Рішення

від 10.08.2020 по справі 903/149/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2020 року Справа № 903/149/20

за позовом: Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Підприємство сервісних послуг", м.Луцьк

про стягнення 103 501 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 25.02.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Державного комунального підприємства "Луцьктепло" №806/08 від 20.02.2020 до Приватного підприємства "Підприємство сервісних послуг" про стягнення 103 501 грн. 00 коп., з яких: 72 479 грн. 10 коп. основного боргу, 18 925 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 5 484 грн. 06 коп. 3% річних, 6 612 грн. 23 коп. пені та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору купівлі-продажу (постачання) №4-158 від 10.02.2015 зобов`язань по оплаті відпущеної теплової енергії.

Ухвалою суду від 27.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання протягом встановленого терміну ухвали обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Роз`яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 статті 252 ГПК України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 статті 252 ГПК України).

Відповідач ухвалу суду від 27.02.2020 року отримав 02.03.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4301038382637.

Строк для подання відзиву - по 17.03.2020.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

10.03.2020 надійшов відзив відповідача з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін.

У відзиві від 05.03.2020 відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки згідно п. 4.1 договору від 10.02.2015 позивач мав право і був зобов`язаний припинити постачання теплоенергії при несплаті коштів протягом двох місяців підряд, що відповідач не заперечував. Крім того відповідач звертався до представників позивача з проханням про припинення теплопостачання на приміщення, що не використовувалось у господарській діяльності, щоб уникнути необґрунтованих витрат. Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду про стягнення заборгованості з листопада 2014 року по лютий 2017 року (3 роки), а також в частині стягнення пені з листопада 2014 року по лютий 2019 року, у зв`язку з чим у даній частині слід відмовити. При винесені рішення просить врахувати обов`язковість вимог ст. 223 ГК України, ст.ст. 256-258 ЦК України та відмовити у позові в частині стягнення заборгованості за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року, а також у стягненні пені, неустойки та інфляційних за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року. Факт неприпинення постачання теплоенергії позивачем свідчить про зловживання ним монопольним становищем на ринку надання послуг по постачанню теплоенергії та його вини і зацікавленості у створенні таких умовних збитків.

Ухвалою суду від 12.03.2020 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін відмовлено.

Позивач відзив відповідача отримав 10.03.2020, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4302452758173.

Позивач у відповіді від 24.03.2020 №1306/08 на відзив зазначає, що умовами договору визначено право, а не обов`язок позивача припинити постачання теплової енергії. Відключення системи теплопостачання здійснюється за окрему плату згідно письмового звернення споживача. Теплопостачання спірного приміщення є невід`ємною частиною теплопостачального обладнання всього житлового будинку, відключення нежитлового будинку від теплопостачання без завдання шкоди іншим споживачам послуг є технічно неможливим.

Відповідач відповідь на відзив отримав 26.03.2020, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4302102287542.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи вищевикладене, набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 17.07.2020, строки пересилання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

Клопотання про продовження строку не надходило.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

10.02.2015 між ДКП "Луцьктепло" та ПП "Підприємство сервісних послуг" укладено договір №4-158 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору №4-158 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 10.02.2015.

Згідно п.п. 1.1, 1.5, 2.1.3, 2.2.13, 2.2.16, 2.3.3, 3.1.1, 3.2, 3.3, 4.1, 5.4, 6.1 договору теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач оплачує прийняту теплову енергію та дотримується передбаченого договором режиму її використання та забезпечує безпечну експлуатацію системи теплоспоживання. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Теплопостачальна організація зобов`язується при технічній можливості (наявності окремого вводу) здійснювати підключення (відключення) систем теплопостачання за окрему плату згідно з письмовим зверненням споживача. Споживач зобов`язується: своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції; своєчасно з`являтися до теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання показників приладів обліку теплової енергії в строки, встановлені договором. Теплопостачальна організація має право припиняти повністю або частково постачання теплової енергії у випадках, передбачених цим договором. Споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку, які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи та/або не проведення (несвоєчасного проведення) метрологічної повірки приладів комерційного обліку, оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Тарифи на момент підписання договору:1 Гкал теплової енергії - 1 164,54 грн. (без ПДВ). Тарифи встановлюються нормативно-правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішення виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію та не потребують внесення змін до договору. Сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку: передоплату до 01 числа розрахункового місяця, яка обраховується відповідно до розрахункового середньомісячного теплового навантаження згідно додатку №1 до договору. Теплопостачальна організація може надавати споживачу рахунок на оплату, який вручається особисто або надсилається поштовим відправленням до 25-го числа місяця включно, що передує розрахунковому. У разі неотримання рахунку споживач має право прибути для отримання рахунку в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому; остаточний розрахунок до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається споживачу особисто або надсилається поштовим відправленням до 25-го числа розрахункового місяця. У разі неотримання рахунку споживач зобов`язаний прибути для отримання рахунку в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа розрахункового місяця. Нез`явлення споживача до встановленої дати не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію. Теплопостачальна організаціє може повністю або частково припинити постачання теплової енергії у разі, зокрема несплати за теплову енергію протягом двох місяців. При порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково. Умови цього договору застосовуються до відносин, які існували з 23.10.2014.

