Рішення

від 07.08.2020 по справі 904/1542/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020м. ДніпроСправа № 904/1542/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатирь-Гранд", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопотсачання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 34 202,58 грн. за договором оренди екскаватора

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатирь-Гранд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопотсачання" про стягнення заборгованості у сумі 34 202,58 грн. за договором оренди екскаватора.

Ухвалою від 23.03.2020 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

03.04.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Цей строк закінчився 06.08.2020.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № 5002702808139, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору про надання послуг, умов, строку надання в оренду та строків оплати за послуги оренди, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за послуги оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Алатирь-Гранд (далі - виконавець, позивач) та Державним промисловим підприємством Кривбаспромводопостачання (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 156, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати за плату послуги з оренди екскаватора, марки (моделі) ЕТЦ-165А, реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 з машиністом на об`єкті замовника. Вартість послуг з доставки екскаватора на об`єкт замовника за рахунок виконавця (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що виконавець надає послуги з оренди екскаватора для виконання земельних робіт для аварійного ремонту трубопроводу Підключення с. Усть-Кам`янка до магістрального водогону від НС №2 до НС №5 Каховського ВК .

Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору складає 55 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9 166,67 грн. Ціна визначена з розрахунку вартості оренди екскаватора за одну добу - 5 500,00 грн. і терміну оренди - 10 днів.

Згідно п. 4.1. договору порядок розрахунку за оренду здійснюється шляхом перерахування коштів передоплати 50% від загальної вартості оренди на поточний рахунок виконавця до початку робіт.

Остаточний розрахунок за надання передбачених договором послуг замовник здійснює оплату протягом 5 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг.

Підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензії з його буку (п. 4.4. договору).

Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 8.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2019.

Згідно із п. 8.3. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Позивачем на оплату відповідачеві виставлено рахунок № 037 від 11.06.2019 на суму 55 000,00 грн. (а.с. 17).

Позивач умови договору виконав належним чином та надав послуги з оренди екскаватора, марки (моделі) ЕТЦ-165А, реєстраційний номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 з машиністом на об`єкті замовника, що підтверджується Актом про виконані роботи № 22/08 від 30.09.2019, який підписаний представниками сторін без заперечень та скріплений печатками сторін (а.с. 18).

Відповідач за надані послуги з оренди розрахувався частково в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 27 500,00 грн., що стало підставою для нарахування пені у сумі 1 702,58 грн.

05.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 щодо сплати заборгованості за договором про надання послуг № 156 від 10.06.2019 (а.с. 19-20).

Направлення претензії підтверджується описом та фіскальним чеком (а.с. 21, 23).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

У відповідності до частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів погашення заборгованості за послуги оренди на суму 27 500,00 грн., на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача не спростував, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 702,58 грн. за період з 05.10.2019 по 17.03.2020.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2 договору, порушення умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

У випадку порушення замовником термінів оплати, передбачених пп. 3.1. та 3.2. договору, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню з розрахунку облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який стягується пеня.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що її необхідно рахувати з 06.10.2019, оскільки, відповідно до п. 4.2. договору, 05.10.2019 є останнім днем для оплати.

Отже сума пені за період з 06.10.2019 по 17.03.2020 становить 3 321,25 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 702,58 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатирь-Гранд" до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопотсачання" про стягнення заборгованості у сумі 34 202,58 грн. за договором оренди екскаватора - задовольнити.

Стягнути з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопотсачання" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15А , код ЄДРПОУ 00191017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатирь-Гранд" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Сормовська, буд. 11, код ЄДРПОУ 40576561) суму основного боргу у розмірі 27 500,00 грн., пеню - 1 702,58 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.08.2020

Суддя Н.Г. Назаренко