Рішення

від 05.08.2020 по справі 903/48/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2020 року Справа № 903/48/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Енерго Люкс", Волинська область, м. Луцьк

до відповідача 2: ОСОБА_1 , Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 210 098,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув;

Встановив: Позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Енерго Люкс"; 2) ОСОБА_1 про стягнення 210 098,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами умов кредитного договору №011/66822/490442 від 03.01.2019 та договору поруки №125696/66822/325570 від 03.01.2019.

Ухвалою суду від 30.01.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.03.2020.

Ухвалами суду від 02.03.2020, 26.05.2020, 15.06.2020 розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з введеним Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на території України карантинних обмежень.

Ухвалою суду від 30.06.2020 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи строки розгляду справи та завдання господарського судочинства, зважаючи на приписи постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з відповідними змінами та листа Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 відкладено розгляд справи на 05.08.2020 на 11:00 год.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх. №01-57/4768/20 від 03.08.2020, в якій просить засідання проводити за його відсутності.

Відповідач 2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх. №01-57/4869/20 від 05.08.2020, в якій просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

05.08.2020 від ТзОВ Волинь Енерго Люкс через відділ діловодства суду надійшла заява за вх. №01-62/13/20 про розстрочення виконанням рішення. Заяву обґрунтовує скрутним матеріальним становищем та загрозою банкрутства підприємства внаслідок введення карантину. Підприємство не відмовляється від взятих на себе зобов`язань і хоче погасити заборгованість за кредитним договором. На даний час Товариство шукає шляхи покращення свого фінансового стану з метою недопущення банкрутства та виконання взятих на себе зобов`язань. Просить розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними частинами - по 17 508,21 грн. з 31.08.2020 до 30.04.2021р.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 N 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Отже, за змістом указаних приписів закону позивач і відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини суди мають враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави Україна на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.01.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Енерго Люкс" (позичальник) укладено кредитний договір №011/66822/490442 відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 200 000грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (а.с. 7-12).

Кінцевий термін надання кредиту - 03.02.2019 - становить останні день коли позичальник може звернутись до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 03.01.2021, або інша дата визначена відповідно до п.5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний дійсними погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Згідно п.2.1. договору протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредиту проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 32% річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі (п. .2.2. договору).

За надання кредиту за договором позичальник сплачує кредитору разову комісію в розмірі 0,99 відсотків від ліміту, без ПДВ. Сума комісії підлягає одноразовій сплаті у повному обсязі в день перерахування кредиту (першого траншу) на поточний рахунок до позичальнику кредитних коштів (п.2.6.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, яки повинен бути укладеним одразу ж після укладення договору між кредитором і поручителем ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене в цьому пункті оформлюється відповідним договором поруки.

Згідно п.5.1 договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку визначеному договором. Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтентними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтентний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування (п. 5.2 договору).

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтентними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 03 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу зазначена у графіку не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначений у графіку (п.5.3 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору позичальник зобов`язаний з періодичністю визначеною цією статтею договору та графіком здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені та комісії зазначеної в п.2.6.5 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення. Підписанням договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку позичальника, зокрема, з поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті позичальнику у кредитора протягом строку дії договору та реквізити яких кредитор визначити самостійно в розмірі сум, належних до сплати позичальником за договором та/або договорами забезпечення, в т.ч. з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісії, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених договором/договорами забезпечення.

Згідно п.8.1 договору у разі настання обставини дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення а також інші обставини, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення додаткових угод/договорів про зміни вжити один із декількох таких заходів: відмовити в наданні кредиту, або його частини за договором.

Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п.8.1 договору та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема у випадку 8.2.1 порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором.

Якщо кредитор вирішив скористатись правами, визначеними у п.п.8.1.1-8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими, з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України (п.8.3 договору).

Відповідно до п.11.1 у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та положеннями договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

За кожен календарний день прострочення будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконано, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов`язання (п. 11.2 договору).

У разі настання будь-якої з обставин дефолту позичальник звільняє кредитора від відповідальності за будь-яку моральну шкоду, майнові збитки, неотриманні доходи (вигоду), завдані позичальнику внаслідок реалізації кредитором прав, передбачених договором та / або договорами забезпечення (п.п.11.6 договору).

Згідно п.12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Повідомлення та іншу кореспонденція між сторонами за договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення (у т.ч. шляхом направлення електронних повідомлень засобами системи дистанційного доступу).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками, на день розгляду є чинним, предметом судового розгляду щодо його недійсності не був.

Додатком №1 до кредитного договору №011/66822/490442 від 03.01.2019 погоджено графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та зазначено, що графік є орієнтовним примірником в частині нарахування процентів. Сума фактичних нарахувань процентів будуть змінюватись в залежності від кількості днів фактичного користування фактичними коштами та суми залишку заборгованості; дати фактичного погашення поточної заборгованості за кредитом; облікової політики кредитора (а.с. 13).

03.01.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір поруки №125696/66822/325570 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у т.ч. тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: 1.1.1 повернути кредит в розмірі 200000грн., в порядку передбаченому кредитним договором не пізніше 03.01.2021р., або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору;

1.1.2 сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних або в будь-якому іншому розмірі зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором;

1.1.3 сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором;

1.1.4 сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у т.ч. при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору у випадку внесення змін до Кредитного договору внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя та/або які не передбачені п.1.4, 1.5 цього договору, сторони встановили наступний порядок отримання згоди поручителя на такі зміни:

1.3.1 кредитор направляє поручителю письмове повідомлення із зазначенням умов, що підлягають зміні у забезпечених зобов`язаннях та збільшують осяг відповідальності поручителя;

1.3.2 поручитель зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання зазначеного в п.1.3.1 договору письмового повідомлення надіслати кредитору письмову згоду на зміну забезпечених зобов`язань або письмово повідомити кредитора про непогодження змін;

1.3.3 у разі неотримання кредитором письмової відповіді від поручителя у встановлений п.1.3.2 договору строк, зміни до забезпечених зобов`язань, зазначені у повідомленні кредитора, вважаються погодженими поручителем та забезпечуються порукою відповідно до умов цього договору у зміненому розмірі без укладання додаткової угоди до договору.

Згідно п.1.4. договору без додаткового отримання попередньої згоди поручителя, у т.ч без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору, порукою за цим договором також забезпечуються у повному обсязі забезпечені зобов`язання, які виникнуть (зміняться) внаслідок внесення змін до кредитного договору, зокрема внаслідок: внесення змін до кредитного договору щодо продовження на будь-які строки користування кредитом (його частинами) та/або будь-яку зміну строків виконання всіх або окремих забезпечених зобов`язань, що призводять до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, та/або до збільшення суми нарахованих процентів ; збільшення заборгованості за кредитом на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів); будь - якого збільшення розміру процентів за кредитним договором, відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором.; зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом; доповнення зобов`язань позичальника зі сплати комісії та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору, та/або збільшення їх видів та розмірів; розширенні змісту забезпеченого зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Підписанням договору поручитель погоджується на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок внесення вищенаведених змін до кредитного договору та підтверджує, що порука за цим договором забезпечує збільшення внаслідок таких змін забезпечені зобов`язання без отримання його додаткової згоди, у т.ч. без додаткового повідомлення та без укладання додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п.2.1,2.2 у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває прав вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

За умовами п.7.2 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язаннями становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печаткою банку, на день розгляду є чинним, предметом судового розгляду щодо його недійсності не був.

Свої зобов`язання банк виконав в повному обзязі та надав відповідачу 1 кредит в розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача 1. Наданий позивачем розрахунок підтверджує часткову сплату кредиту відповідачем.

26.09.2019 відповідачу 1 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у якому банк відповідно до ст.625, 1050 ЦК України вимагав протягом не більш ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору станом на 14.09.2019, а саме: 174 498,63 грн. заборгованості по сумі кредиту, 18 465,56 грн. заборгованості по процентам, заборгованості по процентам.

26.09.2019 відповідачу 2 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у якому банк проінформував про припинення відповідачем 1 належного виконання зобов`язань за кредитним договором та наявну заборгованість станом на 14.09.2019, а саме: 1 174 498,63 грн. заборгованості по сумі кредиту, 18 465,56 грн. заборгованості по процентам та запропонував терміново, але у будь-якому випадку не пізніше 10-ти банківських днів з дати отримання цієї вимоги банку погасити вищезазначену заборгованість шляхом переказу коштів на рахунки банку.

Відповіді на зазначені вимоги відповідачами не надано, заборгованість не сплачено.

З огляду за зазначене, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли з кредитного договору №011/2556/504489 від 29.01.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 03.01.2021р., або інша дата визначена відповідно до п.5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний дійсними погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Судом враховується, що відповідач-1, згідно виписки по рахунку банком 30.01.2019, отримав кредит у розмірі 200000,00грн., що свідчить про виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором. При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема (розрахунку заборгованості) вбачається часткове погашення відповідачем 1 кредиту та сплату відсотків за його користування.

Пунктом п.2.1. договору сторони передбачили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) відповідач 1 зобов`язаний щомісяця сплачувати по кредиту проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 32% річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим договором.

З поданого банком розрахунку вбачається, що станом на 24.12.2019 за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 098,52грн. в т.ч. 174 498,63 грн. заборгованості за кредитом, 35 599,89грн. заборгованості за відсотками.

Як встановлено матеріалами справи 26.09.2019 відповідачу 1 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у якому банк відповідно до ст.625, 1050 ЦК України вимагав протягом не більш ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору станом на 14.09.2019.

Дана вимога залишена відповідачем 1 без відповіді, а заборгованість без сплати.