Додатком №1 сторонами визначено дані споживача: фізкультурно-спортивний зал, пр. Соборності, 31а, будівельним об`ємом 281 м 3 , площею 65,9 м 3 , розрахункове середньомісячне теплове навантаження - 1,84059 Гкал, оплата 2 572 грн. 13 коп. (а.с. 7).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору за період з листопада 2014 року по грудень 2019 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 81 827 грн. 03 коп., що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 8-41).

16.07.2019 позивачем на адресу відповідача направлена претензія №3070/08 на суму 224 299 грн. 50 коп., з вимогою погасити заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні втрати до 20.08.2019 (а.с. 43-44).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати відпущеної теплової енергії здійснив частково на суму 9 347 грн. 93 коп., що не заперечується відповідачем.

Заборгованість відповідача за відпущену теплову енергію становить 72 479 грн. 10 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У відзиві від 10.03.2020 відповідач вказує на пропуск позивачем трьохрічного строку позовної давності в частині стягнення основного боргу.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/935/18 від 10.06.2019.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом свого права 25.02.2020, тобто після спливу трирічного строку позовної давності в частині стягнення основної суми заборгованості за період з листопада 2014 року по лютий 2017 року.

Проте відповідачем здійснювалась часткова оплата основного боргу 06.02.2015, 15.07.2015, 22.02.2016, 18.04.2016, 24.06.2016, 19.07.2016, 30.08.2016, 23.09.2016, 09.11.2016, 19.12.2016, 20.04.2018, 07.08.2018, 30.10.2018, 20.11.2018, що не оспорено відповідачем у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, визнання боргу відповідачем шляхом здійснення часткової оплати основного боргу до спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про переривання строку позовної давності в частині стягнення суми основного боргу, зокрема 20.11.2018. В рахунках на оплату зазначена загальна сума боргу за договором.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 925 грн. 61 коп. інфляційних втрат та 5 484 грн. 06 коп. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем 5 484 грн. 06 коп. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача в силу положень ст. 625 ЦК України.

У п. 3 відзиву відповідач зазначає про сплив до нарахованих позивачем інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по лютий 2019 року позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №924/312/18 від 13.02.2019.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 №911/935/18.

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", дійшов висновку, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача з врахуванням пропуску трирічного строку позовної давності (з листопада 2014 року по 24.02.2017, 25.02.2020 - дата надходження позовної заяви до суду) 12 260 грн. 39 коп. інфляційних втрат, з яких по рахунках з лютого 2015 року по січень 2017 року згідно розрахунку, здійсненого судом; по рахунках з лютого 2017 року по грудень 2019 року згідно розрахунку позивача (а.с. 47-48).

У позові на суму 6 665 грн. 22 коп. інфляційних встрат слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Позивач просить стягнути з відповідача 6 612 грн. 23 коп. пені, нарахованої за період з березня 2019 року по грудень 2019 року.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 3 ст. 549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.4 договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми.

Згідно ЗУ "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності, а тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", дійшов висновку, що 6 612 грн. 23 коп. пені, нараховані позивачем в межах строку позовної давності, підставні та підлягають стягненню з відповідача в силу положень п. 5.4 договору, ЗУ "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 1 966 грн. 64 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Підприємство сервісних послуг" (вул. Січова, буд. 29, кв. 1, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 31183618) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (вул. Гулака Артемовського, 20, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 30391925)

- 72 479 грн. 10 коп. основного боргу, 12 260 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 5 484 грн. 06 коп. 3% річних, 6 612 грн. 23 коп. пені та 1 966 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 98 802 грн. 42 коп. (дев`яносто вісім тисяч вісімсот дві грн. 42 коп.).

3. У позові на суму 6 665 грн. 22 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук