вул. Івана Микитенка, 6-8 у Дніпровському районі м. Києва, наданих на підставі вищевказаного рішення Київської міської ради.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Звертаючись з даним позовом, Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба зазначає, що він є правонаступником Об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський , який набув право користування земельною ділянкою по вул. Стальського, 29 в Дніпровському районі м. Києва, яка в складі земель по вул. Івана Микитенка, 6-8 у Дніпровському районі м. Києва у 2011 році рішенням Київської міської ради були передана в користування відповідачу-2.

Як зазначив позивач, земельна ділянка по вул. Стальського, 29 в Дніпровському районі м. Києва набута ним на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/19 від 17 липня 1978 р.

Земельні відносини на той час регулювалися Земельним Кодексом УРСР у редакції від 8 липня 1970 р.

Водночас, Постановою Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 755/16893/16-ц встановлено наступне:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду із позовом до Київської міської ради, Комунального підприємства Київпастранс , Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради треті особи: Обслуговуючий кооператив автостоянка Дружба , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та державних актів на право користування земельною ділянкою.

За результатам розгляду касаційної скарги верховний суд дійшов наступних висновків:

Установивши, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що питання передачі в користування спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1, Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок Дніпровський , ОКА Дружба чи позивачам у цій справі, не вирішувалось, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки встановлені у цих судових рішення обставини підтверджують відсутність прав у позивачів на спірну земельну ділянку. При цьому правильними є висновки судів про те, що чинним на той час земельним законодавством, будь-які товариства не були наділені повноваженнями з передачі земельних ділянок юридичним та/або фізичним особам. Положення статей 16, 20 ЗК УРСР передбачали, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення на підставі рішення виконавчого комітету районної або міської ради народних депутатів, надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення цієї ділянки, право користування засвідчується відповідним рішенням або актом, а отже, сам по собі лист товариства Автомотолюбитель УРСР про передачу автостоянок не може бути правовою підставою для виникнення у позивачів прав на земельну ділянку.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 21 травня 2013 року у справі № 910/5252/13, Об`єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації Колективних автостоянок Дніпровський відмовлено у задоволенні позову до КМР про визнання недійсним оскаржуваного у цій справі, рішення КМР від 15 лютого 2011 року № 944/7180, із підстав неподання позивачем доказів, які б підтверджували, що кооператив має якісь права на вказану земельну ділянку, що ця земельна ділянка надавалась йому у власність, користування, оренду, що він є правонаступником товариства Автомотолюбитель УРСР .

Крім того, у пункті 3 рішення Виконавчого комітету КМР народних депутатів від 17 липня 1978 року № 1028/19, яким відвели виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів земельну ділянку на АДРЕСА_1, у тимчасове користування до її освоєння за призначенням, під влаштування відкритої автостоянки для автомашин, які знаходяться в користуванні окремих громадян, зазначено, що за першою вимогою виконкому міськради звільнити земельну ділянку без будь-якої компенсації з приведенням її в належний стан, а пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 28 січня 1986 року № 80, згідно із яким відвели районному товариству Автомотолюбитель УССР земельну ділянку площею 0,5 га на АДРЕСА_1, для розміщення автостоянки Дружба , передбачено, що за першою вимогою міськвиконкому та райвиконкому, районне товариство Автомотолюбитель УССР зобов`язане звільнити земельну ділянку автостоянки і привести її в належний санітарний стан.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що позивач брав участь у розгляді справи, в якій встановлені відповідні факти, а саме те, що Обслуговуючий кооператив автостоянки Дружба , фактично, не набув права користування на спірні земельні ділянки від районного товариства Автомотолюбитель УССР , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що державні акти серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 від 15 жовтня 2012 року якими посвідчено право постійного користування Комунальному підприємству Київпастранс земельними ділянками площею 0,3346 га та 1,6931 га (кадастрові номери 8000000000:66:032:0029, 8000000000:66:032:0028) по вул. Івана Микитенка, 6-8 у Дніпровському районі м. Києва, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

З огляду на те, що позивачем не доведено факт порушення його прав, колегія суддів не вбачає підстав для перевірки інших доводів позовної заяви.

3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З огляду на обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що державні акти серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 від 15 жовтня 2012 року права позивача не порушили.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність порушеного права яке підлягає захисту в судовому порядку, у задоволенні позову суд першої інстанції правомірно відмовив.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст. ст. 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 10 Земельного кодексу УРСР передбачено право міських Рад депутатів трудящих, їх виконавчим комітетам в межах міста надавати в користування, а також вилучати земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.

Згідно ст. 16 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у нього порушеного права, яке підлягає захисту, а тому доводи щодо можливої наявності порушень при складанні державних актів серії ЯЯ № 385027 та серії ЯЯ № 385028 від 15 жовтня 2012 року не приймаються, оскільки задоволення позову не призведе до ефективного захисту інтересів позивача.

Крім того, доводи позивача, що він є правонаступником прав належного землекористувача, а отже є належним користувачем земельної ділянки яку було передано у користування відповідачу-2 колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини вже були предметом розгляду судів, в тому числі Верховного Суду, а рішеннями які набрали законної сили спростовуються вказані доводи позивача.

Доводи відповідачів щодо відсутності порушення прав позивача колегія суддів врахувала та вважає їх обґрунтованими.

В свою чергу, доводи щодо порушень при вчиненні оспорюваних правочинів колегія суддів не розглядає, оскільки позивач не є стороною оспорюваних правочинів, а його права ними не порушено, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 1 04.06.2019 у справі №910/16406/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/16406/17 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу автостоянки Дружба на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/16406/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 у справі №910/16406/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Обслуговуючим кооперативом автостоянки Дружба .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.08.2020.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.І. Разіна