Як визначено в ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов`язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у статті 559 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

03.01.2019 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач 2) укладено договір поруки №125696/66822/325570 відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у т.ч. тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: 1.1.1 повернути кредит в розмірі 200 000?00 грн., в порядку передбаченому кредитним договором не пізніше 03.01.2021р., або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору.

16.09.2019 відповідачу 2 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у якому банк проінформував про припинення відповідачем 1 належного виконання зобов`язань за кредитним договором та наявну заборгованість станом на 14.09.2019, а саме: 174 498,63 грн. заборгованості по кредиту, 18 465,56 грн. заборгованості по процентам та запропонував терміново, але у будь-якому випадку не пізніше 10-ти банківських днів з дати отримання цієї вимоги банку погасити вищезазначену заборгованість шляхом переказу коштів на рахунки банку. Відповідь на вимогу не надано.

Згідно п.7.2 договору поруки строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язаннями становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Таким чином, із врахуванням встановлених судом обставин справи, у позивача виникло право вимагати виконання обов`язку щодо дострокового повернення усіх кредитних коштів за кредитним договором №125696/66822/325570 від 03.01.2019 до відповідача-1, а також, з врахуванням положень договору поруки - право вимагати виконання обов`язку щодо повернення кредитних коштів до відповідача-2.

У зв`язку із наявним боргом, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом до боржника та поручителя щодо виконання взятих ними зобов`язань за кредитним договором №011/66822/490442 від 03.01.2019 та договором поруки №125696/66822/325570 від 03.01.2019 та стягнення заборгованості

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З врахуванням вищевикладеного, встановлених обставин наявності заборгованості, суд вважає позовні вимоги про стягнення 174 498,63 грн. заборгованості за кредитом, 35 599,89грн. заборгованості за відсотками, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.

Розглянувши заяву ТзОВ Волинь Енерго Люкс про розстрочення виконанням рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника , стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд звертає увагу на те, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців.

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

В матеріалах справи наявний лист АТ Райфайзен Банк Аваль вих. №114/5-180619 від 12.03.2020 в якому банк пропонує у разі погашення заборгованості за кредитом у строк до 28.12.2020 за кредитним договором 011/66822/490442 від 03.01.2019 у розмірі 175 000,00 грн. згідно графіку погашення до 28.12.2020 решта боргу та пені за кредитним договором 011/66822/490442 від 03.01.2019 буде прощена (анульована) банку при умові підписання договору про повне прощення заборгованості встановленого зразку (а.с. 98).

Даний лист суд розцінює, як сприяння банку для боржника щодо погашення заборгованості без настання для нього негативних наслідків здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

З урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24.04.2020.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 №239 постановлено (поміж-іншим), установити з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України карантин та заборонено, до 31.08.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.

Разом з тим, 02.04.2020 Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)". Закон опубліковано і він набрав законної сили.

Відповідно до п. 11 закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину.

Судом взято до уваги режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), неможливість здійснення господарської діяльності, що в свою чергу призводить до значних матеріальних втрат та заподіяння економічних збитків. З огляду на викладене, у даному випадку є наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, у зв`язку з якими істотно ускладнюється виконання судового рішення.

З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін та епідемічну ситуацію в Україні, вину відповідача у виникненні спору, суд вважає за доцільне в даному випадку застосувати приписи п.3 ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення судом враховано надзвичайну подію, яка є в Україні та в світі та яка є підставою, що істотно ускладнює виконання рішення суду та може призвести до банкрутства підприємства.

З огляду на встановлене на території України певне коло обмежень через введення карантину, який на час постановлення рішення триває, дотримуючись принципів "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення з врахування позиції банку викладеної в листі вих. №114/5-180619 від 12.03.2020 (а.с. 98).

При задоволенні заяви судом враховано положення ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам - у рівних частинах по 50% від суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Енерго Люкс (43010, Дубнівська, 22а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 40392726) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9 код ЄДРПОУ 14305909) - 210 098,52 грн. в т.ч. 174 498,63 грн. заборгованості за кредитом, 35 599,89 грн. заборгованості за відсотками.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Енерго Люкс (43010, Дубнівська, 22а, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 40392726) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9 код ЄДРПОУ 14305909) 1 575,48,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Стягнути Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9 код ЄДРПОУ 14305909) 1 575,48,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області терміном на 6 місяців в період з серпня 2020 року по 31 січня 2021 року, зі щомісячною сплатою боржником:

- до 31 серпня 2020 року - 17 508,20 грн;

- до 30 вересня 2020 року - 39 247,61 грн;

- до 31 жовтня 2020 року - 39 247,61 грн;

- до 30 листопада 2020 року - 39 247,61грн;

- до 31 грудня 2020 року - 39 247,60 грн;

- до 31 січня 2021 року - 35 599,89 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

11.08.2020

Суддя В. М. Дем`як